Ухвала суду № 42842731, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/57014/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Решодько І.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014

у справі № 806/3073/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест"

до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Коростишівземінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, фіксованого сільськогосподарського податку та податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 30.09.2013, про що складено акт № 8/22/35904775 від 25.01.2014, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем:

- п.198.3, п.198.4 ст.198., п. 199.1,п.199.2, п. 199.3 ст.199 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 2102790,00 грн.;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) на загальну суму 1190464,00 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Податкової декларації по ПДВ) на суму 847,00 грн.;

- завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, на загальну суму 856571,00 грн.;

-п.302.1. ст.302, п. 304.1. ст. 304, п. 306.5. ст. 306 Податкового кодексу України, платником податку не подано розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку з уточненими даними за 2012-2013 роки та занижено податкові зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на загальну суму 176,94 грн.;

- пп.3.2 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 за 1 квартал 2012 року було подано податковий розрахунок форми 1-ДФ в неповному обсязі;

- пп. 14.1.180, п.14.1. ст.11, ст.18, п. 164.5., ст.164 п. 168.1.1. Податкового кодексу України, податковим агентом не застосовано коефіцієнт доходів, що виплачуються у будь-який не грошовій формі у результаті чого не сплачено (не нараховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся у сумі 33465,04 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 11.02.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000132200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3699201,00 грн., в тому числі: 2959361,00 - за основним платежем, 739840 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000142200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 847,00 грн.;

- №0000152200 про збільшення суми грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 5,31 грн., в тому числі: 4,25 грн. - за основним платежем, 1,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000162200 про збільшення суми грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 21,96 грн., в тому числі: 17,57 грн. - за основним платежем, 4,39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 15,91 грн., в тому числі: 12,73 грн. - за основним платежем, 3,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000182200 про збільшення суми грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 82,88 грн., в тому числі: 66,30 грн. - за основним платежем, 16,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000192200 про збільшення суми грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 11,13 грн. , в тому числі - 8,90 грн. за основним платежем, 2,23 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000202200 про збільшення суми грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 66,61 грн., в тому числі: 53,29 грн. - за основним платежем, 13,32 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000212200 про збільшення суми грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку на 17,38 грн., в тому числі: 13,90 грн. - за основним платежем, 3,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001731700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку доходи фізичних осіб у сумі 42341,31 грн., в тому числі: за основним платежем - 33465,05 грн., 8876,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами процедури адміністративного оскарження, частково скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000132200 про заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 595621,00 грн., прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 22.04.2014 №0000022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3103580 грн., в тому числі 2 482 864,00 грн. - за основним платежем, 620716,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з отримання юридичних послуг від ТОВ "Апелла Консалт" за договором на абонентську юридичну допомогу від 01.03.2010 № 1/ПРО, в матеріалах справи наявні необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення №88, а саме: документи, що підтверджують факт отримання послуг від ТОВ "Апелла Консалт" та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, в тому числі: податкові накладні та акти здачі-приймання робіт.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень позивачем п. 199.1,п.199.2, п. 199.3 ст.199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненням), колегією суддів слід зазначити наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснює як оподатковувані, так і неоподатковувані операції з постачання готової продукції.

Відповідно до п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, тимчасово до 01.01.2014 від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також, крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначені в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на виконання даної норми, по операціях, які в силу вимог п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, звільнені від оподаткування ПДВ, позивачем нараховані податкові зобов'язання та виписані відповідні податкові накладні на умовне постачання на загальну суму 25540223,24 грн., в тому числі ПДВ - 4256703,89 грн. (том ІІ а.с.238-247).

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Пунктом 199.5 ст. 199 ПК України передбачено, що частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними, (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними в пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу.

Згідно з п. 199.4 ст. 199 ПК України, платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дата зняття з обліку.

Матеріали справи свідчать, що позивач у період з 01.04.2012 по 31.12.2012 року, на виконання ст. 199 ПК України, здійснював розподіл сум податку на додану вартість по товарам/послугам, необоротним активам, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, відповідно до частки, визначеної в квітні 2012 року.

Як вбачається з податкової декларації позивача за грудень 2012 року, сума придбання товарів/послуг, необоротних активів, які частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково ні, склала 222192,00 грн. (рядок 15 податкових декларацій колонка А).

Перші неоподатковувані операції у 2012 році позивач здійснив у квітні. Розрахована частка використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях склала 45,86% (розрахунок відображено в таблиці 1 додатка 7 декларації за квітень 2012 року) (том ІІ а.с.19).

За підсумками 2012 року перерахована частка використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях склала 72,08% (розрахунок відображено у таблиці 2 додатка 7 декларації за грудень 2012 року), а результати коригування податкового кредиту, у зв'язку з перерахунком частки використання (значення колонки 10), було відображено у рядку 16.4 декларації за грудень 2012 року (том ІІ а.с.193-207). Сума податкового кредиту, яка підлягає пропорційному розподілу склала 44 438,00 грн.

З реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за податковий період квітень-грудень 2012 року (том ІІІ а.с. 43-208) вбачається, що позивачем ведеться окремий облік з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також таких, які частково використовуються в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях. Зведені результати такого обліку відображено в податкових деклараціях позивача відповідно по рядках 10.1, 11.2 і 15.1.

Крім того, згідно внутрішнього Наказу ТОВ "Коростишівземінвест" від 01.01.2011 "Щодо бухгалтерського обліку ПДВ" (том ІІІ а.с.40-42), який введено на виконання вимог п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, позивачем ведеться окремий облік товарів/послуг за призначенням їх використання по трьох групах: 1 група - виключно в оподатковуваних операціях з постачання та/або вивезення за межі митної території України; 2-га група - виключно в неоподатковуваних операціях з постачання та/або вивезення за межі митної території України; 3-група - частково в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях з постачання та/або вивезення за межі митної території України.

Таким чином, встановлено, що позивачем вівся окремий облік придбаних товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також тих, що не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування, відповідно, позивачем правомірно відображено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Крім того, податковий орган вважає, що дані бухгалтерського обліку, на яких базується складання податкової звітності, не відповідають показникам, задекларованим ТОВ "Коростишівземінвест" у податковій декларації по податку на додану вартість за липень 2012, що призвело до заниження податкових зобов'язань за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 на загальну суму 67381,00 грн.

Разом з тим, відповідно до оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 643 за липень 2012 року, податкові зобов'язання складають 2544 883 грн., в тому числі, по субконто 6432 - 2 477 502 грн.; по субконто 6435 - 67 380 грн. (том ІІІ а.с.209-210).

Сума податкових зобов'язань згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року складає 2477502 грн., що відповідає оборотам по субконто 6432.

Сума податкових зобов'язань згідно уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань, поданих позивачем в липні 2012 року за червень і серпень 2011 року складає 67380 грн., що відповідає оборотам по субконто 6435.

Отже, як було вірно встановлено судами, дані бухгалтерського обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість по рахунку 643 (субконто 6432 і субконто 6435) відповідають даним фактично задекларованих позивачем податкових зобов'язань (декларація за липень 2012 року; уточнюючий розрахунок за червень 2011 року; уточнюючий розрахунок за серпень 2011 року).

За результатами перевірки ТОВ "Коростишівземінвест" донараховано 33465,04 грн. податку на доходи фізичних осіб, в тому числі за 2012 рік - 16 002,25 грн.; та з 01.01.2013 по 30.09.2013 року - 17 462,79 грн. Розрахунок податку проведено згідно Реєстру актів передачі с/г продукції, що наведено у Додатку №2 до Довідки (як складової до акта перевірки) від 24.01.2014 року № 1/01-14/17/35904775.

Разом з тим, згідно з п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Згідно Реєстру актів передачі с/г продукції, база оподаткування за даними позивача становить 1074596,93 грн., база оподаткування за даними відповідача становить 1264232,12 грн.

Однак, як вбачається з наданої позивачем оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними споживачами" по контрагенту "Кінцевий споживач" та згідно наданих реєстрів, підтверджується фактична видача запасів с/г продукції фізичним особам на загальну суму 1074596,93 грн. з урахуванням ПДВ (том IV а.с.38-52).

Отже, враховуючи що відповідачем не надано обґрунтування бази оподаткування в сумі 1264232,12 грн., вірним є висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність висновку податкового органу щодо неправильності визначення податкової бази.

Щодо порушення пп. 14.1.180, п.14.1. ст.11, ст.18, п. 164.5., ст.164 п. 168.1.1 ПК України, в акті перевірки відповідач зазначає, що перевіркою встановлено укладення договорів оренди з фізичними особами, які не були включені до розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку, у зв'язку з цим, на думку відповідача, було занижено податкові зобов'язання з ФСП на загальну суму 176,94 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 302.1. ст. 302 ПК України, об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Судами встановлено, що позивач користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення на підставі зареєстрованих договорів оренди землі.

В той же час, між датою підписання та датою державної реєстрації договору проходить певний проміжок часу під час якого, в силу ст. 125 ЗК України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі", орендодавець не має права користуватися земельною ділянкою, відповідно не здійснює нарахування фіксованого сільськогосподарського податку.

Однак, як було вірно встановлено судами, відповідачем при розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку донараховано розбіжність в сумі 176,94 грн. за період часу від моменту підписання до моменту реєстрації відповідних договорів, якими позивач не мав права користуватися до моменту державної реєстрації договорів оренди.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль