Ухвала суду № 42839073, 17.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6625/14-ц 17.02.2015 17.02.2015 17.02.2015

Провадження №22-ц/784/400/15 Головуючий у 1-й інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія 29 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М.,Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю позивача - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2014 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_7 державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказувала, що її матері ОСОБА_8 та рідному брату ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності, кожному із них по ? частці, належала квартира АДРЕСА_1. За вказаною адресою вони і проживали.

За нотаріально посвідченим заповітом від 16 серпня 1997 року, її мати належну їй на праві власності ? частку вищевказаної квартири та інше належне на день смерті майно, заповідала їй.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

Позивачка її похоронила, розпорядилася належними їй речами, передавши їх родичам, сусідам і знайомим, та забрала правовстановлюючі документи на квартиру, пенсійне посвідчення матері, ощадкнижку, посвідчення вдови загиблого, ключі від квартири, а тому в силу ст.549 ЦК України прийняла спадщину після смерті матері.

20 червня 1997 року її брата ОСОБА_9 було визнано інвалідом 1-ї групи, в зв'язку з чим він потребував постійного стороннього догляду. Вона здійснювала догляд за ним і хворою матір'ю, яка останні два місяці перед смертю була безпомічною і жила у неї. У 2007 році всі абонентські книжки на квартиру та правовстановлюючі документи вона віддала доньці її брата відповідачці - ОСОБА_6, яка з того часу почала здійснювати догляд за ним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер. Після його смерті вона випадково дізналася про те, що за життя її брат оформив на своє ім'я ? частку квартири, яку їй заповіла мати, отримавши в нотаріальній конторі відповідне свідоцтво про право на спадщину.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06 грудня 2008 року державним нотаріусом Другої ОСОБА_7 державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 та визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 7/18 часток квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 7/18 часток квартир АДРЕСА_1, видане 06 грудня 2008 року державним нотаріусом Другої ОСОБА_7 державної нотаріальної контори ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/18 часток вищевказаної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, яка померла 14 рудня 1997 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, невірне застосування норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вказуючи на законність рішення суду, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 червня 1997 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 ( а.с.14).

За життя 16 серпня 1997 року ОСОБА_8 склала заповіт, за яким належну їй 1/2 частку вищезазначеної квартири, а також інше майно заповідала дочці ОСОБА_2.( а.с.13)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно( а.с.12).

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР в редакції 1963 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК УРСР), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст.525 ЦК УРСР). Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами), передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (пункт 113).

Згідно з ст.561 ЦК УРСР та п.112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка довела, що у визначений законом строк вона прийняла спадщину після смерті матері - забравши ощадкнижку останньої, правовстановлюючі документи на нерухоме (спадкове) майно, ключі від квартири та проводила оплату комунальних послуг до 2007 року.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскарженому рішенні, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин щодо прийняття спадщини позивачкою після смерті матері ОСОБА_8

Колегія суддів погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду першої інстанції щодо них і результат вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

06 грудня 2008 року ОСОБА_9 через свого представника звернувся до Другої ОСОБА_7 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини - ? частки квартири АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_8. Цього ж дня йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно. І з заявою про прийняття спадщини до Новобузької державної нотаріальної контори звернулася дочка спадкодавця ОСОБА_6

Згідно з ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду,якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину, може бути визнано недійсним з підстав встановлених ст. 1301 ЦК України, не лише тоді, коли особа, якій воно видане не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Враховуючи вказані вимоги закону, а також ті обставини, що при видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_9 від 06 грудня 2008 року після смерті матері ОСОБА_8 було порушено права позивача як спадкоємця щодо отримання спадщини за заповітом, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, що було видано ОСОБА_9

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції підстав для скасування рішення суду в цій частині не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку часток спадщини після смерті ОСОБА_8 з урахуванням обов'язкової частки не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ст.535 ЦК УРСР при розрахунку обов'язкової частки слід виходити із загальної кількості спадкоємців, які б закликалися до спадкування за законом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачеві слід було заявляти вимоги про встановлення факту прийняття спадщини та про продовження строку не заслуговують на увагу, оскільки у визначений ст.549 ЦК УРСР строк ОСОБА_2 вступила в управління спадковим майном, а за такого суд повинен вирішувати питання саме про визнання права власності на спадкове майно.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: