Ухвала суду № 42842633, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/38610/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Бухтіярової І.О.

Сіроша М.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. ЛьвоваЛьвівської області Державної податної служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 р.

у справі № 2а-2504/12/1370

за позовом приватного підприємства «Дніпро-Захід»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. ЛьвоваЛьвівської області Державної податної служби

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 р., задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Дніпро-Захід» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000682321 від 13.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 137948 грн. (в т.ч. за основним платежем 110358 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 27590 грн.).

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача ПП «Дніпро-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 848/23-209/23961110 від 02.03.2012 року, за наслідками якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Правовою підставою прийняття податкового повідомлення-рішення зазначено порушення позивачем вимог: п.п.7.4.1., 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підсіяною для такого висновку в акті перевірки зазначено, що позивач уклав з ТОВ «Віктор Ко» нікчемний правочин, за рахунок якого незаконно сформовано податковийкредит з метою зменшення податкового зобов'язання з ПДВ.

Суди попередніх інстанції встановили, що на підставі договору поставки № 15/06 від 30.06.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Віктор Ко» здійснено фактичну поставку продуктів споживання, що підтверджується податковими накладними, документами про оплату товару; товарно-транспортними накладними; звітами по операціях; документами щодо подальшої реалізації (поставки) позивачем придбаного товару (продуктів) ТОВ ТВК «Львівхолод», ТОВ « 555-Торгова-мерсжа» ТОВ «ТМ Барвінок», Т0В «Фоззі-Фуд», ТОВ ТД «Аванга» та інші.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, та вважає, що судами повно та всебічно встановлено всі обставини по справі та прийнято правильні рішення по суті заявленого позову. враховуючи наступне.

Згідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває(виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їхвикористання в господарській діяльності такого платника,то сума податку, сплачено у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкової о кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз вищенаведених вимог податковою законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджуюсь її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерськогообліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складеніна паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, шо дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами зазначено, що під час розгляду справи позивачем підтверджено правомірність вчинення дії, як-то укладення правочину спрямованого на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків, тоді як відповідачем іншого не доведено. Податковий орган доводить суду, що ТОВ «Віктор Ко» є фіктивним підприємством, що підтверджується постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року про звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» і закриття в зв'язку із цим кримінальної справи, в тому числі, щодо директора цього підприємства - ОСОБА_2 Разом з тим, цим судовим рішенням не встановлено обставин, які не потребують доказування щодо предмету обвинувачення, та окрім того, не спростовує фактичного виконання договірних зобов'язань.

Відтак, позивачем подано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та в судовому засідання знайшло своє підтвердження, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту. Суди попередніх інстанцій не встановили жодних порушень що до якості первинних документів.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання, яке підлягає задоволенню, про заміну процесуального правонаступника: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в зв'язку з реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 311.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221. 223, 224. 230. 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання представника відповідача про заміну сторони відповідача.

Замінити сторону відповідача: Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області- залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційною адміністративного суду від 25.06.2014 р. у справі № 2а-2504/12/1370- залишити без змін.

Ухвала набирав законної сили моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.П. Юрченко

Судді І.О. Бухтіярова

М.В. Сірош