Ухвала суду № 42832514, 23.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2603/15 Справа № 202/38990/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л. П. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Куценко Т.Р.,

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальності "Сіті Транспорт Груп", Відокремленого структурного підрозділу товариства з обмеженою відповідальності "Сіті Транспорт Груп" у м. Дніпродзержинську про припинення трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що із 27 серпня 2013 року по 08 листопада 2013 року він працював головним інженером у відокремленому структурному підрозділі ТОВ " Сіті Транспорт Груп". 08.11.2013 року він подав у відділ кадрів заяву про звільнення за власним бажанням з 08 листопада 2013 року за ч.3 ст.38 КЗпП України в зв'язку з порушенням працедавцем законодавства про працю: не нарахування та невиплата заробітної плати. Начальник відділу кадрів Сторожук А.В. відмовилася зареєструвати його заяву, тому він 09.11.2013 року відправив заяву про звільнення цінним листом з описом на адресу ТОВ "Сіті Транспорт Груп" та до відокремленого структурного підрозділу ТОВ "Сіті Транспорт Груп" у м. Дніпродзержинськ. Згідно до поштових повідомлень заяву про звільнення відповідачі отримали 12.11.2013 року, але належним чином оформлену трудову книжку відповідач йому не надав. Протиправна затримка видачі трудової книжки унеможливлює його працевлаштування на іншому підприємстві. Відповідач, грубо порушуючи трудове законодавство, спричинив йому моральні страждання, які він оцінює в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд розірвати з 08 листопада 2013 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України безстроковий трудовий договір, укладений 27 серпня 2013 року на невизначений строк, між ОСОБА_2 та ТОВ "Сіті Транспорт Груп"; стягнути із ТОВ "Сіті Транспорт Груп" на користь ОСОБА_2 800567,50 грн.; в тому числі: вихідна допомога в розмірі трьох середніх заробітних плат - 18361,50 грн.; моральна шкода - 5000 грн.; зарплата за період із 27.08.2013 року по 08.11.2013 року в сумі 12341,00 грн.; компенсація за невикористану відпустку в розмірі 5 календарних днів у сумі 1391,00 грн.; середню заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки на 16.07.2014 року - 42964,00 грн.; зобов'язати ТОВ "Сіті Транспорт Груп" видати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку із записом про розірвання із 08 листопада 2013 року безстрокового трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України та довідку про заробітну плату за період із 27 серпня 2013 року по 08 листопада 2013 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Сіті Транспорт Груп", працював у відокремленому структурному підрозділі м. Дніпродзержинська з 27.08.2013 року по 08.11.2013 року. Відповідно до довідки АА №784213 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ) правовий статус суб'єкта без права юридичної особи.

Відповідно до положення про відокремлений структурний підрозділ ТОВ "Сіті Транспорт Груп" в м. Дніпродзержинськ загальне керівництво Відокремленим структурним підрозділом ТОВ "Сіті Транспорт Груп" в м. Дніпродзержинськ здійснює Генеральний директор Товариства (п.7.1). Генеральний директор визначає структуру Відокремленого структурного підрозділу ТОВ "Сіті Транспорт Груп" в м. Дніпродзержинськ, затверджує його штати ( п.7.2.3). Виконавчо-розпорядчим органом Відокремленого структурного підрозділу ТОВ " Сіті Транспорт Груп" в м. Дніпродзержинськ є директор ( п.8.1).

Згідно до п. 10.4 Положення персонал відокремленого структурного підрозділу ТОВ "Сіті Транспорт Груп" в м. Дніпродзержинськ приймається на роботу і звільняється Генеральним директором Товариства.

Згідно до штатного розпису відокремленого структурного підрозділу ТОВ "Сіті Транспорт Груп" у м. Дніпродзержинськ затвердженого Генеральним директором ОСОБА_5 з 01 липня 2013 року посадовий оклад головного інженера 1150,00 грн.

Відповідно до наказу ТОВ "Сіті Транспорт Груп" від 01 серпня 2013 року № СТГ00000065-0000000487 ОСОБА_2 прийнятий з 27.08.2013 року на роботу головним інженером ВСП м. Дніпродзержинськ, з окладом 1150 грн.

Згідно до заяви від 27.08.2013 року ОСОБА_2 просив в зв'язку з сімейними обставинами встановити режим роботи в умовах неповного робочого тижня ( 10 годин на тиждень) з 27.08.2013 року по 30.09.2013 року з оплатою пропорційно відпрацьованому часу.

Наказом ТОВ "Сіті Транспорт Груп" від 08 листопада 2013 року № СТГ00000110-0000000487 ОСОБА_2 звільнений з посади головного інженера ВСП ТОВ " Сіті Транспорт Груп" в м. Дніпродзержинську 08.11.2013 року, за прогул, згідно п.4 статті 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що трудова книжка отримана ОСОБА_2 Відповідно до запису №57 в трудовій книжці ОСОБА_2 звільнений з займаної посади 08.11.2013 року за прогул ч.4 ст.40 КЗпП України( том.1, а.с. 194-196-197).

Згідно до бухгалтерських даних заборгованість відповідача перед позивачем на 08.11.2013 року складала 290,37 грн. В листопаді 2013 року ОСОБА_2 нараховано: оклад 309,48 грн. та за два дня невикористаної відпустки 19,14 грн., а всього 328,52 грн. Після утримання 59,35 грн. податків сума до виплати становила 269,17 грн. Загальна сума до виплати станом на 08.11.2013 року - 549,27 грн. Відповідач розрахувався з позивачем шляхом перерахування 04.12.2013 року та 20.12.2013 року залишку заборгованості на зарплатну картку ОСОБА_2, що підтверджується платіжними дорученнями.

Встановлено, що дійсно ОСОБА_2 08.11.2013 року подавав до відділу кадрів по вул. Стасова, 79, місто Дніпродзержинськ заяву про звільнення за власним бажанням з 08 листопада 2013 року за ч.3 ст.38 КЗпП України в зв'язку з невиплатою заробітної плати. Відповідно до запису №57 в трудовій книжці ОСОБА_2 звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП України, згідно до запису №58 запис №57 недійсний, звільнений з займаної посади згідно ч.4 ст.40 кЗп п України. Отже, ОСОБА_2 був звільнений за прогул, про що було внесено запис до трудової книжки.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України, зобов'язання відповідача надати належним чином оформлену трудову книжку та стягнення вихідної допомоги.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача недоотриманої заробітної плати за період із 27.08.2013 року по 08.11.2013 року в сумі 12341,00 грн. та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5 календарних днів у сумі 1391,00 грн., суд виходив з того, що відповідно до штатного розпису оклад головного інженера становив 1150,00 грн., директор ВСП ТОВ " Сіті Транспорт Груп" ОСОБА_7 відповідно до Положення не має повноважень щодо прийняття на роботу, звільнення працівників та встановлення їм окладу, ОСОБА_2 працював неповний робочий тиждень, та недоотримана заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку виплачена відповідачем на картковий рахунок позивача. Крім того, суд не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо озвучення директором Вінніком заробітної плати ОСОБА_2 в розмірі 5000 грн., оскільки це спростовується матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд посилався на те, що позивач отримав трудову книжку з затримкою, однак беручи до уваги те, що ОСОБА_2 був відсутній на роботі у день звільнення та не надав згоди на пересилання йому трудової книжки поштою, та не повідомив відповідача про спосіб видачі йому трудової книжки, суд не бачив законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Ухвалюючи рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу, яким підтверджувалося б спричинення моральної шкоди, та враховуючим те, що в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Апелянт в своїй скарзі посилається на те, що під час розгляду даної справи були допитані свідки, надані докази та підтвердилась обставина, що невидача належно оформленої трудової книжки в день звільнення виникла саме з вини роботодавця. Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Однак, з такими доводами апелянта погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно із пунктом 4.2 Інструкції № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець у цей день надсилає працівникові поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається лише за письмовою згодою працівника.

За тих обставин що позивач в день звільнення покинув підприємство і не надав згоду на пересилання йому трудової книжки поштою - він має повідомити відповідача про спосіб видачі йому трудової книжки.

Згідно наказу ТОВ "Сіті Транспорт Груп" від 08 листопада 2013 року № СТГ00000110-0000000487 ОСОБА_2 звільнений з посади головного інженера ВСП ТОВ " Сіті Транспорт Груп" в м. Дніпродзержинську 08.11.2013 року, за прогул, згідно п.4 статті 40 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, трудова книжка була отримана ОСОБА_2 (том 1 а.с. 194-196-197).

Крім того, судом першої інстанції вірно було встановлено, що ОСОБА_2 згідно до запису №58 в трудовій книжці запис № 57 є недійсний та звільнений з займаної посади згідно ч.4 ст.40 КЗпП України.

Доводи апелянта стосовно незаконності наказу про його звільнення за ч.3 ст.40 КЗпП України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це не є предметом розгляду даної справи. На даний час цивільна справа про скасування вказаного наказу знаходиться в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Таким чином, підстави, на які посилається апелянт, є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

Т.Р. Куценко