Ухвала суду № 42832532, 24.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2494/15 Справа № 185/5805/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У. М. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Ремеза В.А.

суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря - Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк»),

на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 січня 2015р. за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014р. ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця посилаючись на те, що заступником начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Шапа В.А. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 185/5805/13-ц, виданого Павлоградським міськрайонним судом 27.05.2014р. про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кв. АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

ОСОБА_2 вважає дії державного виконавця неправомірними, оскільки вказана квартира є єдиним місцем проживання малолітньої дитини і відповідно до ст.132 ЖК України йому має бути надано житло для тимчасового проживання і до вирішення цього питання виконавчі дії не проводяться. Крім того 07.06.2014р. набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а заявником був отриманий кредит в іноземній валюті для придбання квартири, яка була передана в іпотеку, і даний кредитний договір діє до 04.06.2027р. Квартира використовується як місце постійного проживання його та його сім'ї, і іншого житла ні він ні його члени сім'ї не мають, однак державним виконавцем не були враховані вказані норми законодавства та наведені обставини, а тому заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця Шапи В.А. щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 185/5805/13-ц, виданого Павлоградським міськрайонним судом 27.05.2014р., та зобов'язати державного виконавця Шапу В.А, скасувати постанову від 22.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 185/5805/13-ц, виданого Павлоградським міськрайонним судом 27.05.2014р. з дня її винесення.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.01.2015р. скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії заступника начальника ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції Шапи В.А. щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 185/5805/13-ц, виданого Павлоградським міськрайонним судом 27.05.2014р. про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

Зобов'язано заступника начальника ВДВС Павлоградського МРУЮ Шапу В.А. або іншу посадову особу державної виконавчої служби перевірити наявність обставин, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що могли б виключити здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 185/5805/13-ц, виданого Павлоградським міськрайонним судом 27.05.2014р. про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку за зазначеною адресою і прийняти відповідне рішення. В іншій частині скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить ухвалу суду скасувати, і постановити по справі нову ухвалу про відмову заявнику у задоволенні заяви, посилаючись на те, що ухвала суду незаконна та необґрунтована.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження не було перевірено наявність обставин, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», які могли б виключити можливість примусового відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1, а саме чи знаходиться у власності позичальника інше нерухоме майно і чи не перевищує загальна площа такого нерухомого житлового майна встановлених розмірів.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Шапа В.А. від 22.10.2014р. було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №185-5805-13 виданого 27.05.2014р. Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про виселення ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Звернувшись до суду зі скаргою, заявник зазначав, що державним виконавцем не було враховано положення п.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» щодо того, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до статті 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Згідно роз'яснень п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6, від 07.02.2014р.«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Відповідно до роз'яснень п. 17 вказаної Постанови згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 подав скаргу на дії державного виконавця 16.12.2014р., при цьому оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2014р.

Разом з тим розглядаючи справу за відсутності сторін, суд не встановив коли скаржник дізнався про винесену державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження, для з'ясування питання про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою, так само не з'ясував обставини скарги з питання чи поширюються на відкрите державним виконавцем провадження за постановою від 22.10.2014р. про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що свідчить про порушення судом порядку розгляду скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню в порядку ст. 312 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 січня 2015р. скасувати, направивши справу за скаргою ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з моменту проголошення.

Судді: