Ухвала суду № 42842700, 26.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Київ К/9991/60619/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011

у справі № 2а-9998/10/2670

за позовом Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток в сумі 24997,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12498,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 07.12.2009 № 0001164310/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 24997,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12498,55 грн.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права, наголошуючи на тому, що позивач не мав права відносити до складу валових витрат сплачений при придбанні легкових автомобілів податок на додану вартість, оскільки згідно із п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Зазначає, що даний Закон є спеціальним, і положення інших Законів можуть застосовуватись у частині, що йому не суперечить.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП здійснило виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 24.11.2009 № 546/43-10/16293211 про порушення позивачем п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4, п.п. 5.4.6, п.п. 5.4.8 п.п. 5.4.10 п. 5.4, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 7.6.1, п.п. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 та п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2 п. 12.2, п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, ст.ст. 203, 220, 654, ч. 2 ст. 793, п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 № 0001164310/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 149716,13 грн., в тому числі: 99745,42 грн. основного платежу та 49970,71 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем оскаржується вказане податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 № 0001164310/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 24997,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12498,55 грн. за порушення щодо обчислення балансової вартості основних фондів та формування валових витрат, що полягали у завищенні амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість при придбанні автомобілів, зумовлене віднесенням позивачем до балансової вартості основних фондів 2 групи придбані легкові автомобілі з урахуванням податку на додану вартість, а також у безпідставному віднесенні до інших валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкових автомобілів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Згідно з абзацом другим п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505 IV) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Поряд з цим Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми щодо формування валових витрат або здійснення амортизації в даній окремій ситуації.

Натомість, пункт 8.4 ст. 8 «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює загальний порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів. Зокрема, згідно з п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 цього Закону у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, якщо норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкового автомобіля, то норма Закону України «Про податок на додану вартість»(п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7) прямо передбачає таке право платника податку.

Колізію між наведеними нормами двох законів із питань оподаткування слід вирішувати з урахуванням такого.

У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

У даному випадку пункт 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулює правові наслідки будь-яких операцій з придбання (створення) усіх видів основних фондів. Водночас норма п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» регулює правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює вузьке коло суспільних відносин (операції з придбання саме легкових автомобілів, а не всіх основних фондів), а відтак, є спеціальною.

Абзацом третім п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, а також враховуючи правило п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність збільшення позивачем при здійсненні витрат на придбання таких основних фондів 2 групи, як легкові автомобілі, балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму вартості їх придбання, з урахуванням витрат з податку на додану вартість, понесених у зв'язку з таким придбанням, без включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту. З цих же підстав визнаються правильними висновки судів про правомірність віднесення до складу інших валових витрат сплачених сум податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун