Ухвала суду № 42846109, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15161/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві до Концерну «Техноєнсервіс» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Концерну «Техноєнсервіс», в якому просили суд надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 16095415,56 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, концерн «Техвоєнсервіс» (ЄДРПОУ 33689867) зареєстрований Головним управлінням юстиції у м. Києві як суб'єкт господарювання та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 22.07.2005 року.

Концерн «Техвоєнсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України від 07.06.2005 року № 309 і належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідач виконує мобілізаційні заходи передбачені Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 4466, являється єдиним підприємством Міністерства оборони України, що здійснює ремонт військової техніки, засобів зв'язку та займається реалізацією надлишкової військової техніки в інтересах Міністерства оборони України.

За даними електронної бази даних ДПІ станом на 30.09.2014 року у концерну «Техвоєнсервіс» наявні відкриті розрахункові рахунки у таких банках, як ПАТ «КБ«ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР», АТ «ЄВРОГАЗБАНК», АТ «Фортуна-банк», АТ «УкрСиббанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Банк «Київська Русь» м. Київ, Ф«ЦРУ» АТ «Б» ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» М. КИЇВ, ПуАТ «КБ «Акордбанк», АТ «УкрСиббанк», АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», ГУ ДКСУ У М. КИЄВІ, ПАТ «ТЕРРА БАНК», ПАТ «ВіЕйБі Банк», ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», ПАТ «РАДИКАЛ БАНК».

Згідно даних ДПІ та витягів з облікових карток платника податків за концерном «Техвоєнсервіс» рахується податкова заборгованість у розмірі 16095415,56 грн., зокрема, з податку на додану вартість 16095399,35 грн., по нарахуванням за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях 15,13 грн., по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування 1,08 грн., що не заперечується відповідачем.

Вказана сума податкової заборгованості виникла внаслідок несплати концерном «Техвоєнсервіс» сум податкових зобов'язань з названих податків і податкових платежів, задекларованих підприємством у податковій звітності. Зазначене підтверджується розрахунком податкового боргу концерну «Техвоєнсервіс» з податку на додану вартість на суму 16095399,35 грн. за період з 01.12.2008 року по 30.08.2014 року, розрахунком податкового боргу нарахованого за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях у сумі 15,13 грн., розрахунком штрафних санкцій на суму 1,08 грн. за порушення законодавства про патентування.

З метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу позивачем складено акти опису майна № 4 від 22.01.2009 року та № 3 від 20.01.2010 року, відомості з яких було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 25991888 і № 43419793 відповідно.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби направлялись інкасові доручення до банків, зокрема, до АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627) та ПАТ «ВіЕйБі Банк» (МФО 380537), що обслуговують відповідача, для здійснення без погодження з платником переказу визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Проте, платіжні вимоги були повернуті у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника та через специфіку режиму використання рахунку.

Доказів погашення заявленої суми податкового боргу чи звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано.

Вирішуючи вказаний спір, колегія суддів звертає увагу на таке.

Нормами п. 57.3 ст. 57 зазначеного Кодексу встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абз. 2 пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 41.1 і п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи (під якими розуміються органи доходів і зборів), уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Згідно з п.п. 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу приписів норм п.п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).

Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів України затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572 (набрав чинності з 26.11.2013 року), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1841/24373. Попередньо діяв Порядок про застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011 року № 1273, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1339/20077.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Зокрема, ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Також, нормами п. 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до норми абз. 2 п. 95.3 ст. 95 ПК України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному п.п. 95.7 - 95.21 ст. 95 цього Кодексу.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України убачається, що право податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, виникає після проведення процедури стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку. Отже, зазначена послідовність дій була дотримана позивачем.

Проаналізувавши викладені вище положення податкового законодавства можна виокремити обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, а саме:

наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів);

сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;

наявність майна платника податків боржника у податковій заставі.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку позивач не обґрунтував та не зазначив про недостатність коштів на інших рахунках у банках, до яких не направлялись інкасові доручення, достатніх для повного погашення боргу перед бюджетом.

Разом з цим, важливим моментом при вирішенні даної справи є приналежність боржника до сфери управління Міністерства оборони України та умови особливого періоду, в яких перебуває держава Україна в даний час.

На виконання конституційних повноважень у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі в.о. Президента України Турчиновим О.В. було видано Указ «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014.

Ураховуючи дальше загострення суспільно-політичної ситуації на сході та півдні України, факти неприхованої агресії, активізації дій незаконно створених збройних формувань проросійського спрямування, захоплення та блокування будівель органів державної влади, органів військового управління, військових частин, транспортних комунікацій у Донецькій і Луганській областях, що становить загрозу посягання на територіальну цілісність, втручання у внутрішні справи України з боку Російської Федерації, та з метою підтримання Збройних Сил України, інших військових формувань у боєздатному стані, нарощування їх здатності давати адекватну відповідь реальним і потенційним загрозам України та відповідно до пунктів 1 і 17 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України, прийнято Указ «Про заходи щодо підвищення обороноздатності держави» від 01.05.2014 року № 447/2014.

У подальшому 06.05.2014 року видано Указ № 454/2014 «Про часткову мобілізацію» у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок дальшого втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, зростання соціальної напруги в державі та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Згідно з ч. 9 ст. 4 зазначеного вище Закону, загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України. Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

Стаття 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Особливий період подано як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Державне господарське об'єднання концерн «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України, яке (як визначено статутом) засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. Воно створене з метою здійснення ремонту військової автомобільної та бронетехніки, засобів зв'язку для автомобільної та бронетехніки, реалізації надлишкового майна, що не використовується для потреб Збройних Сил України, металолому, продуктів утилізації для наповнення коштами спецфонду Міністерства оборони України.

З наведеного вбачається, що надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, концерну «Техвоєнсервіс», який залучається до виконання заходів щодо часткової мобілізації під час дії особливого періоду, коли, у силу зазначених Законів, майно Збройних Сил України залучається до виконання мобілізаційних заходів, зокрема, до виконання державного оборонного замовлення, унеможливить виконання покладених на нього мобілізаційних заходів і буде мати несприятливі наслідки для держави на даний час, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.