Ухвала суду № 42838989, 19.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5224/14-ц 19.02.2015 19.02.2015 19.02.2015

Провадження №22-ц/784/564/15

Головуючий у першій інстанції-Черенкова Н.П.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Горенко Ю.В.,

за участю представника позивача - Гуменюк І.Л.,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»,

ОСОБА_4 та

ОСОБА_5

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2015 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»

до ОСОБА_4,

ОСОБА_5 та

товариства з обмеженою відповідальністю «Вольга-Україна»

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ПАТ «Марфін Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, як поручителів, та ТОВ «Вольга -Україна», як боржника, про солідарне стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2011 року між банком та юридичною особою.

Ухвалою судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 червня 2014 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2015 року провадження у справі в частині вимог банку до ТОВ «Вольга-Україна» закрито за пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК.

ПАТ «Марфін Банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили ухвалу від 23 січня 2015 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства при визначенні судової юрисдикції стосовно вимог до ТОВ «Вольга- Україна».

Апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі за пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК, суд першої інстанції виходив з того, що не можуть бути об'єднані в одне провадження вимоги юридичної особи ( банку) до юридичної особи (ТОВ «Вольга-Україна») та вимоги юридичної особи ( банку) до фізичних осіб (ОСОБА_4 та ОСОБА_5), оскільки вони розглядаються за правилами різних судочинств, що суперечить вимогам статті 16 ЦПК.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Так, відповідно до статті 15 ЦПК в порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом статей 1 та 12 ГПК господарським судам підвідомчі спори, які випливають з господарської діяльності та виникли між юридичними особами чи суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших, є, по-перше, наявність спору про право цивільне, по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Згідно з частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як і від будь-кого окремо, так і від усіх боржників разом.

Пленуму Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що оскільки сторонами у таких спорах є як юридичні, так і фізичні особи, то з урахуванням вимог статтей 15-16, частини 2 статті 118 ЦПК такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, бо вимоги до них взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Такий висновок ґрунтується на тому, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер, і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором за загальним правилом солідарно з позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Як вбачається зі змісту позовної ПАТ «Марфін Банк» предметом спору є правовідносини, що виникли між позивачем як кредитором за кредитним договором від 23 березня 2011 року, укладеним з юридичною особою - ТОВ «Вольга -Україна» (а.с.5-10), а також договори поруки від того ж числа, укладені банком з фізичною особою ОСОБА_4 ( а.с.11-12) та окремо з фізичною особою - ОСОБА_5 ( а.с.13-15).

Отже, вимоги позивача як до боржника, так і до поручителів виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту, а визначення обсягу прав та обов'язків кожного з них при окремому розгляді вимог до фізичних та юридичної особи, як солідарних боржників, є неможливим.

Така правова позиція покладена в основу судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді окремих аналогічних справ ( ухвала від 29 січня 2014 року, справа № 6-50595св13).

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги закону та правові позиції вищих судових органів щодо спірного питання та дійшов невірного висновку про самостійний характер основного та забезпечувального зобов'язання та можливість розгляду вимог до фізичних та юридичної особи за правилами різних проваджень.

Оскільки висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду вимог до ТОВ «Вольга -Україна» за правилами цивільного судочинства не відповідає вимогам пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК, ухвала підлягає скасуванню з направлення матеріалів в цій частині позову до суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2015 року скасувати, справу в цій частині позовних вимог передати до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді