Ухвала суду № 42842309, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Київ К/9991/29214/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Моторного О.А., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-7429/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Хіммашнафтогаз"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2010 № 0001322301/0, в частині визначеного позивачеві основного податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 225 875,00 грн. та фінансових санкцій - 22 588,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог вказаного Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що позивачем підтверджено належними первинними і розрахунковими документами реальність господарських взаємовідносин з контрагентами, за наслідками яких позивачем було сформовано валові витрати, як підтверджено також і використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно відніс витрати на валові по господарським операціям, здійсненим на виконання договорів укладених з ТОВ "Юніверсалпроект" та ТОВ "Альтарес", які на думку контролюючого органу є нікчемними, оскільки господарські операції непідтверджені документами щодо транспортування придбаного обладнання. Крім того, контролюючий орган зазначає, що за результатами аналізу співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість було встановлено, що контрагенти позивача не декларували та не сплачували до бюджету податкові зобов'язання у межах господарських операцій з позивачем, що також свідчить про нікчемність укладених договорів та про безпідставність сформованих позивачем валових витрат за такими операціями.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна планова перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за підсумками якої складено акт від 27.08.2010 № 326/23-01/33321012.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 278 395,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що позивачем було укладено договори з контрагентами ТОВ "Юніверсалпроект" та ТОВ "Альтарес" на купівлю обладнання, які, на думку контролюючого органу, є нікчемними, оскільки господарські операції непідтверджені документами щодо транспортування придбаного товару і контрагенти позивача не декларували та не сплачували до бюджету податкових зобов'язань у межах господарських операцій з позивачем, що було виявлено шляхом співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача та контрагентів.

На підставі вищезазначеного акту перевірки та вказаних висновків відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 № 0001322301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 316 839,00 грн., та яке оскаржується позивачем в частині донарахованого зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 248 463,00 грн.

З огляду на підстави прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення предметом доказування у цій справі становлять обставини, що надають право позивачеві на формування валових витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ "Юніверсалпроект" та ТОВ "Альтарес".

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Судами встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Юніверсалпроект" та ТОВ "Альтарес", що ґрунтувались на договорах поставки та купівлі - продажу, умови яких виконано належним чином. Зокрема, судами встановлена наявність у позивача первинних документі, оформлених у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Зазначені первинні документи, а також укладені позивачем договори з ОАО "Коростенський машинобудівний завод" та ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", за умовами яких позивачем було виготовлено обладнання з використанням придбаного товару у ТОВ "Юніверсалпроект" та ТОВ "Альтарес", свідчить про реальність господарської операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Юніверсалпроект", ТОВ "Альтарес"), а також про використання придбаного товару Товариством у власній господарській діяльності (виготовлення обладнання та подальша його реалізація).

Крім того, посилання контролюючого органу на непідтвердженість проведених господарських операцій документами щодо транспортування придбаного обладнання є безпідставними, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами на транспортування, зокрема, актом виконання ФОП ОСОБА_1 транспортно - експедиційних послуг від 01.04.2010 та додатковою угодою від 10.03.2010 № 1 до договору купівлі продажу від 25.12.2009 № 172/09 (а.с. 108, 139).

Також, необхідно зазначити, що для кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина сторони, внаслідок чого необхідно довести наявність умислу у сторін при укладенні та вчиненні конкретного правочину щодо настання певних протиправних наслідків. Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів. Тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

Також суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що будь - який аналіз та співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Крім того, у разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по декларуванню чи сплаті податкових зобов'язань до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Наведене вище свідчить про правомірність віднесення позивачем витрат на придбання товару у контрагентів до складу валових витрат, а також про правильність висновків суду першої та апеляційної інстанцій щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення податкової інспекції як такого, що прийняте всупереч приписів чинного законодавства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-7429/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді О.А. Моторний

А.О. Рибченко