Ухвала суду № 42842585, 10.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2015 р. м. Київ К/800/29731/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 20 березня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області, третя особа територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 1 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого судді з урахуванням 90% заробітку, виплатити недоотримані кошти в розмірі 54112 грн. 56 коп. з урахуванням компенсації та в подальшому проводити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до змін розміру заробітної плати.

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 20 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді з 1 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 1 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року на підставі довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, виходячи з 90% місячної заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, але не більше ніж десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп. В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року змінено постанову Торезького міського суду Донецької області від 20 березня 2013 року в частині розміру заробітку працюючого судді, та визначено цей розмір у 80 %. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 згідно постанови Верховної Ради України від 7 лютого 2002 року № 3063-ІІІ звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом начальника Донецького обласного управління юстиції від 22 квітня 2002 року № 221-1 з 21 квітня 2002 року ОСОБА_4 призначена виплата щомісячного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати, працюючого на відповідній посаді судді відповідно до Закону України «Про статус суддів».

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 1 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року на підставі довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 14 серпня 2012 року № 08-23/1650, від 29 жовтня 2012 року № 08-23/1969, від 28 листопада 2012 року № 08-23/2279, від 9 січня 2013 року № 08-23/100. Проте відповідач відмовив у вказаному перерахунку з посиланням на те, що Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного Фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року № 200/14891, не передбачає проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 1 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року на підставі наданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області довідок у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині розміру заробітку працюючого судді, та визначаючи цей розмір у 80 %, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Проте повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Аналогічне правило було закріплене у ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI), відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (ч. 3 ст. 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (ч. 5 ст. 138 Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частину 3, перше, друге, третє речення частини 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Зокрема, в рішенні Конституційного Суду України зазначено, що частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Предметом цього спору є перерахунок довічного грошового утримання судді з 1 січня 2012 року по 28 лютого 2013 року, а отже на момент виникнення спірних відносин його правове регулювання здійснювалося відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI.

Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивача у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, а суд апеляційної інстанції помилково змінив законне судове рішення суду першої інстанції, оскільки спір у справі виник щодо перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді.

Відповідно до статті 226 КАС суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або е помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції помилково змінив постанову суду першої інстанції, яка ухвалена відповідно до закону, то колегія суддів на підставі ст. 226 КАС України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року скасувати, а постанову Торезького міського суду Донецької області від 20 березня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк