Ухвала суду № 42826648, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 рокусправа № 804/4797/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сансет" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сансет (далі ТОВ ТД Сансет) звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ), в якому просить суд визнати неправомірними та скасувати винесені відповідачем 21.03.2014 року податкові повідомлення-рішення

№0002902201, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання по податку на прибуток на суму 303 312, 25 грн., з яких за основним платежем в сумі 254 573 грн., за штрафними санкціями в сумі 48 739,25 грн.

№0002912201, яким збільшено грошові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 207 921,25 грн., з яких за основним платежем в сумі 166 337грн., за штрафними санкціями в сумі 41584,25 грн.

№ НОМЕР_1, яким нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 19 636,69 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року позовні вимоги задоволені, визнані протиправними та скасовані винесені ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 21.03.2014 року податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, №0002912201, № НОМЕР_2, на користь позивача стягнений судовий збір в сумі 182,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено , що відповідачем ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у період з 07.02.2014 року по 27.02.2014 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ ТД Сансет з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №791/22-01/35987480 від 06.03.2014 року.

Перевіркою виявлено порушення підприємством п.135.2,135.4.1 п.135.4 ,пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 254 573 грн.;

порушення абз. б п.185.1 ст.185,п.187.1 ст.187,п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає платі до бюджету на загальну суму 166 337 грн., не підтверджено господарських операцій з придбання та реалізації ТМЦ на загальну суму ПДВ 59 314 грн.,

п.2.3,п.2.8,п.2.11,п.3.1, п.3.5,п.7.39,п.7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні,затвердженого постановою Правління НБ України від 15.12.2004 року №637,перевищення ліміту каси в сумі 8304.05 грн., проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 3028,59 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на актах перевірки іншим податковим органом контрагента позивача ТОВ Труби і метал щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій, внаслідок чого податковий орган прийшов до висновку , що ТОВ ТД Сансет не мав підстав для збільшення витрат та доходу на суму придбання у ТОВ Труби і метал товарно-матеріальних цінностей та реалізації ТМЦ на адресу КП Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове обєднання №2, КП Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове обєднання №3, КП Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове обєднання №10, ТОВ КФ Варда.

На підставі акту перевірки податковим органом винесені 21.03.2014 року податкові повідомлення-рішення №0002902201, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання по податку на прибуток на суму 303 312, 25 грн., з яких за основним платежем в сумі 254 573 грн., за штрафними санкціями в сумі 48 739,25 грн.;

№0002912201, яким збільшено грошові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 207 921,25 грн., з яких за основним платежем в сумі 166 337грн., за штрафними санкціями в сумі 41584,25 грн.;

№ НОМЕР_1,яким нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 19 636,69 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ТОВ Труби і метал укладено договори №17 від 01.04.2011 року, №3 від 06.01.2012 року №74 від 01.08.2012 року, в яких сторонами обумовлена кількість, ціна товару, умови постачання та умови оплати.

Виконання позивачем договору з ТОВ Труби і метал з постачання товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими та видатковими накладними,рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, паспортами на товар, сертифікатами якості,довіреностями, випискою банку по особовому рахунку про рух коштів тощо.

Позивачем реалізовані придбані у ТОВ Труби і метал товари контрагентам КП Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове обєднання №2, КП Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове обєднання №3, КП Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове обєднання №10, ТОВ КФ Варда,що підтверджено первинними бухгалтерськими документами,оформленими у відповідності до вимог Закону № 996-XIV.

За таких обставин позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду витрати по оплаті товару за вищезазначеними договорами на суму 254 573 грн., оскільки мав необхідні первинні бухгалтерські документи, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Викладене свідчить про відсутність порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та протиправність збільшення податковим органом сплати податку на прибуток на суму основного платежу 254 573 грн., штрафних санкцій на суму 48 739,25 грн., на загальну суму 303 312, 25 грн. згідно податкового повідомлення - рішення №0002902201 від 21.03.2014 року.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори поставки товару з контрагентом ТОВ Труби і метал були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки передача товару по договорам підтверджена первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV, які надані для перевірки податковому органу.

Матеріалами справи підтверджено, що по податковим накладним, виписаним ТОВ Труби і метал позивачем правомірно віднесено суму ПДВ 166 337 грн. до складу податкового кредиту перевіреного періоду, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентом правочинів, відсутні рішення суду про визнання такими, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи недійсними, на час дії угод ТОВ Труби і метал був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем висновок про нереальність правочинів з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні придбаного товару у контрагента ТОВ Труби і метал ,а визнання неправомірним та скасування судом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002912201, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 207 921,25 грн., з яких за основним платежем в сумі 166 337грн., за штрафними санкціями в сумі 41584,25 грн. є обґрунтованим та вірним.

Матеріалами справи спростовується наявність порушення позивачем приписів Положення №637, в перевірений податковим органом період підприємством дотримані норми діючого законодавства при веденні касових операцій, перевищення ліміту каси в сумі 8304.05 грн. відсутнє, платіжні документи заповнені з дотриманням вимог Закону № 996-XIV.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірним та скасування винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002922203 від 21.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ ТД Сансет за штрафними санкціями за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на 19 636,69 грн.

Судом першої інстанції у відповідності до приписів ст. 94 КАС України стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 182,70 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по справі.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова