Рішення № 42844750, 21.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа № 911/4773/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANSTERM", Хмельницька область,

м. Камянець-Подільський

до Фізичної особи-підприємця Турчинової Олени Олександрівни, м. Бровари

про стягнення 7213,78 грн

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "TRANSTERM" (надалі позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця Турчинової Олени Олександрівни (надалі відповідач) про стягнення 7213,78 грн. з яких: 5300,00 грн. основного боргу; 246,79 грн. 3% річних; 1666,99 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажу у міжнародному автомобільному сполученні від 12.11.2013 р. № ТЕА - 98.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.12.2014 р.

28.11.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 03.12.2014 р. присутнім представником відповідача подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 14.01.2015 р. у зв'язку з неявкою представника позивача та задоволено вищезазначене клопотання представника відповідача, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

13.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог та заяву про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

14.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який прийнято судом до уваги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2015 р. у зв'язку з неявкою представника позивача.

14.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, подані документи прийнято судом до уваги.

21.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які прийнято судом до уваги.

У судове засідання 21.01.2015 р. з'явились як представник позивача, так і представник відповідача.

Присутнім представником позивача подано документи для долучення до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

встановив:

12 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "TRANSTERM" (позивач, виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Турчиновою Оленою Олександрівною (відповідач, експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів міжнародним автомобільним сполученням № ТЕА-98 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є порядок взаємовідносин, що виникають між експедитором та виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажу міжнародним автомобільним сполученням, надання допомоги в CMR страхуванні перевізника.

Згідно з п. 5.1. договору розрахунки за надані транспортні послуги здійснюються в гривнях шляхом банківського перерахунку експедитором на рахунок виконавця, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах.

У п. 5.2. договору зазначено, що підставою для оплати фрахту експедитором є оригінал рахунку-фактури виконавця в одному екземплярі, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу в двох екземплярах та оригінали інших додаткових документів, вказаних у транспортному замовленні. Вказані документи повинні бути надані не пізніше 20 днів після здійснення перевезення. Непред'явлення виконавцем вищезазначених документів дає право експедиторові відмовити в оплаті фрахту до моменту пред'явлення необхідних документів.

Пунктом 5.3. договору закріплено, що строк оплати послуг виконавцю становить 3 дні з моменту отримання експедитором документів, вказаних в пункті 5.2. даного договору, якщо інше не передбачено у заявці.

Відповідно до п. 9.1. договору даний договір вступає в силу з дати укладення й діє до 31 грудня 2013 р. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір розірвати договір, строк його дії автоматично подовжується на кожен наступний календарний рік.

Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток ТОВ "TRANSTERM" та ФОП Турчинової О.О.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було надано транспортно-експедиторські послуги по здійсненню перевезень вантажів міжнародним автомобільним сполученням на загальну суму 11500,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями заявки, рахунку на оплату та акту наданих послуг.

Крім того, факт належного виконання позивачем умов договору щодо надання транспортно-експедиторських послуг не заперечується відповідачем.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання транспортно-експедиторських послуг за договором належним чином.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів міжнародним автомобільним сполученням № ТЕА-98 в частині оплати виконав частково, сплативши 6200,00 грн., в зв'язку з чим, станом на дату подання до суду позову заборгованість відповідача перед позивачем склала 5300,00 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

28.11.2014 року представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та про збільшення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4700,00 грн. основного боргу, 254,96 грн. 3% річних та 1837,27 грн. інфляційних втрат.

13.01.2015 року представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог в часині стягнення основного боргу та про збільшення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4200,00 грн. основного боргу, 273,53 грн. 3% річних та 2165,23 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частин четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

З огляду на вищенаведену норму чинного законодавства України, судом прийнято зменшення позовних вимог в часині стягнення основного боргу та збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому, станом на дату винесення рішення позовними вимогами у даному спорі є стягнення у розмірі 6638,76 грн., з яких 4200,00 грн. основного боргу, 273,53 грн. 3% річних та 2165,23 грн. інфляційних втрат.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що твердження позивача стосовно отримання відповідачем документів 06.12.2013 р., які є підставою для здійснення оплати фрахту не відповідають дійсності, оскільки останньою документи не були отримані, а тому жодних законних підстав для оплати послуг відповідач не мала, а отже і строк оплати наданих позивачем послуг не настав, виходячи з чого остання вважає безпідставним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні копії опису вкладення в цінний лист, фіскального чеку від 25.11.2013 р. та поштового конверту з відміткою пошти про повернення у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позов, так як, позивачем 25.11.2013 р. було направлено претензію та документи передбачені п. 5.2. договору, які, відповідно, є підставою для оплати наданих послуг, проте, відповідач проігнорувала повідомлення пошти, не звернулася до поштового відділення з метою отримання цінного листа.

Крім того, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача документи, зокрема, передбачені п. 5.2. договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів міжнародним автомобільним сполученням № ТЕА-98, проте, відповідач не зверталася до поштового відділення з метою отримання цінних листів, у зв'язку з чим останні були повернуті позивачу з відміткою пошти про повернення у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про ухилення відповідача від отримання будь-яких документів зі сторони позивача.

Отже, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів міжнародним автомобільним сполученням № ТЕА-98 від 12.11.2013 р.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед позивачем за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів міжнародним автомобільним сполученням № ТЕА-98 від 12.11.2013 року. Проте, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості до суду не подано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача на суму 4200,00 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4200,00 грн. основного боргу за надані транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів міжнародним автомобільним сполученням підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 273,53 грн. 3% річних та 2165,23 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, який зроблено позивачем, є невірний, а тому, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних на суму 273,53 грн. задовольняє частково, а саме, у розмірі 266,75 грн.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, який зроблено позивачем, є невірний, а тому, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 2165,23 грн. задовольняє частково, а саме, у розмірі 2020,74 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4200,00 грн. основного боргу, 266,75 грн. 3% річних та 2020,74 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Турчинової Олени Олександрівни, (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Короленка, буд. 56А, кв. 124; ідентифікаційний номер 2795009924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANSTERM" (32300, Хмельницька область, м. Камянець-Подільський, вул. Північна, буд. 81; код ЄДРПО України 23700243) - 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 коп. основного боргу, 266 (двісті шістдесят шість) гривень 75 коп. 3% річних, 2020 (дві тисячі двадцять) гривень 74 коп. інфляційних втрат та 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 97 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.02.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін