Рішення № 42843102, 18.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/4/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015 Справа №908/547/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, буд. 1)

до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68)

про стягнення 1021,57 грн. збитків

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача –не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

28.01.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь (далі за текстом скорочено – ПАТ «ММК ім. Ілліча») з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (ДП «Донецька залізниця») про стягнення 1021,57 грн. збитків для розгляду справи відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов’язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

У відповідності до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно із Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Згідно Довідки про автоматизований розподіл справ між суддями від 28.01.2015 р. справу № 908/547/15-г призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2015р. порушено провадження у справі № 908/547/15-г, справі № 908/547/15-г присвоєно номер провадження 4/4/15, судове засідання призначено на 18.02.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 18.02.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За ініціативою суду розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судове засідання 18.02.2015р. представники сторін не з'явилися.

17.02.2015р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання, яким Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” просить суд справу № 908/547/15-г призначену на 18.02.2015р., розглянути без участі уповноваженого представника позивача, у зв’язку з напруженою оперативною обстановкою у регіоні і неможливістю з'явитися в судове засідання. Також надіслав витребувані ухвалою суду документи та повідомив, що окрім наданих до позову оригіналів документів інших документів в наявності у позивача не має.

Розглянувши клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, судом наявне клопотання задоволено.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 526, 527, 612 ЦК України, ст. 110 Статуту залізниць України і полягають в тому, що на виконання зобов’язань за договором № УПр14\28\162 від 30.12.2013 р. між ПАТ «ММК ім. Ілліча» та ПАТ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» на адресу позивача за накладною № 50935378 у напіввагоні № 56021462 прибув вантаж –антрацит у вологому стані. На шляху прямування була виявлена часткова втрата спірного вантажу, про що на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці 25.03.2014 р. був складений комерційний акт БН №720745/143, в якому зазначено, що вага вантажу менша на 2350кг, ніж вказано в документі, зазначено що вагон технічно несправний. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилася. При видачі вантажу розбіжностей всупереч даним, встановленим комерційним актом БН №720745/143 від 25.03.2014 р., не виявлено. Порушення відповідачем зобов’язання, що полягає у здійсненні спірного перевезення у технічно несправному напіввагоні № 56021462, призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді часткової втрати вантажу внаслідок недбалого перевезення та перебуває з ними у причинно-наслідковому зв’язку. З урахуванням норм природної втрати на спірний вантаж (2 %) розмір нестачі склав 970 кг = 0, 970 тн. Розмір збитків склав суму 1021,57 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з ДП «Донецька залізниця» 1021,57 грн. збитків.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, ухвала суду про порушення провадження у справі № 908/547/15-г від 28.01.2015 р. була направлена засобами поштового зв’язку на адресу вказану у позовній заяві, а саме: 83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, однак у зв’язку з неможливістю здійснення поштових відправлень у м. Донецьк, направлена не була.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов, зокрема: 1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін. 3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв’язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв’язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; 4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

На підставі викладеного, суд належним чином повідомив відповідача про час та місце судового засідання шляхом розміщення на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчить відповідний витяг який міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 18.02.2015 року за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2014р. зі станції відправлення Фащівка Донецької залізниці на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці відправником – ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит” за залізничною накладною № 50935378 (а.с. 9) одержувачу – ПАТ «ММК ім. Ілліча» був направлений вантаж – антрацит навалом, кількість місць 3, маса вантажу 69000 кг.

23.03.2014р. за накладною № 50935378 одержувачу – ПАТ «ММК ім. Ілліча» у напіввагоні № 56021462 прибув вантаж – антрацит у вологому стані, навал, тензометрична вага 2790, маса вантажу 69000 кг. У накладній мається відмітка про складення комерційного акту БН №720745/143 від 25.03.2014 р. про: нестачу ваги 2350 кг.

Так, на шляху прямування вантажу була виявлена часткова втрата вантажу, про що на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці був складений Комерційний акту БН БН №720745/143 від 25.03.2014 р. за формою ГУ-22 (а.с. 8).

В розділі Г «Опис пошкодження» Комерційного акту БН №720745/143 від 25.03.2014 р. зазначено: «На підставі акту загальної форми станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці № 1-039 від 25.03.2014 р. проводилося комісійне переважування вагону № 56021462 за відправкою, зазначеною на лицьовому боці акту. За документом зазначено: вантаж – антрацит (у вологому стані), навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 тн): брутто – не зазначено, тара – 22500,00 кг, нетто – 69000,00 кг. При переважуванні вага виявилася: брутто – 89150,00 кг, тара з брусу – 22500,00 кг, нетто – 66650,00 кг, що менше за документ на 2350,00 кг. Навантаження у вагоні нижче рівнів бортів на 200 х 300 мм. рівномірна. Над 5 – 6 люками посередені вагону є заглиблення 1500мм х 1500 х 750 мм у глибину вагону. Манкіровка порушена. На хребтовій балці є сліди просипання вантажу. Течії вантажу на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці немає. Вагон прибув у технічному стані не справний: зазор до 30 мм в 5 люку ліворуч. Обсяг кузова вагону 73 м.куб. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилася.».

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

В комерційному акті БН №720745/143 від 25.03.2014 р. зазначено, що вагон № 56021462 в технічному відношенні виявився несправним.

Предметом розгляду у даній справі є вимога ПАТ «ММК ім. Ілліча» до ДП «Донецька залізниця» про стягнення 1021,57 грн. збитків у вигляді часткової втрати вантажу на підставі ст. 110 Статуту залізниць України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні приписи містить ст. 307 ГК України.

Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі за текстом – Статут залізниць), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

Приписи аналогічного змісту викладені в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.

Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).

У статті 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Статтею 110 Статуту залізниць визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту залізниць).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

У статті 129 Статуту залізниць визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин невідповідності маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

У разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред’явлення до залізниці претензій та позовів – за умови пред’явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Маса вантажів визначається відправником. Тип ваг указується у накладній.

Згідно з пунктам 5 і 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов’язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 р. № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 р. за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

У пункті 15 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, встановлено, що у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера). Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті.

Як вбачається з залізничної накладної № 50935378 від 23.03.2014 р. відправником – ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит”на адресу позивача зі станції Фащівка Донецької залізниці на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці був відвантажений навалом вантаж – антрацит навалом. Згідно даних накладної маса вантажу – 69000 кг.

При проходженні даного вантажу на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці було встановлено, що вагон № 56021462 технічно несправний, вага вантажу на2350,00кг менше, ніж зазначено в документі. У комерційному акті зазначено, що при видачі вантажу різниці проти даних, зазначених в акті, не виявлено.

Таким чином, в комерційному акті БН №720745/143 від 25.03.2014 р. був зафіксований факт про недостачу вантажу, який виник через технічну несправність напіввагону, в який був завантажений вантаж.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р., встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Таким чином, приймаючи вантаж до перевезення, відповідач мав право візуально оглянути вагон, у який відправником завантажений вантаж та, відповідно, виявити несправності напіввагону. Будь-яких доказів стосовно факту несправності напіввагону № 56021462 при завантаженні його відправником, відповідачем суду не надано.

Залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 Статуту залізниць).

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

За приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Пунктом 3.8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04-5/601 від 29.05.2002 р. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень над люками у вагоні залізницею зазначено не було. Тобто, відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від нього (відповідача) причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, – руда залізна.

Згідно з рахунком № 584 від 31.03.2014 р. (а.с. 10) ціна антрациту становить 1053,17грн. з ПДВ за 1 тонну. Маса недостачі вантажу – 2350 кг, маса вантажу за документом, який був завантажений до перевезення, – 69000,00 кг. Позивач, розраховуючи суму збитків, застосовує ціну вантажу (антрацит) – 1053,17 грн. з ПДВ та 2 % норми природної втрати для такого вантажу (69000,00 кг х 2 % = 1380 кг).

Відповідно, вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні № 56021462, становить 1021,57 грн., із розрахунку 970 кг (2350 кг (маса недостачі вантажу) – 1380 кг (норма природної втрати)) х 1053,17 грн.

Перевіривши в судовому засіданні розрахунок суми збитків, виконаний позивачем, суд дійшов висновку, що даний розрахунок здійснений вірно.

Згідно ч. 5 ст. 315 ГК України та пункту 136 Статуту залізниць України, встановлено шестимісячний строк для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Згідно вимог п. 134 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акту, акту загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт, складений перевізником 25.03.2014р., тобто граничним строком для повторного звернення перевізником до суду з позовом є відповідно 25.09.2014 р.

З даним позовом до господарського суду Запорізької області позивач звернувся 28.01.2015р., про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Запорізької області 28.01.2015р. за вх. № 627/09-05/15.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач звернувся до суду з заявою б/н б/д (вх. 09-06/3045 від 28.01.2015р.) про поновлення пропущеного строку для пред’явлення даного позову.

Позивач просить відновити строк для подання позову, посилаючись на те, що позов не був пред'явлений до суду з поважних причин. Даний позов за вх. №09/44 від 09.07.2014р. спочатку був надісланий до господарського суду Донецької області, а саме 16.07.2014 р., про що свідчить фіскальний чек від 16.07.2014р. та опис вкладення, скріплений штемпелем поштового відділення від 16.07.2014р. (в якому зазначено, що на адресу відповідача направлено: копію комерційного акту БН №720745/143 від 23.03.2014р., копію накладної №50935378 від 23.03.2014р., копію рахунку №584 від 31.03.2014р., копію договору №Упр14/28/162 від 30.12.2013р.). Крім того, позивач зазначає, що відправлення кур’єрською доставкою також було припинено на окупованих територіях. Отже, у зв'язку з наявними обставинами, у позивача накопичилося більше 40 справ, та за деякими сплив шестимісячний термін.

14.11.2014р. Указом Президента України №875/2014 було введено в дію рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях».

Відповідно до листа Донецької дирекції УДППЗ «Уррпошта» від 09.01.2015р. за №16/10-и-4 почтове відділення м. Маріуполя з 27.11.2014р. припинило приймання поштових відправлень до м. Донецька та інших населених пунктів в районі проведення АТО.

Згідно оголошення на веб-порталі “Судова влада України” господарський суд Донецької області призупинив свою діяльність з 08.07.2014 р., а відповідно до розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р “Про зміну підсудності господарських справ” визначено, що розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Суд зауважує, що позивач надав докази звернення його до господарського суду Донецької області з позовом в межах шестимісячного строку, зокрема, докази надсилання позовної заяви до господарського суду Донецької області. Тобто позивач довів, що ним вживались фактичні дії, спрямовані на подання позову в межах шестимісячного строку для пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених даним Кодексом.

Суд дійшов висновку, що вищезазначені обставини перешкоджали позивачу пред'явити позов протягом шести місяців з дня виявлення порушення та є поважними причинами пропуску строку на подачу позовної заяви, відповідно порушене право підлягає захисту.

За таких обставин, суд вирішив відновити пропущений строк для пред'явлення даного позову та вважає наявними підстави для стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ПАТ «ММК ім. Ілліча» 1021,57 грн. збитків у вигляді часткової втрати вантажу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (ст. 43 ГПК України).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ДП «Донецька залізниця» на користь ПАТ «ММК ім. Ілліча» 1021,57 грн. збитків документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Відновити пропущений строк для пред'явлення позову.

2.Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 1021,57 грн. збитків у вигляді часткової втрати вантажу задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця», (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, тел./факс: +38(0623) 87-91-66, код ЄДРПОУ 00191129) 1021 (одну тисячу двадцять одну) грн. 57 коп. збитків та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “23” лютого 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.