Ухвала суду № 42847133, 25.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1343/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.

Собківа Я.М.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Бердичевської виправної колонії №70 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у наданні позивачу для ознайомлення та фотокопіювання особових справ ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є правомірною, а твердження позивача щодо незабезпечення відповідачем конфіденційності його зустрічей із засудженими є необґрунтованим.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3180 від 03 жовтня 2012 року., ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ордерів серії КВ №042311, №042312, №043213, №042314 ОСОБА_3 є адвокатом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

22 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернулась до адміністрації Бердичівської виправної колонії №70 з заявами, в яких, посилаючись на ч. 3 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, просила надати їй побачення наодинці із засудженими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також надати їй для ознайомлення особові справи та медичну документацію засуджених і можливість застосовувати фотоапарат при ознайомленні з ними.

29 листопада 2013 року адвокат ОСОБА_3 звернулась до начальника Бердичівської виправної колонії №70 з запитом, в якому просила повідомити коли їй будуть надані для ознайомлення, із застосуванням фотоапарату, особові справи та медична документація засуджених.

На запит ОСОБА_3 Бердичівською виправною колонією №70 Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області було надано відповідь від 13 грудня 2013 року №4667, в якій, посилаючись на п. 4.11 наказу Міністерства юстиції України №847/5 від 08.06.2012 року «Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів», повідомлено про неможливість ознайомлення з матеріалами справи за участю адвоката.

Даючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами чинного законодавства, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України від 11 липня 2003 року №1129-IV.

Відповідно до ч. 2. ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.

Частиною третьою статті 91 Кримінально-виконавчого кодексу України, встановлено, що на кожного засудженого до позбавлення волі ведеться особова справа, а також інформаційна картка, до якої заносяться відомості: стосовно його особи; про вчинений ним злочин і назву суду, який постановив вирок; про день і час його прибуття і звільнення з колонії.

Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року №847/5 затверджено Інструкцію про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (надалі - Інструкція), якою визначається, в тому числі, порядок ведення особових справ засуджених.

Відповідно до п. 4.9 Інструкції, особові справи засуджених видаються для ознайомлення тільки керівництву та персоналу установи, а згідно п. 4.10 зазначеної Інструкції, особова справа засудженого безпосередньо може бути направлена тільки за письмовими запитами суду та органів прокуратури.

Згідно п 4.11 Інструкції, за клопотанням засудженого (особи, взятої під варту) посадова особа підрозділу ознайомлює його зі змістом долучених до його особової справи документів. Ознайомлення засудженого (особи, взятої під варту) з цими документами проводиться шляхом їх зачитування вголос або їх самостійного прочитання у присутності посадової особи підрозділу, про що складається акт, який долучається до особової справи.

Таким чином, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку щодо того, що ознайомитись з особовою справою може безпосередньо засуджений у присутності посадової особи.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є посилання апелянта на те, що Колонією порушується принцип конфіденційності при спілкуванні адвоката з засудженим та має місце втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.

Однак, апелянтом не надано жодного доказу того, що ним або засудженим погоджувались умови проведення побачення в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла.

Тому доводи апелянта стосовно того, що Колонією було порушено право засуджених на правову допомогу адвоката, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.02.2015

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П.Борисюк

Я. М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.