Постанова № 42823790, 17.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р.Справа № 915/1250/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Бєляновський В.В.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням в.о. голови суду №3045 від 03.12.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за ордером;

від прокуратури - Котюх С.А. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від Миколаївської міської ради - Корнєва А.Ю. - за довіреністю;

від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області - не з'явився;

від Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 жовтня 2014 року

по справі №915/1250/14

за позовом прокурора Ленінського району м.Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

- Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області;

- Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області

про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку власнику

Сторони та треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 17.02.15р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

06.08.2014р. прокурор Ленінського району м.Миколаєва звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_1.), в якому просив суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 109кв.м вартістю 107949,24 грн., розташовану по АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно збудованої прибудови до нежитлових приміщень павільйону за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати повернути земельну ділянку Миколаївській міській раді.

В позовній заяві прокурор Ленінського району м.Миколаєва зазначив, що проведеними контролюючими органами перевірками було встановлено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 109кв.м. для облаштування прибудови до існуючого об'єкту нерухомого майна, який розташований за вищезазначеною адресою. Держсільгоспінспекцією та Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне проведення будівельних робіт відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів, які відповідачем були оплачені. У зв'язку із тим, що порушення вимог земельного законодавства відповідачем не усунуто, що завдає шкоди майновим інтересам Миколаївської міської ради, прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі Миколаївської міської ради.

З посиланням на норми ч.3 ст.52, ст.ст.78,83,116,125,126,212 ЗК України, ст.ст.16,328,373,374 ЦК України прокурор просив задовольнити позов у повному обсязі.

06.10.2014р. прокурор подав суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 109кв.м. і вартістю 107949,24грн. розташовану по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої прибудови до нежитлових приміщень павільйону, паркану, зняття тротуарної плитки, та повернути земельну ділянку Миколаївській міській раді.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.10.2014р. (суддя Алексєєв А.П.) позов прокурора задоволено частково - зобов'язано ФОП ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 109кв.м вартістю 107949,24грн., розташовану по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої прибудови до нежитлових приміщень павільйону за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати повернути земельну ділянку Миколаївській міській раді. В іншій частині позовних вимог прокурору відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3376,98 грн.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ч.4 ст.376, ч.1 ст.387 ЦК України та тим, що постановою про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за №000496 за ст. 53-1 КУпАП встановлено наявність вини відповідачки у самовільному зайнятті спірної земельної ділянки площею 109кв.м. Зазначена постанова є чинною та відповідачкою не оскаржувалась, до того ж, сплачено відповідний штраф. Належним доказом самовільного зайняття відповідачкою земельної ділянки є саме акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та постанова про накладення адміністративного стягнення. Крім встановлення факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки під будівництво прибудови до існуючого павільйону Держсільгоспінспекцією факт будівництва прибудови було зафіксовано Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, про що було складено відповідний акт від 25.11.2013 року. Акт підписаний відповідачем без зауважень. Постановою по справі про адміністративне правопорушення № 812 від 28.11.2013 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 96 КупАП у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Штраф відповідачем було сплачено. Відповідачем не надано доказів на спростування обставини самовільного зайняття земельної ділянки площею 109 кв.м.

Також суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що вимога прокурора щодо зобов'язання відповідача знести паркан та зняти тротуарну плитку задоволенню не підлягає, так як ці обставини не знайшли свого підтвердження при слуханні справи, тобто прокурором та позивачем всупереч ч.1 ст.33 ГПК України не було доведено належними та допустимими доказами перед судом наявність цих обставин.

Не погодившись з рішенням суду від 20.10.2014р., ФОП ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначила, що оскаржене рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенні і неправильному застосуванні судом норм процесуального та матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- рішення прийнято з порушенням предметної та територіальної підсудності, оскільки відповідач ФОП ОСОБА_1 не веде будь якої підприємницької діяльності за адресою:АДРЕСА_1, натомість таку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_5, відповідно до договору оренди приміщення. Крім того, розгляд даної справи не відноситься до компетенції (не підсудний) господарському суду Миколаївської області, а підсудний місцевому районному суду, оскільки власником приміщення (згідно наданих відповідачем документів до матеріалів справи) є громадянка ОСОБА_1, а не ФОП ОСОБА_1 Представник відповідача посилаючись на норми ст.80 ГПК України просила суд провадження по справі закрити, проте суд проігнорував дане клопотання, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення. При цьому суд першої інстанції вказав лише, що ОСОБА_6 передано лише частину приміщення, а отже інша частина використовується відповідачем, що є неприпустимим, оскільки є лише припущенням, нічим недоведеним;

- згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.09.2007 року, справа №2-3786, громадянці ОСОБА_1 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №130791. загальною площею 190 кв.м. по АДРЕСА_1, Раніше надана земельна ділянка була відведена відповідачці згідно рішення Миколаївської міської ради №33/14 від 26.07.2001 року з цільовим призначенням - для обслуговування торговельного павільйону. Більш того, було встановлено межі земельної ділянки в натурі. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказано, що дана земельна ділянка належить не громадянці, а фізичній особі-підприємцю, що не відповідає фактичним обставинам справи;

- висновок суду першої інстанції щодо відсутності відведення відповідачу земельної ділянки по АДРЕСА_1. зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, незастосування закону, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин - п. 6 Постанови Верховної ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.90р.;

- місцевим господарським судом не встановлені у справі і факти відсутності належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або істотне порушення відповідачем будівельних норм і правил. Постанови Інспекції Держархбудконтролю про притягнення громадянки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за недотримання певних державних стандартів, норм та правил під час проектування і будівництва споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_1 не можуть бути підставою для висновку суду про самовільне будівництво;

- суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення по справі комплексної судової земельно - будівельної технічної експертизи, чим порушив вимоги ст.ст.31, 32, 41- 43 ГПК України, п.п.5, 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р.

Скаржник також вказує, що в Акті обстеження земельної ділянки, на якій розташований павільйон, не зазначено, як визначені межі земельної ділянки, не встановлено межі земельної ділянки за Державним актом ОСОБА_1, не вказано площу земельних ділянок окремо, а тільки загальну площу нібито самовільно зайнятих земельних ділянок, що призвело до неправильного застосування ч.4 ст.376 ЦК України.

Щодо добровільної сплати штрафів за постановами відповідних Інспекцій, то відповідачка пояснювала, що не обізнана щодо юридичних наслідків цього, не розуміла, що підписувала, особисто штрафи не сплачувала.

Суд першої інстанції не зазначив, які саме норми законодавства порушено ФОП ОСОБА_1 та якими доказами це підтверджується.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2014р. відновлено ФОП ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

12.01.2015р. прокурор Ленінського району м.Миколаєва надіслав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області та Державну інспекцію сільського господарства в Миколаївській області.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представником прокуратури підтримано доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу.

Представник скаржника просив суд скасувати оскаржуване рішення з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача (Миколаївської міської ради) пояснив, що Міськрада не має певної процесуальної позиції по предмету апеляційного розгляду.

Представники третіх осіб в засідання апеляційного господарського суду не з'явились, про час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції повідомлені належним чином.

В засіданні апеляційного господарського суду розглянуто та відхилено клопотання скаржника про виклик посадових осіб Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області та Інспекції ДАБК у Миколаївській області з огляду того, що наявність суттєвих протиріч у письмових доказах, про яку заявляє скаржник, не може бути усунута шляхом надання пояснень посадовими особами, які проводили перевірку. Письмові докази у матеріалах справи повинні оцінюватись за правилами ст.43 ГПК України, а їх зміст не може бути змінений поясненнями посадових осіб.

З аналогічних мотивів суд апеляційної інстанції відхилив клопотання представника ФОП ОСОБА_1 про призначення у справі судової земельно-будівельної технічної експертизи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 26.06.2000р. та здійснює підприємницьку діяльність із роздрібної торгівлі напоями у спеціалізованих магазинах. ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності від 11.03.2002р. належать нежитлові приміщення павільйону площею 150,1кв.м. по АДРЕСА_1 (підстава видачі Свідоцтва - рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №102 від 20.02.2002р.).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЗ №130791 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 190кв.м. у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування торговельного павільйону (дата видачі Державного акту - 22.09.2008р.).

Таким чином, суб'єктом права власності є фізична особа ОСОБА_1, оскільки відповідно до ч.1 ст.325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, при цьому належне їй на праві власності нерухоме майно та земельна ділянка використовуються нею в підприємницькій діяльності.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області (надалі - Інспекція-1) було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_1 за адресою:АДРЕСА_1, на підставі вимоги прокуратури Ленінського району від 25.12.2013р.

Також Інспекцією-1 проведено обстеження земельної ділянки за вищевказаною адресою у зв'язку з її самовільним зайняттям, про що складено Акт обстеження від 16.01.2014р.

В Акті обстеження зазначено, що земельна ділянка площею 0,0109га рекреаційного призначення по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів, тобто має місце самовільне зайняття, а також здійснено будівництво прибудови до кафетерію (Акт обстеження в копії отримано ФОП ОСОБА_1 17.01.2014р.).

За результатами перевірки Інспекцією-1 складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.01.2014р. у присутності ОСОБА_1, де зафіксовано аналогічні акту обстеження обставини та зроблено висновок про самовільне зайняття земельної ділянки площею 109кв.м. по АДРЕСА_1, ФОП ОСОБА_1

В Акті обстеження від 16.01.2014р. та Акті перевірки від 16.01.2014р. в розділі «план-схема земельної ділянки» відображено заштрихованими прямокутниками 2 земельні ділянки, самовільно зайняті, площею 0,0109га, що примикають з двох сторін до будівлі кафетерію.

17.01.2014р. Інспекцією -1 було видано припис №000958 ФОП ОСОБА_1 з вимогою у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства, про що повідомити до 17.02.2014р. (припис отримано відповідачкою особисто 17.01.2014р.).

Протоколом про адміністративне правопорушення від 16.01.2014р. №000502 встановлено порушення ОСОБА_1 ст.ст.125,126, п.6 ч.1 ст.211 ЗК України та ст.53-1 КУпАП, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП, про що відповідачкою зроблено застереження «не згодна».

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 17.01.2014р. №000496 за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0109га на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 170грн., що був сплачений за цією постановою іншою особою (а.с.105).

В подальшому Держсільгоспінспекцією було проведено наступну позапланову перевірку виконання вимог припису від 17.01.2014р., про що складено Акт перевірки від 17.02.2014р., припис від 19.02.2014р. №000083, протокол від 17.02.2014р. №000083, та постановою від 19.02.2014р. накладено штраф за невиконання вимог припису від 16.01.2014р.

Стверджуючи про наявність підстав для звільнення земельної ділянки площею 109кв.м. шляхом знесення прибудови відповідачкою, прокурор вимагає задовольнити його позовні вимоги на підставі ст.212 ЗК України, ч.4 ст.376 ЦК України, а також відповідно до ст.387 ЦК України вимагає повернення земельної ділянки Миколаївській міській раді як власнику земель комунальної власності.

При цьому прокурор надає також докази самовільного будівництва прибудови до павільону по АДРЕСА_1 у вигляді матеріалів перевірки Інспекції ДАБК у Миколаївській області (Акт перевірки від 25.11.2013р., протокол від 25.11.2013р., припис №831 від 25.11.2013р., постанова №812 від 28.11.2013р. по справі про адміністративне правопорушення).

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, обґрунтувавши свої висновки ненаданням відповідачем доказів на спростування доводів прокурора стосовно самовільного зайняття земельної ділянки, а також доведеністю поданими прокурором доказами вини ФОП ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст.211,125,126 ЗК України, за яке її притягнуто до відповідальності згідно ст.53-1 КУпАП.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками, оскільки вони зроблені при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Самовільне зайняття земельної ділянки площею 109кв.м. по АДРЕСА_1 прокурором доводиться матеріалами перевірок Держсільгоспінспекції та Інспекції ДАБК у Миколаївській області, зокрема Актом перевірки від 16.01.2014р. (Держсільгоспінспекція) та Актом перевірки від 25.11.2013р. (Інспекція ДАБК).

Прокурор вимагає звільнення земельної ділянки шляхом знесення прибудови (площа не зазначена). Проте, як убачається з Акту перевірки від 16.01.2014р. за даними план-схеми земельної ділянки до будівлі кафетерію примикають 2 самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 109кв.м., площа кожної з них окремо не зазначена.

Разом з цим, будівлею кафетерію зайнята земельна ділянка площею 150,1 кв.м., отже решта площі земельної ділянки, що на законних підставах використовується ФОП ОСОБА_1, на підставі Державного акту на право власності, складає 190-150,1=39,9кв.м.

Слід зазначити, що межі земельної ділянки визначені на місцевості, закріплені межовими знаками та передані ФОП ОСОБА_1 відповідно до Акту прийому-передачі (а.с.90).

Досліджуючи матеріали перевірки Держсільгоспінспекції, колегія судді встановила, що в ході перевірки при складанні Акту від 16.01.2014р. Держсільгоспінспекцією не було встановлено як розташована самовільно зайнята земельна ділянка площею 109кв.м. відносно меж земельної ділянки ФОП ОСОБА_1; на план-схемі не відображено межі земельної ділянки площею 190кв.м., що перебуває у власності відповідачки, тому неможливо встановити яка саме з двох позначених на план-схемі земельних ділянок є тією земельною ділянкою, яку як самовільно зайняту вимагає звільнити прокурор. При цьому також в Акті перевірки від 16.01.2014р. та план-схемі не визначено, на якій саме з позначених як самовільно зайняті знаходиться самовільно збудована прибудова, яка її площа та як вона розташована відносно меж земельної ділянки, належній відповідачці на праві власності.

Також з Акту перевірки неможливо встановити, яким чином розрахована (або визначена) площа земельних ділянок - 109кв.м., які самовільно зайняла ФОП ОСОБА_1

Таким чином ствердження прокурора про самовільне зайняття ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 109кв.м. шляхом будівництва прибудови об'єктивно не підтверджуються поданими доказами - матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеними Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області 16-17 січня 2014р., з яких неможливо достеменно встановити ані спосіб обчислення площі зайнятої прибудовою земельної ділянки, ані як відносно меж приналежної ФОП ОСОБА_1 як власнику земельної ділянки розташована самовільно зайнята ділянка, позначена на план-схемі як дві земельні ділянки загальною площею 109кв.м.

Матеріали перевірки Інспекції ДАБК у Миколаївській області, зокрема Акт перевірки від 25.11.2013р., підтверджують факт здійснення відповідачкою реконструкції павільйону за рахунок будівництва прибудови площею 4,5х12,35(кв.м.), без дозвільних документів, тобто площа прибудови складає приблизно 56к.в.м.

Проте матеріали перевірки Інспекції ДАБК не містять даних стосовно здійснення цієї прибудови на самовільно зайнятій земельній ділянці, як і взагалі висновків про порушення вимог містобудівного законодавства саме у вигляді самовільного будівництва за відсутності відведення земельної ділянки для цієї мети. Зафіксовані Інспекцією ДАБК порушення полягають виключно у будівництві прибудови без дозвільних документів в порушення вимог ст.ст.34,36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у порушенні вимог інших нормативних актів у сфері містобудування.

Таким чином, складені Інспекцією ДАБК документи, якими оформлено відповідні перевірки, не доводять обставину самовільного зайняття земельної ділянки площею 109кв.м., звільнення якої шляхом знесення прибудови вимагає прокурор.

Слід зазначити, що приписом №101 від 10.04.2014р. Інспекція ДАБК у Миколаївській області вимагала від відповідачки усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самовільно збудованої прибудови розміром 4,5х12,35кв.м., щодо решти площі в приписі №101 та інших матеріалах перевірки Інспекції ДАБК у Миколаївській області відомості про будь-які об'єкти нерухомості відсутні.

За поясненнями представника відповідача та наявними у справі матеріалами (акт від 11.09.2014р. - а.с.106-107) земельна ділянка площею 57кв.м. замощена плиткою, на якій розміщено літній майданчик (тобто на ній відсутні будь-які прибудови), а земельна ділянка площею 52кв.м. має замощення та огорожу, на ній розпочате будівництво прибудови.

Таким чином, прокурором не доведено обставину самовільного зайняття ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 109кв.м. та вчинення відповідачкою порушення вимог ст.211 ЗК України, що тягне наслідки, передбачені ст.212 ЗК України.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно із ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Фактичні обставини, з якими законом пов'язується звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок власникам особами, які їх зайняли, в даній справі не доведені належними і допустимими доказами, позаяк факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_1 прибудовою до павільйону (кафетерія) земельної ділянки площею 109кв.м. не знаходить об'єктивного підтвердження в матеріалах справи.

Також колегія суддів зауважує, що в даній справі відсутній спір між Інспекцією ДАБК у Миколаївській області та ФОП ОСОБА_1 з приводу знесення самочинно збудованої прибудови, оскільки позов прокурора заявлений в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, а не Інспекції ДАБК у Миколаївській області, та предмет спору перебуває у правовій площині саме земельного законодавства, а не законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Суд першої інстанції наведених обставин не встановив, здійснив оцінку поданих прокурором доказів з порушенням вимог ст.43 ГПК України, не надав належної юридичної оцінки доводам відповідача, поклавши в підґрунтя висновків оскаржуваного рішення помилкову думку про те, що матеріали перевірок компетентних органів (треті особи по справі) мають як доказ заздалегідь встановлену силу.

Між тим, належна оцінка таких доказів за правилами ст.43 ГПК України надає підстави для висновку про недоведеність позовних вимог прокурора Ленінського району м.Миколаєва, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

За встановлених обставин не підлягають задоволенню вимоги про повернення земельної ділянки площею 109кв.м. Миколаївській міській раді, позаяк факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки такої площі, а також її розташування не підтверджується поданими доказами.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції частково скасовує рішення господарського суду Миколаївської області від 20.10.2014р. у справі №915/1250/14 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора Ленінського району м.Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення прибудови та повернення земельної ділянки Миколаївській міській раді.

В іншій частині рішення про відмову у задоволенні вимог про знесення паркану, зняття тротуарної плитки є обґрунтованим та законним, оскільки зроблено вірний висновок про їх недоведеність.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору до Державного бюджету України за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 3376,98грн. покладаються на позивача, а витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відшкодовуються ФОП ОСОБА_1 за рахунок Миколаївської міської ради.

Керуючись ст.ст.49,99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.10.2014р.у справі №915/1250/14 скасувати в частині задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«У задоволенні позову відмовити повністю».

Стягнути з Миколаївської міської ради до Державного бюджету України 3376,98грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1688,80грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 23.02.2015р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.