Постанова № 42846656, 24.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа № 924/808/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Гудак А.В.

суддів Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.01.15 р.

у справі № 924/808/14 (суддя Грамчук І.В. )

за заявою Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області

до Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

апелянта - Паукова А.П. (довіреність №603/9/22-25-10 від 14.01.2015р.);

боржника - Кисляков В.В. (довіреність б/н від 02.06.2014р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014 року порушено провадження у справі № 924/808/14 (суддя Радченя Д.І.) про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод", визнано вимоги ініціюючого кредитора ДПІ у м. Хмельницькому до боржника в сумі 532 816,53 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Мирутенка М.М.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року (колегія суддів: Тимошенко О.М. - головуючий, Демидюк О.О., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 року у справі № 924/808/14 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" задоволено; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014 року - скасовано; справу №924/808/14 передано на розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.01.2014 року (при новому розгляді) в порушенні провадження у справі №924/808/14 за заявою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області про визнання банкрутом публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ДПІ у м. Хмельницькому звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою порушити провадження у справі про банкрутство ПАТ "Хмельницький цукровий завод".

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

ПАТ "Хмельницький цукровий завод" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2014 року державна податкова інспекція у м.Хмельницькому головного управління міндоходів у Хмельницькій області звернулась до господарського суду Хмельницької області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" на підставі ст.ст. 7, 9, 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 1, 12, 66, 67 ГПК України.

З доданих до заяви (вх. № 05-06/25/15 від 17.01.2015р.) Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області матеріалів вбачається, що загальна сума заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором становить 532 816,53 грн. (по земельному податку з юридичних осіб, з яких, 532 802,72 грн. основний платіж та 13,81 грн. пеня).

Дану заборгованість заявник підтверджує податковими деклараціями з плати за землю на 2012 рік від 20.02.2012р. та на 2013 рік від 19.02.2013 року та постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 822/2888/13-а, відповідно до якої присуджено до стягнення з ПАТ "Хмельницький цукровий завод" на користь ДПІ у м. Хмельницькому кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 532 816,53 грн. з рахунків банку, які обслуговують платника податків, та за рахунок готівки, яка йому належить (т.1, а.с.81).

Постановою Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 29.10.2013 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №822/2888/13-а, виданого 21.08.2013 року.

В подальшому, Постановою Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 13.12.2013 року виконавчий лист по адміністративній справі №822/2888/13-а від 25.07.2013 року про стягнення 532 816,53 грн. повернуто стягувачеві (т.1, а.с.82-83). Вказана постанова обгрунтована тим, що чинним законодавством передбачено окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, при цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.

Також, ДПІ у м. Хмельницькому оформлені інкасові доручення до банків: ХФ ПАТ КБ "Приватбанк", АТ "Райффайзен банк Аваль", ПУАТ "ФІДОБАНК", ПАТ "ПУМБ" для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 532 816 грн. 53 коп., а саме: від 08.08.2013 року №№ 504-514, від 22.04.2014р. № 314, від 22.04.2014р. № 316, від 22.04.2014р. № 320., які повернулись банками без виконання в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках. Аналогічні безуспішні спроби здійснювались заявником також у вересні 2013р. та квітні 2014р.

При цьому, заявник зазначає, що виходячи з того, що примусове виконання рішення як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів на інших органів посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами, то визначений податковим законодавством порядок примусового виконання рішення суду діє нарівні із порядком виконання рішень згідно Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, на думку заявника, в даному випадку підтвердженням безспірності вимог кредитора та неплатоспроможності боржника в контексті положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносно примусового виконання рішення суду, є встановлений законодавством інший порядок примусового виконання рішення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вищевикладене не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Так, безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Отже, необхідною умовою для порушення справи про банкрутство є наявність безспірних вимог кредитора до боржника, які становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

При цьому, саме відкриття виконавчого провадження шляхом винесення відповідної постанови є тією обставиною, з якою пов'язується безспірність вимог кредитора. В іншому порядку безспірність вимог кредитора не може бути підтверджена.

Відповідно, і встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст.10 Закону про банкрутство право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до ст.11 Закону про банкрутство, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Також пунктом 3 частини 7 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини 1 статті 15 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст.16 Закону про банкрутство, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, ДПІ у м. Хмельницькому до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" надала копію постанови Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 822/2888/13-а, а також відповідні копії інкасових доручень до банківських установ.

При цьому, постанови органів державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження на виконання вказаного судового рішення в підтвердження того, що вимоги ДПІ до боржника не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, як того вимагає ч.2 ст.11 Закону про банкрутство, ДПІ у м. Хмельницькому надано не було.

Оскільки, саме з фактичним відкриттям виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, законодавець пов'язує початок перебігу трьохмісячного строку незадоволення вимог ініціюючого кредитора, як однієї з передумов для порушення провадження у справі про банкрутство, лише судове рішення за відсутності виданого на його підставі виконавчого документа та постанови органу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження не може бути підтвердженням безспірності грошових вимог.

Зазначене підтверджується позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 16.12.2014р. у справі № 924/808/14.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вимоги ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області за своєю правовою природою є безспірними в розумінні ст.ст. 1, 10, 11 Закону про банкрутство, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" згідно ч.7 ст.16 Закону про банкрутство.

При цьому слід зазначити, що згідно ч.8 ст.16 Закону відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.01.2015 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Крейбух О.Г.