Постанова № 42826823, 11.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 876/7142/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання:Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У лютому 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2014 р. № 0000721702/17-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 261964,46 грн., в тому числі 209435,57 грн. за основним платежем та 52528,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог покликалась позивач на безпідставність і помилковість висновків відповідача, які викладені в акті податкової перевірки від 16.01.2014 р., про порушення позивачем вимог п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, що призвело до винесення відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення. Зазначала позивач, що вона не була повідомлена кредитором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про анулювання (прощення) боргу, а тому у позивача не виник обовязок щодо декларування та самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб.

Відповідач ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 07.02.2014 р. № 0000721702/17-02.

З цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 року було прийняте відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань відображення в податковій декларації про майновий стан і доходи, доходів отриманих з інших джерел за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 р. до 01 травня року, що настає за звітним, та абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 209435,57 грн.. Судом не взято до увагу той факт, що положеннями п.3.4 Додаткових угод від 30.03.2012 року до Кредитних договорів від 10.09.2007 року № СL-801/048/2007, від 27.11.2007 року № МL-801/082/2007, від 25.05.2008 року за № МL - 804/044/2008 позивач стверджує, що вона повідомлена про суми прощеного боргу та про необхідність відображення даної суми прощеного боргу у річній податковій декларації. Відповідно до кредитних договорів ТОВ «ОТП Факторинг Україна» здійснив анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 1233317,48 грн. на користь позивача у березні 2012 року та включив дану суму прощеного боргу до звіту Форми 1ДФ. Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як кредитором, дотримано всіх умов абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 03.06.2014 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період із 26.12.2013 року по 10.01.2014 року відповідачем ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ФО ОСОБА_1 з питань відображення в податковій декларації про майновий стан і доходи, доходів отриманих з інших джерел за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р..

За наслідками перевірки складено Акт № 2/17-02/НОМЕР_1 від 16.01.2014 р., у висновках якого зазначено, що позивачем порушено : п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України у результаті неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 р. до 01 травня року, що настає за звітним, та абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 209435,57 грн. (а.с. 43-49).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 16.01.2014 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0000721702/17-02 від 07.02.2014 р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 261964,46 грн., в тому числі 209435,57 грн. за основним платежем та 52528,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 5).

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності та скасування оскарженого ППР від 07.02.2014 р., з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платниками податку як додаткове благо (крім випадків передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено обовязок осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.03.2012 р. між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», який діяв на підставі договору комісії укладеного 20.07.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», було укладено додаткові договори до кредитних договорів: № СL-801/048/2007 від 10.09.2007 р. (а.с. 52, 61); № МL-801/082/2007 від 27.11.2007 р. (а.с. 50, 63); № МL-804/044/2008 від 26.05.2008 р. (а.с. 54, 62).

Також з матеріалів справи видно та не заперечується сторонами по справі, що відповідно до вказаних додаткових договорів від 30.03.2012 р., ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в термін до 30.03.2012 року, здійснив анулювання (прощення) боргу позивачу ОСОБА_1 в розмірі 1233317,48 грн. та включив дану суму прощеного боргу до звіту Форми 1ДФ (а.с. 64-65, 71-74).

Тобто, як видно з матеріалів справи, в результаті анулювання (прощення) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу в розмірі 1233317,48 грн., у позивача виник обовязок самостійно сплатити податок з доходів у вигляді анульованої суми боргу та відобразити їх у річній податковій декларації.

Щодо тверджень позивача про неповідомлення її про анулювання боргу, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пунктів 3.4 вказаних додаткових договорів від 30.03.2012 р. до кредитних договорів № СL-801/048/2007 від 10.09.2007 р., № МL-801/082/2007 від 27.11.2007 р., № МL-804/044/2008 від 26.05.2008 р., позивач ОСОБА_1 («Позичальник») підтверджує, що підписанням цих додаткових договорів вона повідомлена «Кредитором» про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Крім цього, в матеріалах справи немає доказів щодо невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх договірних зобовязань за вказаними вище додатковими договорами від 30.03.2012 р..

Також немає доказів і того, що позивачем самостійно виконано обовязок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 209435,57 грн. у звязку із отриманим доходом у вигляді суми анульованого боргу за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

У звязку із наведеним вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2014 р. № 0000721702/17-02 та відсутність підстав для його скасування.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, а також не дотримано норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому оскаржену постанову суду першої інстанції від 03.06.2014 р. слід скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задоволити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 07.02.2014 р. № 0000721702/17-02, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 261964,46 грн., в тому числі 209435,57 грн. за основним платежем та 52528,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді:Р.Й. Коваль

ОСОБА_2