Вирок № 42836927, 24.02.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.02.2015

Справа № 320/116/15- к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Фоміна В.А.,

при секретарі - Мазуріній О.В.,

за участю прокурора - Фурманенко М.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

законного представника потерпілого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі кримінальне провадження № 12014080140003523 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополя Запорізької області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:

18.01.2005 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 186 ч.1, 190 ч. 1 КК України. На підставі ст. 105 КК України звільнений від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру;

13.04.2005 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186 КК України, призначено покарання 4 роки 2 місяці позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробувальним терміном 2 роки; 22.02.2005 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186 КК України, призначено покарання 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробувальним терміном 1 рік; 10.01.2006 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ст.ст. 186 ч.3, 71, 70 ч.4 КК України, призначено покарання 5 років 2 місяці позбавлення волі. Звільнений 02.10.2008 умовно-достроково, на підставі ст. 105 КК України, згідно постанови Бережанського районного суду від 24.09.2008. Невідбутий строк покарання 2 роки 5 місяців 16 днів; 29.04.2010 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ст.ст. 186 ч.2, 309 ч.1, 70 ч. 1 КК України, призначено покарання 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано покарання за вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 10.01.2006, остаточно визначено покарання 4 роки 14 днів позбавлення волі. Звільнився 27.12.2013 по відбуттю строку покарання; 11.06.2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 395 КК України, призначено покарання 3 місяці арешту.

за ст. 186 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2014 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, знаходячись на перехресті вул. Мелітопольських Дивізій та вул. Дружби в м. Мелітополі, ОСОБА_4, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, підійшовши до потерпілого ОСОБА_1 та шляхом ривку з правого плеча ОСОБА_1 відкрито викрав його сумку чорного кольору «PILOT», яка не представляє для потерпілого матеріальної цінності, в якій знаходились документи на ім'я ОСОБА_1, а саме: паспорт громадянина України, приписне свідоцтво, сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, додатки до сертифікату, атестат про закінчення ЗОШ, додатки до атестату, довідка форми № 086-У, грошові кошти в сумі 145 гривень, а також мобільний телефон марки «Sony Xperia E1 2005», в корпусі чорного кольору, імеі: НОМЕР_1, вартістю 1734, 60 гривень, в якому знаходилась карта пам'яті «MicroSD», вартістю 100 гривень, сім-карта мобільного оператора «МТС», абонентський номер НОМЕР_2, вартістю 10 гривень, на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 40 гривень, чим спричинили потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 2029 грн. 60 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнав повністю та пояснив, що 16 липня 2014 року його в м. Мелітополі не було, а він був у смт Кирилівка на морі. Потерпілого він не знає і раніше не знав. Вважає, що потерпілий і свідок його обмовляють. Злочину він не скоював.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 не визнав себе винним в повному обсязі, його вина повністю підтверджується наступними доказами.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 16 липня 2014 року він приїхав до м. Мелітополя для вступу до вищого навчального закладу. Близько о 18 годині 00 хвилин він пішов шукати адресу по вул. Мелітопольських дивізій. Потерпілий зазначив, що до нього підійшов молодий чоловік приблизно 20 років невеликого зросту і запропонував потерпілому вказати дорогу. По путі слідування потерпілий зрозумів, що вони ідуть не в той бік і тому зупинився. Даний молодий чоловік вихопив у нього сумку, в якій знаходились документи і мобільний телефон, і втік. Потерпілий крикнув йому, щоб він повернув документи. Обвинувачений побіг, потім повернувся, кинув сумку з документами та втік. Потерпілий зазначив, що обвинуваченого він раніше не знав, причин обмовляти його у потерпілого немає. ОСОБА_1 стверджує, що саме ОСОБА_4 скоїв грабіж відносно нього.

В судовому засіданні законний представник потерпілого - ОСОБА_2 пояснив, що про злочин йому відомо зі слів його сина - ОСОБА_1, який йому одразу зателефонував після скоєного.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що в квітні 2014 року вона дала в борг ОСОБА_4, який є рідним братом її чоловіка, грошові кошти в розмірі 1700 гривень, які він зобов'язався повернути до серпня 2014 року. Приблизно в середині липня 2014 року ввечері до неї прийшов ОСОБА_4 і за рахунок погашення боргу приніс мобільний телефон «Сони» в корпусі чорного кольору з сенсорним дисплеєм, який він оцінив у 350 грн. Останній повідомив свідку, що телефон належить йому. Свідок пояснила, що вона оглянула телефон, впевнилася в його справності і погодилася прийняти його в рахунок погашення боргу в сумі 350 грн. Про те, що телефон був добутий злочинним шляхом ОСОБА_4, свідок дізналася від співробітників міліції, яким вона видала добровільно телефон.

Крім цього, вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, також підтверджується протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 вересня 2014 року, згідно якого ОСОБА_1 на представлених фотознімках впізнав хлопця, який вкрав його майно, а саме - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

Суд бере до уваги свідчення потерпілого, свідка, допитаних в судовому засіданні, оскільки їх показання послідовні, відповідають обставинам справи та знайшли своє підтвердження в ході досудового та судового слідства і узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не був в той час в м. Мелітополі, суд не бере до уваги і розцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, так як суперечать зібраним у справ доказам. Обвинувачений не надав суду доказів того, що в той день він був на морі у смт Кирилівка. Також суд критично відноситься до показань обвинуваченого про те, що його свідок та потерпіла обмовляють, оскільки свідок ОСОБА_5 є родичкою обвинуваченого, знає його добре, і була зацікавлена в поверненні обвинуваченим їй суми боргу.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно п.п. 2,3,10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» більш суворе покарання особам, які скоїли злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, в складі організованих груп і менш суворе покарання може призначатись особам, які щиросердно розкаялися в скоєному, активно сприяли розкриттю злочину, при цьому враховується стадія вчинення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків які настали.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є тяжким злочином, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, особу обвинуваченого, який раніше хоча і притягувався до кримінальної відповідальності, однак позитивно характеризується за місцем проживання. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає, те що він на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває. Також з урахуванням його відношення до скоєного.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі, оскільки зазначене покарання відповідає тяжкості та обставинам вчиненого злочину, особі обвинуваченого, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення засудженого не можливе без ізоляції його від суспільства.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 \чотири\ роки 3 \три\ місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 21 листопада 2014 року.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12014080140003523: мобільний телефон марки «Sony Xperia E1 2005», в корпусі чорного кольору, імеі: НОМЕР_1, який знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 згідно розписки - залишити в користуванні власника.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополя Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий 28.03.2009 року Мелітопольським МВ ГУМВС України в Запорізькій області, на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 2036 від 21 листопада 2014 року по кримінальному провадженню № 12014080140003523 у розмірі 245 (двісті сорок п'ять) грн. 70 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: В.А. Фомін