Ухвала суду № 42846882, 19.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2015 рокусправа № 808/1525/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат " на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі № 808/1525/14 за позовом Державного підприємства " Запорізький титано-магнієвий комбінат " до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000094700.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту, оскільки у підприємства в наявності всі необхідні первинні документи.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Представники відповідача зазначив, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року винесена із дотриманням норм матеріального та процесуального права, що підтверджує правильність рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 23.01.2014р. по 28.01.2014р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "ЗТМК" з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податків ПВКП "Ніколь" (код ЄДРПОУ 20303464) за жовтень 2013р. за результатами якої складено Акт перевірки №36/26-00/00194731 від 29.01.2014.

Згідно висновків перевірки встановлено, що позивачем порушено п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013 року в сумі 73 000, 00грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що надані первинні документи по взаємовідносинам з ПВКП "Ніколь" не підтверджують виконання договору.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000094700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73000 грн.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ДП "ЗТМК" (Замовник) та ПВКП "Ніколь" (Виконавець), укладено договір про надання послуг від 02.10.2013 № 847 (далі - Договір). За умовами договору Виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги, зазначені в технічних вимогах згідно (ЦТ-ЦТВР-409 керівництво з капітального та середнього ремонту Людінівського ТРЗ 24.04.000-83 КР (ТГМ4а)), "Правил капітального ремонту локомотива типу ТГМ4А, а Замовник - прийняти і оплатити надані послуги (код ДКПП 30.20.9 "Послуги щодо відновлювання та оснащування залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів та рухомого складу, роботи субпідрядні, як частина виробництва залізничних локомотивів і рухомого складу (Капітальний ремонт тепловозу ТГМ4А №2627, інв. №729314) (далі - послуги) в обсязі згідно технічних вимог та калькуляцій.

Згідно п. 5.2 Договору №871 від 02.10.2013 про капітальний ремонт локомотиву ТГМ4А місце надання послуг - промислова база Виконавця, тобто ПВКП "Ніколь".

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ПВКП "Ніколь" виписано ДП "ЗТМК" податкова накладну від 21.10.2013 №218; рахунок-фактуру від 15.10.2013 №10/15, надало розшифровки вартості витрат на: "Запчастини та комплектуючі вироби", "Матеріали та ГСМ", "Ремонтні вироби" та на капітальний ремонт (КР-2) тепловоза ТГМ4А зав. №2627 за договором №871 від 02.10.2013, транспортну накладну.

Також сторони підписали акт прийому-передачі тепловозу ТГМ4А зав. №2627; акт надання послуг від 13.12.2013 №1. Оплата за отримані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення, копія якого наявне в матеріалах справи.

Згідно бухгалтерського обліку позивача господарські операції з контрагентом ПВКП "Ніколь" відображені у жовтні 2013р.

Проте згідно наданої до перевірки залізничної накладної від 19.10.2013 №47611496 одержувачем тепловозу ТГМ4А №2627, інв.№729314 виступає Криворізьке локомотивне депо ТЧ-2, що знаходиться за адресою: 50023, Дніпропетровська область, місто Кривій Ріг, вулиця Серафимовича, будинок 97.

Також з Акту №226 від 15.10.2013 вбачається, що відокремленим структурним підрозділом "Запорізьке моторовагонне депо" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" виконано огляд локомотиву інв.№729314 приймальником за замовленням ДП "Запорізький тітано-магнієвий комбінат", вартість робіт становить 1619,28 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 269,88грн.

На запит СДПІ з ОВП від 25.01.2014 №527/10/07-40 про надання інформації про взаємовідносини та розрахунки ПВКП "Ніколь" з Криворізьким локомотивним депо ТЧ-2 надійшла відповідь від Криворізького локомотивного депо від 28.01.2014 №3 про те, що у жовтні 2013 року взаємовідносин та розрахунків з ПВКП "Ніколь" не відбувалось.

Також на запит СДПІ з ОВП від 25.01.2014 №527/10/07-40 надійшла відповідь від Криворізького локомотивного депо від 29.01.2014 №5 про те, що згідно листа ТОВ "Дизельмашсервіс КР" від 30.01.2013 №14 Криворізьким локомотивним депо виконані послуги по огляду локомотива ТГМ-4А №2627 інв. №729314 у недіючому стані згідно акту виконаних робіт №1117 від 05.11.2013 та розрахунку №1117 від 01.11.2013 на суму 314, 89 грн.

За змістом листа ТОВ "Дизельмашсервіс КР" від 28.10.2013 №13 локомотив ТГМ-4А №2627 інв. №729314 був прийнятий на зберігання в депо з 21.10.2013 по 04.11.2013 та його подавання на територію депо по відомості № 22100298 на загальну суму 1139,10 грн. по акту виконаних робіт №1184 від 25.11.2013. Інших послуг Криворізьке локомотивне депо ТОВ "Дизельмашсервіс КР" не надавало.

Також з листа Державного підприємства "Придніпровська залізниця" №МО-04а/15 від 06.02.2014 вбачається, що ПВКП "Ніколь" (код ЄДРПОУ) по залізниці не акредитоване, отже, перевезення залізничним транспортом, у разі коли ДП "ЗТМК" та ПВКП "Ніколь" виступало відправником або одержувачем відповідно, не здійснювалося.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищевикладене судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем, не надано первинних документів - тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про вірні висновки суду першої інстанції про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Матеріалами справи, не спростовується вищенаведене та не доводе зворотнього. Наведене стосується і актів прийому-передачі виконаних робіт, які не містять відомостей відносно контрагента позивача, з урахуванням інформації, що встановлено відповідачем, як виконавця робіт, та самі по собі не є підтвердженням поставки продукції з боку контрагента позивача на користь останнього.

Наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат " - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі № 808/1525/14 за позовом Державного підприємства " Запорізький титано-магнієвий комбінат " до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак