Ухвала суду № 42842262, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/66727/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Заїки М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області «Волиньрибоохорона» про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області «Волиньрибоохорона» про скасування наказу від 27 червня 2014 року № 41-О/С, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнення заробітної плати за час роботи, оплата якої не відбулася у зв'язку із складанням актів про відсутність на робочому місці.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області від 27 червня 2014 року № 41-О/С в частині звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів Волиньрибохорони за систематичні прогули - відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів - 13 травня 2014 року, 14 травня 2014 року, 15 травня 2014 року та 26 травня 2014 року, а також зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за робочі дні 13 травня 2014 року, 14 травня 2014 року, 15 травня 2014 року та 26 травня 2014 року. В решті позовних вимог відмолено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, 02 січня 2013 року ОСОБА_2 призначений на посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів Волиньрибохорони.

Наказом начальника Волиньрибохорони від 27 червня 2014 року № 41-О/С ОСОБА_2 звільнений із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України - за прогул - відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 23 червня 2014 року і систематичні прогули - відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин щоденно протягом робочих днів 13, 14, 15 та 26 травня 2014 року.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугував висновок службового розслідування від 27 червня 2014 року № 5 про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці. Призначення службового розслідування обґрунтовується актом № 1 про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 23 червня 2014 року та актом № 1 про відмову від підпису і надання пояснень від 23 червня 2014 року, а також надходження довідної записки головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів Ришневського Ю.В. та інформації ПрАТ «Київстар» відносно номерів телефонів, які належать вказаним працівникам. У ході розслідування вивчено акт від 23 червня 2014 року № 1 про відсутність вказаних працівників на робочому місці та непроведення прийому громадян, а також проаналізовано інформацію ПрАТ «Київстар» відносно службових номерів телефонів цих працівників і складено акти про їх відсутність на робочому місці у травні 2014 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу, в тому числі, відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визначаються такі причини, що виключають вину працівника.

При цьому, відсутність працівника на роботі без поважних причин (прогул) за своєю природою є грубим порушенням трудової дисципліни і, як наслідок, тягне накладення одного з видів дисциплінарного стягнення - догану або звільнення, з дотриманням правил, встановлених статтями 148-151 Кодексу законів про працю України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 червня 2014 року працівниками, що входили до рейдової групи Волиньрибохорони відповідно до плану-наказу від 23 червня 2014 року № 240 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 складено акт № 1 про відсутність на робочому місці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період з 8:30 год. по 13:00 год., тобто, більше трьох годин протягом робочого дня (безпосередньо позивача у приміщенні Шацької рибоохоронної дільниці на вул. Приозерна в с. Світязь Шацького району) та останнім не здійснено прийом громадян, що передбачено наказом Волиньрибоохорони від 01 лютого 2013 року №40-В/Д «Про громадську приймальну Волиньрибоохорони та графік прийому громадян».

Як вірно досліджено судами, у зазначений час, ОСОБА_2 не був зареєстрований в рибоохоронному рейді, не знаходився ні на лікарняному, ні у відпустці та не подавав заяви у Волиньрибохорону про отримання відгулу на даний день. Від підписання акту та дачі пояснень ОСОБА_2 відмовився.

На виконання приписів частини першої статті 43 Кодексу законів про працю України профспілковою організацією працівників рибоохорони Волині надано дозвіл на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, що підтверджується протоколом від 27 червня 2014 року № 30.

Також, приймаючи спірний наказ, відповідачем враховано попередню роботу ОСОБА_2, зокрема наявність застосованих до нього заходів дисциплінарного впливу у вигляді затримки до одного року у присвоєнні чергового рангу згідно з наказом від 15 жовтня 2013 року № 08-Д/С.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність висновку управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області «Волиньрибоохорона» про допущення з боку ОСОБА_2 прогулу 23 червня 2014 року, який є достатньою і самостійною підставою для звільнення позивача згідно пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено недоведеність висновку відповідача про систематичний прогул позивача 13, 14, 15 та 26 травня 2014 року, оскільки для встановлення факту прогулу посилання на дані електронної системи не є достатніми та безумовними доказами відсутності працівника на роботі, зокрема, не було перевірено та достеменно встановлено, чи у вказані дні позивач користувався номером телефону, що використовується як службовий.

Наведене свідчить про те, що інформація, яка використана у ході службового розслідування щодо відсутності ОСОБА_2 на робочому місці 13, 14, 15 та 26 травня 2014 року, є неперевіреною, а висновки акта службового розслідування недоведеними, і відповідно, не можуть покладатися в основу рішення про звільнення позивача за систематичний прогул.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області «Волиньрибоохорона» про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

М.М. Заїка