Рішення № 42841957, 11.02.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1643 Головуючий у 1 інстанції - Скрипник О.Г.

2015 рік Доповідач - Шахова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ суду м. Києва в складі:

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д .

при секретарі Бугай О.О.

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

за апеляційною скаргою ПрАТ «ПРОСТО-страхування»

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року позивач ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулося до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 28.05.2012р. між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування № АТК ВТБ 1209258 майнових інтересів власника автомобіля «Renault Logan» , реєстрацій номер НОМЕР_1. 11 травня 2013 р. в м. Донецьк на вул. Київська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Тоуоta Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала водій ОСОБА_2 застрахованого автомобіля «Renault Logan», яким керував ОСОБА_4 У результаті ДТП був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до постанови Київського районного м. Донецька, винуватцем ДТП було визнано водія ОСОБА_2 Вартість відновлювального ремонту згідно звіту з оцінки транспортного засобу застрахованого автомобіля «Renault Logan» становить 4633,94 грн. Зазначена подія визнана страховою та 10 вересня 2013 року було складено страховий акт, згідно якого вартість страхового відшкодування склала 4506,70 грн., яка була виплачена ОСОБА_3 Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна» з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизою 510,00 грн. З урахуванням того, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, позивач просив стягнути з відповідача ПрАТ «АСК «Інго Україна» страхове відшкодування в розмірі 3 996,70 грн., а з водія ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 510.00 грн. та стягнути з . відповідачів судові витрати відповідно до присудженої до стягнення суми. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року ПрАТ «ПРОСТО-страхування» в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд безпідставно відмовив у позові та ніяким чином не обґрунтував свої висновки та не зазначив правові норми,якими він керувався.

Суд не з'ясував обставин,які мають значення для правильного вирішення справи та доводи про те, що отримавши право вимоги від потерпілого, позивач має саме право отримати відшкодування від особи, відповідальної за заподіяний збиток, а не обов'язок звернення до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Це право полягає у тому, що воно може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду у межах строків, встановлених законодавством, і не може бути обмежене законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Судом не враховані зміни, внесені 17 лютого 2011 року до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» а саме, статтю 37 Закону доповнено пунктом 37.1.4.,та передбачено відмову у здійсненні страхового відшкодування потерпілому у разі неподання впродовж одного року заяви про страхове відшкодування.

Даний пункт суперечить положенням Конституції України, а також Цивільному кодексу і самому Закону. Він обмежує строк на реалізацію права потерпілого отримати відшкодування, який за загальним правилом не обмежується навіть позовною давність, тому що позовна давність - строк, в межах якого своє право можна захистити у судовому порядку, але аж ніяк не строк, за закінченням якого право зникає,

Згідно Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону) здійснюється саме з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих та з метою захисту майнових інтересів страхувальників.

З моменту завдання шкоди (ДТП) у відповідачів виник обов'язок відшкодування шкоди потерпілому згідно цивільного законодавства.

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем регулюються не лише Законом, але й цивільним законодавством у цілому. Право потерпілого чи особи, що має право отримати відшкодування, виникло. І дане право не може бути обмежене Законом.

Окрім цього. зазначає апелянт, порушення судом норм матеріального права полягає в тому, що згідно ст. 37 Закону встановлюються строки на подання потерпілим чи особою, що має право на отримання відшкодування, саме заяви про страхове відшкодування. Але строки звернення до суду для реалізації порушеного права встановлюються Цивільним Кодексом України. І стосовно даних правовідносин до позивача внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток у межах фактичних затрат у межах строку позовної давності, перебіг якого починається від дня настання страхового випадку.

Апелянт вказує також на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові до ОСОБА_2 і ці висновки суду нічим не обгрунтовані та не мотивовані.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, з підстав викладених в ній та просив її задовольнити.

Інші особи,які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися про розгляд справи повідомлені належно - представник ПрАТ АСК «Інго Україна» приймав участь у справі та надавав пояснення,але після оголошення в справі перерви та зобов'язання надати інформацію щодо подачі заяви про настання страхового випадку в судове засідання не з'явився і про причини неявки не повідомив. Відповідач ОСОБА_2 повідомлялась за адресою,яка є в матеріалах справи - АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення представника апелянта,

перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія

суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 травня 2012 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування», та ОСОБА_3 укладено договір страхування № АТК ВТБ 1209258 майнових інтересів власника автомобіля «Renault Logan», реєстрацій номер НОМЕР_1 (а.с.4).

11 травня 2013 року в м. Донецьку на вул. Київська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Тоуоta Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2 та застрахованого автомобіля «Renault Logan», реєстрацій номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 (а.с.9).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна» відповідно до Полісу №АВ/8335548. І ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, (на одного потерпілого) становить 50 000,00 гривень, при цьому франшиза складає 510,00 гривень.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Донецька від 7 листопада 2012 року в адміністративній справі №3/257/1491/13, вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2(а.с.11).

Згідно п.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до звіту № 105/5-13 з оцінки транспортного засобу від 27 червня 2013 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля , реєстрацій номер НОМЕР_1, становить - 4 633,94 грн.

Зазначена вище подія була визнана позивачем страховим випадком, про що 10 вересня 2013 року було складено Страховий акт № 71759, відповідно до якого вартість страхового відшкодування склала 4 506,70 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 26848 від 12 вересня 2013 року позивач виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Renault Logan» в розмірі 4 506,70 грн.(а.с.28).

Відмовляючи ПрАТ «ПРОСТО-страхування» в задоволені позову судом першої інстанції встановлено, що з заявою про страхове відшкодування позивач ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернувся до ПрАТ АСК «Інго Україна» 15 травня 2014 року, а тому вважав, що відповідач ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» правомірно відмовив йому у виплаті страхового відшкодування на підставі ст.37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з підстав пропуску позивачем строку для такого звернення,який є граничним і поновленню не підлягає.

Проте колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, з огляду на що рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч.1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю,здоров'ю та\або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.37 зазначеного закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції позивач ПрАТ «ПРОСТО-страхування» виконав свої зобов'язання за договором страхування майнових інтересів власника автомобіля «RenaultLogan»,виплативши страхувальнику нанесену шкоду в результаті ДТП,що мала місце в м. Донецьку 11 травня 2013 року і у зв'язку з цим за законом до нього перейшло право вимоги до особи,відповідальної за заподіяний збиток.

Але,встановивши зазначене поза увагою суду першої інстанції залишилось не з‛ясована обставина чи зверталась винна в ДТП відповідачка ОСОБА_2(чи інші зацікавлені особи) з заявою про настання страхового випадку.

Зазначене має значення для правильного вирішення справи, оскільки стаття 37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлює строки на подання потерпілим чи особою, що має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування. Проте, строки звернення до суду для захисту порушеного права визначаються Цивільним Кодексом України, у межах фактичних затрат та у межах строку позовної давності, перебіг якого починається від дня настання страхового випадку чи від дня виплати страхового відшкодування. Тобто, в даному випадку дія ст. 37 Закону щодо річного звернення з заявою про відшкодування шкоди стосується потерпілої особи і не розповсюджується на вимоги страховика щодо відшкодування шкоди в порядку регресу чи суброгації.відносно яких діє загальна давність встановлена цивільним Кодексом строком в три роки.

Згідно Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р., на вимоги, що випливають із договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, поширюється загальний строк позовної давності, встановлений тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), що обчислюється із дня закінчення дії договору.

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що позивач пропустив строк, звернувшись з вимогами про відшкодування шкоди 15 травня 2014 року,яке заподіяно винними діями ОСОБА_2 11 травня 2013 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України,зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представника відповідача ПрАТ АСК «Інго Україна» було зобов‛язано надати інформацію про звернення потерпілої особи з заявою про настання страхового випадку,проте представник в судове засідання не з‛явився і інформацію суду не надав. Виходячи з засад розумності строків розгляду справ в суді апеляційної інстанції,колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи по суті без отримання зазначеної інформації та розцінює не надання інформації як її відсутність, з огляду на що вважає, що позовні вимоги ПрАТ «ПРОСТО-страхування» підлягають задоволенню за рахунок стягнення страхового відшкодування з винної особи ОСОБА_2

Відповідно до ст. 88 ЦПК з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача понесених позивачем судові витрати,які складаються з оплати державного збору при зверненні з позовом в сумі 243,60 грн. та при подачі апеляційної скарги в сумі 121,80 грн.,а всього 365 грн.40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303,304, 307,309 313-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПрАТ «ПРОСТО-страхування» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ПрАТ «ПРОСТО-страхування» задовольнити частково.

Стягнути на користь Приватного Акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (01054 м. Київ,вул. Герцена,33, код ЄДПРУ:16285602) з ОСОБА_2 ( 83000 АДРЕСА_2 ІНПП НОМЕР_3) майнову шкоду в сумі 3 996,70 грн. (три тисячі дев‛ятсот дев‛яносто шість грн.70 коп.) та франшизу в сумі 510 грн. (п‛ятсот десять грн.),а всього стягнути з ОСОБА_2 4 506 грн.70 коп. (чотири тисячі п‛ятсот шість грн.70 коп.)та судові витрати в сумі 365 грн.40 коп.(триста шістдесят п‛ять грн.40 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді