Ухвала суду № 42824665, 12.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5064/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Турецької І.О.

ОСОБА_2

за участю секретаря -Разінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень рішень та податкової вимоги -,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо здійснення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.09.2014 року №0025411701 та №0025401701, якими визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб, скасувати податкову вимогу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 01.09.2014 року № Ф-0025421701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про існування порушень податкового законодавства платником податків ґрунтуються не на підставі встановлених контролюючим органом фактів, а на суб'єктивному припущені перевіряючого.

В свою чергу вона, як фізична особа-підприємець, належним чином здійснювала бухгалтерський облік в книзі обліку доходів і витрат Ф 10, а задекларовані у податкових деклараціях господарські операції підтверджені первинними документами, які під час перевірки в повному обсязі надавались посадовим особам відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Суд скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.09.2014 року № Ф-0025421701. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі зясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п.198.2. ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 44 183,69 грн.;

- п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у загальній сумі 30 575,30 грн.;

- пп.4 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у звязку із чим на підставі п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 12 736,28 грн.

За висновком податкового органу, Підприємець у періоді, що перевірявся, до складу валових витрат у книзі обліку доходів і витрат (Ф10) та у декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, безпідставно включила суми, сплачені контрагенту - ПП «ТОП Трейдінг» в розмірі 181 204,04 грн., як витрати з податку на додану вартість та сформувала податковий кредит за господарськими операціями з вказаним контрагентом, оскільки в ході перевірки підприємцем не підтверджено факт їх оприбуткування з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Такого висновку податковий орган дійшов за результатами опрацювання відхилень сум податкового кредиту з ПДВ, які виявлені системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, внаслідок чого встановлено завищення сум податкового кредиту.

За наслідками перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.09.2014 року № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 66 275,52 грн., з яких, за основним платежем 44 183,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 22 091,83 грн., за порушення п.198.2. ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 38 219,08 грн., з яких за основним платежем 30 575,3 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 643,8 грн., за порушення п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України.

Крім цього податковим органом на адресу позивача надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.09.2014 року № Ф-0025421701, якою підприємця зобовязано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 12 736,28 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та її контрагентом - ПП «ТОП Трейдінг» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, договором поставки, рахунками-фактурами на оплату товару (підшипників); накладними, видатковими накладними та податковими накладними, виписаними ПП «ТОП Трейдінг» за період серпень-жовтень 2013 року.

Транспортування придбаної за договором поставки продукції на адресу позивача здійснювалось автопідприємством СО ОСОБА_4, що підтверджується договором позики № 5/01-11 від 04.01.2011 року та відповідними товарно-транспортними накладними, в яких відображено, зокрема, назву товару, його кількість,сума, повні дані щодо пункту навантаження та пункту розвантаження товару, дані водія та транспортного засобу, а також підписи уповноважених осіб, які дозволили відпуск товару, одержали товар, тощо.

Про фактичне отримання та оприбуткування позивачем вказаного товару свідчать також оборотно-сальдові відомості по рахункам за серпень-жовтень 2013 року та відомості з книги обліку доходів та витрат позивача за цей період.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення, податкові накладні, отримані ФОП ОСОБА_3 від ПП «ТОП Трейдінг», включені до реєстру отриманих податкових накладних та в повному обсязі надано до перевірки.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, податковим органом жодним чином не доведено, що під час перевірки Підприємцем не надано податкових накладних, виписаних ПП «ТОП Трейдінг», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, адже таких відомостей акт перевірки не містить.

Натомість, в акті перевірки зазначено, що Підприємцем до перевірки надано всі первинні документи, на підставі яких господарські операції відображено в бухгалтерському обліку та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наявність відхилень по сумі ПДВ в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів внаслідок декларування контрагентом податкових зобовязань з ПДВ у більшому розмірі, ніж суми ПДВ, які віднесені позивачем до податкового кредиту, не може бути підставою для висновку про завищення податкового кредиту позивачем, адже відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції, з огляду на встановлені обставини, дійшов цілком обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 30 575,3 грн. та безпідставне здійснення донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 12736,28 грн., адже будь-яких порушень податкового законодавства з боку ФОП ОСОБА_3 не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень рішень та податкової вимоги залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

ОСОБА_2.