Постанова № 42826991, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14637/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 14197-25 від 29 липня 2014 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про опис майна у податкову заставу № 1275/26-59-25-01-14 від 22 вересня 2014 року. В іншій частині позовних вимог ТОВ «Віса-Нова» - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням сторони звернулися з апеляційними скаргами в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги в повному обсязі.

В засідання з'явились учасники процесу. Представники позивача та відповідача наполягали на задоволенні їх вимог, викладених в апеляційних скаргах, в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі постанови Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 березня 2014 року та відповідно до наказу № 83 від 10 квітня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віса-Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1013/22-13/37558998 від 25 квітня 2014 року.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 2013 році на загальну суму 13 769 763, 00 грн. та порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 303 034, 00 грн. в тому числі: за листопад 2013 року в сумі 7 313 295, 00 грн., за грудень 2013 року в сумі 7 181 192, 00грн., та за січень 2014 року в сумі 808 547, 00 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на даних акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1066/26-55-22-08/38292311 від 03 квітня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Старксервіс» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2014 року», вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року по кримінальній справі № 761/22932/13-к відносно громадянина ОСОБА_2 та протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 02 квітня 2014 року.

13 червня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0008642213, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 17 212 204, 00грн. в тому числі: за основним платежем в розмірі 13 769 763, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3 442 441, 00 грн.;

№ 0008632213, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19 128 793, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 15 303 034, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3 825 759, 00 грн..

29 липня 2014 року, керуючись ст. ст. 20, 59, 60 ПК України, податковим органом винесено податкову вимогу № 14197-25, відповідно до змісту якої станом на 28 липня 2014 року сума податкового боргу ТОВ «Віса-Нова» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 36 340 996, 00 грн. в тому числі за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 17 212 204, 00 грн. та за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19 128 793, 00 грн.

Крім того, 22 вересня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено рішення № 1275/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Віса-Нова» (Замовник) та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (Виконавець) укладений Договір поставки № 0111-02 від 01 листопада 2013 року відповідно до умов якого, Виконавець, за замовленням Замовника, зобов'язується поставити товар відповідно до заявок, складених на підставі специфікацій, у строки й на умовах, передбачені даним Договором.

Виконання умов договору з TOB «СТАРКСЕРВІС» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, Договором № 0111-02 від 01 листопада 2013 року, належним чином оформленими накладними, податковими накладними, квитанціями про реєстрацію податкових накладних, товарно-транспортними накладними, замовленнями-специфікаціями, кошторисами, протоколами погодження остаточного вигляду виробу, тощо.

Крім того, перед початком господарських відносин TOB «СТАРКСЕРВІС» було пред'явлено позивачу та надано у копіях пакет документів на підтвердження своєї правосуб'єктності та легітимності, зокрема, копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, копію свідоцтва платника податку на додану вартість, копію довідки про взяття на облік платника податків, копію довідки з ЄДРПОУ, копію наказу про призначення директора, відповідно до яких директором TOB «Старксервіс» значився ОСОБА_3

А тому, у позивача не було підстав вважати або підозрювати контрагента у неналежності його правового статусу, сумнівності або фіктивності.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з TOB «СТАРКСЕРВІС» підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт поставки товару, та банківськими виписками про перерахування коштів за поставлені товари, що повністю відповідає умовам договору та підтверджує направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а тому в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є первинними документами та підтверджують факт реальності господарської операції.

Крім того, реальність здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - TOB «СТАРКСЕРВІС», підтверджується ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 року у справі № 908/777/14 за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, якою встановлено, що TOB «СТАРКСЕРВІС» звітувало до ДП1 у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за 2012 рік, як про валовий дохід, так і про валові витрати, і у поданій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року підприємство відобразило обсяг поставки 53 579 999, 00 грн. та ПДВ у розмірі 10 716 000, 00 грн.

Також вказаною ухвалою суду встановлено, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не зверталась із кредиторськими вимогами до TOB «СТАРКСЕРВІС», що свідчить про відсутність податкової заборгованості.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1066/26-55-22-08/38292311 від 03 квітня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Старксервіс» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2014 року», оскільки в ньому не досліджувалась поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що правомірність складання зазначеного акту була предметом судового розгляду у справі № 826/5015/14. Так, зі змісту постанови Окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, вбачається, що висновки вказаного акту не відповідають дійсності та не містять правового підґрунтя.

Отже, факти, встановлені зазначеною постановою є преюдиційними та не потребують доказування, а тому є обов'язковими до врахування судом при вирішенні інших справ відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу відсутності факту реальності господарських операцій суд першої інстанції посилався на те, що Договір № 08/13-у та Додатки № № 1-12, акти наданих послуг та податкові накладні підписані/виписані директором контрагента позивача ОСОБА_3

Судом першої інстанції було зазначено, що згідно протоколу допиту свідка від 22 березня 2014 року по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_3 повідомив, що не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, ніяких планів організовувати будь-яке підприємство для зайняття підприємницькою діяльністю ніколи не мав, оскільки для цього не має ні достатнього досвіду, ні коштів, ні відповідної освіти. Особисто реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «СТАРКСЕРВІС» в державних та інших органах не реєстрував та хто це робив йому невідомо. Хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо, оскільки підприємство зареєстровано на його ім'я без цілі займатись підприємницькою діяльністю. Ніякого майна чи грошових коштів ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ «СТАРКСЕРВІС» не вносив та нікого на це не уповноважував ні в усній ні в письмовій формах та не затверджував статут вказаного підприємства. Хто здійснював оформлення документів від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо. Фінансово-господарських угод з іншими підприємствами від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_3 не укладав та не уповноважував на це інших осіб.

Між тим, ОСОБА_3, будучи допитаним в ході судового засідання, зазначив, що дійсно підписував фінансово-господарські документи від імені TOB «СТАРКСЕРВІС», в тому числі по взаємовідносинам з TOB «Віса-Нова», що підтверджується журналом судового засідання від 10 грудня 2014 року.

При цьому, ОСОБА_3 при ознайомленні з пред'явленими у судовому засіданні первинними фінансово-господарськими документами по взаємовідносинам TOB «ВІСА-НОВА» з TOB «СТАРКСЕРВІС», зокрема, договором поставки товарів № 0111-02 від 01 листопада 2013 року, податковими накладними, іншими документами, підтвердив, що підпис у фінансово-господарських документах від імені директора TOB «СТАРКСЕРВІС» виконаний ним особисто.

Не заслуговують на увагу й посилання податкового органу на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к, згідно якого громадянина ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Як вбачається зі змісту вироку ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_5, який був директором TOB «СТАРКСЕРВІС», зареєстрував TOB «СТАРКСЕРВІС» з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 72 КАС України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Між тим, вказаним вироком встановлені обставини стосовно іншого періоду діяльності TOB «СТАРКСЕРВІС» та стосовно інших посадовий осіб, з якими / в якому позивач не мав взаємовідносин, що позбавляє його преюдиційності в межах даної адміністративної справи, з огляду на що висновки суду першої інстанції про належність та допустимість даного вироку як доказу «сумнівності» спірних господарських операцій є передчасними та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0008642213, № 0008632213 від 13 червня 2014 року ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з приводу скасування податкової вимоги № 14197-25 від 29 липня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 1275/26-59-25-01-14 від 22 вересня 2014 року.

Відповідно до ст. 89 ПК України - право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Отже, передумовою для застосування органом державної податкової служби податкової застави по відношенню до майна платника податків (в тому числі прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та відповідно складення акта про опис його майна) є наявність податкового боргу у такого платника.

Між тим, на час винесення спірної податкової вимоги позивач був вправі здійснити як досудове так і судове оскарження податкових повідомлень-рішень, а тому податкові зобов»язання, встановлені податковим органом у своїх рішеннях, є неузгодженими, а тому не являлися податковим боргом.

Отже, у відповідача не було законних підстав для винесення спірної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову в цій частині.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року в

частині відмови у визнанні протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва № 0008642213, № 0008632213 від 13 червня 2014 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008642213, № 0008632213 від 13 червня 2014 року, винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.