Ухвала суду № 42841790, 02.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 лютого 2015 року Справа № 922/569/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Грейц К.В.,суддів:Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Добролюбової Т.В., Мачульського Г.М.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 29.10.2014у справі№ 922/569/14за позовомДержавного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго"треті особи1. Державний концерн "Укроборонпром"; 2. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"за участюХарківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону Українипровизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2014 у справі № 922/569/14 відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди № 640дп від 01.10.2008.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі № 922/569/14 рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у справі № 922/569/14 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у справі № 922/569/14, у якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 13.04.2010 у справі № 33/210пд, від 07.06.2011 у справі № 6/154, від 04.06.2014 у справі № 57/479-52/363-2012, від 26.11.2013 у справі № 915/389/13-г, від 09.08.2012 у справі № 5004/2043/11, від 16.03.2010 у справі № 05/435 та від 20.07.2011 у справі № 17/342-10, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 29.10.2014 у справі № 922/569/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що спірний договір оренди укладено між позивачем та відповідачем без письмової згоди банку (іпотекодержателя), а тому є недійсним. Крім того, судами встановлено, що перед укладенням договору оренди не було проведено оцінку предмета оренди лабораторного корпусу, що було необхідною умовою для вчинення спірного правочину. При цьому, питання застосування чи незастосування позовної давності та наслідків її спливу не було предметом дослідження чи розгляду в судах попередніх інстанцій, а судові акти не містять відомостей про заявлення відповідачем клопотання про застосування позовної давності до винесення рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Водночас у постанові від 13.04.2010 у справі № 33/210пд суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди нерухомого майна та застосування наслідків недійсності угоди, з огляду на встановлені обставини справи про обізнаність іпотекодержателя (банку) щодо існування спірного договору оренди та надання ним фактично згоди щодо передання відповідачем предмета іпотеки в оренду позивачу, оскільки відповідач звертався листами до іпотекодержателя з проханням призначити перевірку умов виконання іпотечного договору щодо зберігання та експлуатації предмета іпотеки, який знаходиться у заставі, при цьому відповідач додавав наявні договори оренди, у тому числі й спірний договір оренди, та після укладення оскаржуваного договору представником іпотекодержателя складено акт перевірки наявності, стану та умов зберігання предмету застави згідно іпотечного договору, яким встановлено, що умови зберігання та експлуатації предмету іпотеки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам, викладеним в іпотечному договорі.

У постанові від 07.06.2011 у справі № 6/154 суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення (в частині, що стосується доводів заявника), з огляду на встановлені обставини справи про те, що: позов подано до господарського суду після спливу позовної давності; позивачу за зустрічним позовом було відомо про факт укладення договору та його умови з моменту його підписання; право на пред'явлення позову про визнання недійсним договору виникло коли сторони уклали договір; судами не встановлено обставин, які б перешкоджали позивачу за зустрічним позовом звернутися до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору в межах позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

У постанові від 26.11.2013 у справі № 915/389/13-г суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що іпотекодержатель (банк) був обізнаний щодо існування спірного договору оренди та надання ним фактично та юридично згоди щодо передання позивачем предмета іпотеки в оренду відповідачу, оскільки протягом періоду з моменту укладення оспорюваного договору банк здійснював перевірки наявності, стану та умов зберігання предмету іпотеки згідно з іпотечним договором, якими встановлено, що умови зберігання та експлуатації предмету іпотеки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам, викладеним в іпотечному договорі, а також до моменту укладення спірного договору відповідач отримав лист-згоду банку про надання дозволу на передання іпотечного майна в оренду.

У постанові від 09.08.2012 у справі № 5004/2043/11 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів оренди та стягнення безпідставно сплачених орендних платежів у зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності та наслідків її спливу, оскільки відмова у задоволенні позову саме з підстав пропуску позовної давності можлива лише у разі встановлення обґрунтованості позовних вимог.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.07.2011 у справі № 17/342-10, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у визнанні недійсним договору оренди приміщення, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: підписаний з перевищенням повноважень договір оренди був в подальшому схвалений позивачем; позивач не довів наявності умислу в діях відповідача на введення його в оману при укладенні договору оренди.

З постанови від 16.03.2010 у справі № 05/435 вбачається, що суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання недійсними договорів оренди, виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірні договори укладені з порушенням вимог законодавства, оскільки не була здійснена оцінка майна, що передається в оренду, однак позивач звернувся із вказаним позовом з пропуском строку позовної давності

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2014 у справі № 57/479-52/363-2012, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ2 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у допуску справи № 922/569/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяК. Грейц Судді:С. Бакуліна Н. Волковицька Т. Добролюбова Г. Мачульський