Ухвала суду № 42841284, 24.02.2015, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/111/15-ц

2/729/90/15 р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 р. м. Бобровиця

Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Демченко Л.М.

при секретарі Гармаш Н.В.,

за участю представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася з позовом до відповідачів про визнання недійсним договорів дарування, в якому просила: визнати недійсним договір дарування земельних ділянок площею 0,25 га, та площею 0,5947 га, які розташовані в АДРЕСА_1 укладені 02.08.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3;

Одночасно представник позивачки ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на вищевказані земельні ділянки.

Ухвалою Бобровицького районного суду від 28 січня 2015 року було накладено арешт на : земельну ділянку з кадастровим номером 7420684400:01:000:2353, за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,25 га, яка належить ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; земельну ділянку з кадастровим номером 7420684400:01:000:2354, за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,5947 га, яка належить ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

19.02.2015 року до суду надійшла заява від відповідачки ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, в якій вона просить скасувати накладений на вищевказані земельні ділянки арешт посилаючись на те, що позивачка не є стороною договорів дарування, і заявлені нею вимоги, не є співвмірними із вжитими судом заходами забезпечення позову, оскільки у випадку можливого задоволення заявленого позивачкою позову не передбачається стягнення грошових коштів чи повернення майна, а лише переоформлення права власності. Крім того суд в ухвалі не зазначив, чи є цей спір майновим і чи сплачений судовий збір позивачкою. Також не вказано реальної загрози невиконання чи утруднення невиконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також суд помилково послався на ч. 1 ст. 153 ЦПК України, на підставі якої розглянув заяву представника позивачки ОСОБА_6, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заперечення в якому просив розгляд заяви про скасування забезпечення позову проводити в його відсутність.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1, заяву підтримала, з підстав зазначених в заяві відповідачки по справі.

Представник ОСОБА_5, - ОСОБА_2 просив заяву задовольнити, при цьому не заперечував, відносно того, що з ОСОБА_5 стягнуті кошти в рахунок погашення боргу ОСОБА_4, та те, що земельні ділянки на які накладений арешт дійсно перебували у власності відповідача ОСОБА_5, та подаровані відповідачці по справі ОСОБА_3 в серпні 2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи заява про забезпечення позову подана в день надходження позовної заяви до суду, і ухвала про забезпечення позову та ухвала про відкриття провадження в справі винесена в один день, тобто 28.01.2015 року в день надходження позову до суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач ОСОБА_5, про що в суді підтвердив його представник, знав про ухвалення рішення Дарницьким районним судом м. Києва 06.12.2013 року та рішення апеляційним судом м. Києва від 02.10.2014 року про стягнення з нього значної суми боргу на користь ОСОБА_4, але відчужив земельні ділянки, укладенням договорів дарування ОСОБА_3

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Тому суд, враховуючи вищезазначене, та ймовірність відчуження земельних ділянок, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому накладення арешту є співмірне заявленим позовним вимогам.

Питання відносно належного чи неналежного позивача в даній справі вирішується під час судового розгляду, не на стадії забезпечення забезпечення позову та відкриття провадження в справі.

Також суд не може бути взяти до уваги твердження представників відповідачів відносно того, що заяву про забезпечення позову розглянуто у відсутності відповідачів, оскільки судом не порушені вимоги ч.1 ст. 153 ЦПК України.

Крім того суд не бере до уваги твердження представників відповідачів відносно того, що суд в ухвалі не зазначив, чи сплачений був судовий збір та чи цей спір майновим, оскільки суд, згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства не повинен в ухвалі про забезпечення позову зазначати суму судового збору сплаченого позивачем, а щодо іншого питання то суд в своїй ухвалі посилався на вищезазначену Постанову Пленуму Верховного Суду України та ст.80 ЦПК України.

При укладенні договору дарування, який підлягає нотаріальному посвідченню право власності у обдарованого виникає з моменту такого посвідчення, а тому 02.08.2013 року відповідачка ОСОБА_3 набула права власності на вищезазначені земельні ділянки.

Тому враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні даної заяви необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 152-154 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Бобровицький районний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя