Ухвала суду № 42817712, 16.02.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/576/13 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/2006/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті апеляційного скарги

16 лютого 2015 року суддя апеляційного суду Львівської області Мікуш Ю.Р. перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Релігійної організації Львівська єпархія Української православної церкви на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Західного територіально квартирно-експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та Міністерства оборони України, з участю третіх осіб Львівської міської ради, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про виділ частки із майна, зобов'язання до вчинення дій та припинення права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Виділено в натурі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11/100 частки будівель та споруд майнового комплексу загальною площею 3313,2 кв.м. на АДРЕСА_2 шляхом визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права спільної часткової власності на будівлю (приміщення № 11-30, ІІ, 43-59, ІІ) площею 489,4 кв.м, що позначена літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 з частками ОСОБА_3 - 45/100, ОСОБА_2 - 55/100.

Припинено право користування квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова земельною ділянкою площею 0,16 га на АДРЕСА_1 в межах, визначених відповідно до схеми від 17.08.2012 р., погодженої Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управління та квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова.

Зобов'язано відповідача, квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, погодити ОСОБА_3 та ОСОБА_2, межі земельної ділянки площею 0,16 га на АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржила особа, яка не брала участі у справі - Релігійна організація Львівська єпархія Української православної церкви в особі Єпископа Львівського і Галицького Філарета (Кучерова Сергія Івановича).

В апеляційній скарзі зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №811-р майновий комплекс військового містечка АДРЕСА_2 було передано із сфери управління Львівської облдержадміністрації для його подальшої передачі у власність Релігійної організації Львівської єпрхії Української православної церкви. Розпорядженням Голови Львівської обласної державної адміністрації від 27.12.2013 року №942/0/5-13 "Про передачу майнового комплексу" Релігійній організації Львівської єпархії Української Православної церкви передано у власність майновий комплекс військового містечка АДРЕСА_2. Відтак стверджує, що Релігійна організація являється повноцінним власником майнового комплексу військового містечка АДРЕСА_2, а тому оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо її законних прав та інтересів.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що в прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз зазначених норм встановлює порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

На стадії відкриття апеляційного провадження, під час якого вирішується питання про можливість прийняття апеляційної скарги особи, що не брала участі у справі, яка вважає, що ухваленим рішенням порушені її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції встановлює, чи дійсно мало місце порушення таких прав та обов'язків у зв'язку із ухваленим рішенням, та в залежності від встановленого вчиняє відповідні процесуальні дії.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апелянт не є компетентним заявляти вимоги, які викладені ним в апеляційній скарзі, так як ці питання про їх права та обов"язки не були предметом судового спору в суді першої інстанції.

Зазначена будівля, право власності на яку не оспорюється апелянтом, до її відчуження відносилась до нерухомого майна військового містечка №212 за адресою АДРЕСА_2 і розміщена на частині земельної ділянки площею 0,16 га даного військового містечка, не порушуючи межових знаків земельної ділянки релігійної організації Української православної церкви.

Відтак, оскільки рішенням Личаківського районного суду м.Львова виділено в натурі частини будівель та споруд майнового комплексу загальною площею 3313,2 кв.м. на АДРЕСА_2 шляхом визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права спільної часткової власності на будівлю (приміщення № 11-30, ІІ, 43-59, ІІ) площею 489,4 кв.м, що позначена літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 з частками ОСОБА_3 - 45/100, ОСОБА_2 - 55/100 та апелянт не оспорює правомірності набуття права власноті, а тому не має права на апеляційне оскарження рішення суду, яким права і обов"язки релігійної організації не порушувались.

Крім цього, необхідно зазначити, що право власності на майновий комплекс військового містечка АДРЕСА_2 Релігійна організація набула після ухвалення рішення Личаківським районним судом, а саме 28.02.2014 року.

Відтак, оскільки станом на день ухвалення рішення апелянт не мав жодного відношення до майна, яке виділено в натурі позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 то вказаним рішенням не могли бути порушені його права.

Зазначені обставини свідчать про те, що Релігійна організація Львівська єпархія Української православної церкви не має передбаченого ст.292 ЦПК України права на апеляційне оскарження.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого ст.292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги.

Згідно з ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч.2 ст.16 ЦК України, а відтак апелянт не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом про захист своїх прав, які він вважає порушеними чи невизнаними.

Крім цього, враховуючи те, що апеляційна скарга не прийнята апеляційним судом до розгляду у відповідності до ст.7 ЗУ "Про судовий збір" апелянту необхідно повернути судовий збір оплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.292 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити в прийнятті апеляційної скарги Релігійної організації Львівська єпархія Української православної церкви на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2013 року.

Повернути Львівській Єпархії УПЦ (ЄДРПОУ 19324099) судовий збір в розмірі 121 грн.80 коп. оплачений 19 січня 2015 року квитанція №6761920001 та 1705грн.20 коп. оплачений 12 лютого 2015 року квитанція №104 на розрахунковий рахунок 3121820670006.00,МФО 825014,ЗКПО 38027620.

Матеріали апеляційної скарги та оригінали квитанцій повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області Мікуш Ю.Р.