Ухвала суду № 42845963, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5983/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014 року № 0016851502, № 0017001502 та №0016841502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу від 01.09.2014 року №870 та направлення від 01.09.2014 року №844 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» бюджетного відшкодування податку на додану вартість і зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.09.2014 року № 589/10-06-15-02-09/36998136 та доповнення до акту від 24.09.2014 року №11935/10-06-15-02-16/212.

Так, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Дельта-2010» вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

На підставі висновків Акту перевірки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області та доповнень до акту прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 08.10.2014 року № 0016851502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Дельта-2010» з податку на додану вартість на 1073858,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 536329,00 грн.;

від 08.10.2014 року № 0016841502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «Дельта-2010» на 1143357,00 грн.;

від 08.10.2014 року № 0017001502, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Дельта-2010» з податку на додану вартість на 907206,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 543603,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено факту фіктивності або безтоварності господарських операцій з приводу купівлі електротоварів, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції, також погоджується і колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та його контрагентами укладено ряд договорів поставки олії соняшникової нерафінованої, зокрема:

1) від 12.05.2014 року з ПП «Довіра Сервіс» № 12/05, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

2) від 18.05.2014 року з ТОВ «Мірошник» № 09/14, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

3) від 28.05.2014 року з ПП «Оптовик 24» № 2805, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

4) від 06.05.2014 року з ПП «МНТ» № 06/055, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача олію, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ПП «Довіра Сервіс», ТОВ «Мірошник», ПП «Оптовик 24» та ПП «МНТ» товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів, зазначає, що контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Разом з цим, позивачем доведено та належними доказами підтверджено наявність господарської мети при укладенні вказаних договорів, оскільки на підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП «Довіра Сервіс», ТОВ «Мірошник», ПП «Оптовик 24» та ПП «МНТ» позивачем надано до суду: контракти, вантажно-митні декларації, SWIFT, що додатково спростовує твердження податкового органу про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 24 лютого 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.