Ухвала суду № 42816356, 23.07.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №308/7923/14-к

УХВАЛА

Іменем України

23.07.2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого суді Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О. за участю прокурора Свистак Ю.В., обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013070170001198 від 16.07.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 127 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013070170001198 від 16.07.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 127 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,, в судовому засіданні не заперечили щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечила щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду суд вважає, що дане провадження не може бути призначено до судового розгляду виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до роз'яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 р.), суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам ст.ст.291,292 КПК України: якщо він містить положення, що суперечать одне одному; містить недопустиму натуралізацію опису злочину; не підписаний слідчим чи не затверджений прокурором; до нього не долучено передбачені законом додатки.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому формулювання обвинувачення, окрім вказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується підозрюваний, обов'язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказаних істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.

Відповідно до вказаного обвинувального акту вказані фактичні обставини кримінального правопорушення, вказана правова кваліфікація, передбачена ч. 1, 2 ст. 127 КК України, а саме зазначено, що гр. ОСОБА_2, 05.07.2013 року, близько 20 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, діючи умисно, шляхом нанесення тілесних ушкоджень двома руками затиснутими в кулак в область голови своїй сестрі - гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканці АДРЕСА_1, в результаті чого остання не втрималась на ногах та впала на підлогу де гр, ОСОБА_2 продовжив наносити їй удари руками затиснутими в кулак в область обличчя, таким чином вказаний громадянин своїми умисними діями вчинив над потерпілою акт катування що виразилось у отриманні нею сильного фізичного болю, тілесних ушкоджень та морального страждання, з метою вчинення останньою на його користь дій, які суперечили її волі, а саме залишити будинок АДРЕСА_1 в якому вона проживає.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №682 від 27.08.2013 рску на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_4, виявлено тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я на час більше 6 але менше 21 дня і по цій ознаці, згідно п.2.3.3. "Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Окрім того, 08.05.2014 року близько 10 год. 30 хвилин, під час того як Державною виконавчою службою, виконувалось рішення Ужгородського міськрайонного суду про негайне примусове виселення ОСОБА_2, з житлового приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1, де останній перебуваючи у вище вказаному населеному пункті по вул. Горького біля магазину (сільпо) побачив свою рідну сестру гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, підійшов до неї, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків при цьому тримаючи в руках скляну пляшку з під пива якою кинув останній в область голови, у результаті чого вона отримала тілесні ушкодження, які супроводжувались сильним фізичним болем та моральним стражданням. Умисні дії гр. ОСОБА_2, пов'язані з метою вчинення ОСОБА_4, на його користь дій, які суперечили її волі, а саме залишити нею та її матір'ю гр. ОСОБА_5, будинок АДРЕСА_1 в якому вони проживають.

Відповідно до вказаного обвинувального акту вказані фактичні обставини кримінального правопорушення, вказана правова кваліфікація, передбачена ч. 1 ст. 127 КК України, а саме у катуванні, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного страждання та морального страждання шляхом нанесення побоїв, з метою спонукання потерпілого вчинити дії, що суперечать її волі, а також вказана правова кваліфікація, передбачена ч. 2 ст. 127 КК України, а саме у катуванні вчиненого повторно, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного страждання та морального страждання шляхом нанесення побоїв, з метою спонукання потерпілого вчинити дії, що суперечать її волі,.

Однак, вказані в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення суперечать вказаній в обвинувальному акті правовій кваліфікації.

Кожне із діянь, які становлять повторність, передбачену ст. 32, є самостійним злочином. Специфіка повторності як особливого виду множинності злочинів полягає у тому, що її утворюють тотожні або, у разі особливої вказівки законодавця, однорідні чи схожі за своїми ознаками злочини. За загальним правилом (викладеним у ч. 1 ст. 32) повторністю визнаються лише ті злочини, які передбачені однією статтею, а для тих випадків, коли в одній статті КК вміщено кілька різних складів злочинів,- однією частиною статті Особливої частини КК.

Згідно з ч-. 2 ст. 32 не є повторністю продовжуваний злочин - злочин, що складається із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які є реалізацією єдиного злочинного наміру винної особи. Тотожні діяння, з яких складається продовжуваний злочин, можуть самі по собі (кожне окремо) бути і такими, що містять всі ознаки самостійного злочину, і такими, що за інших обставин розглядалися б лише як інші правопорушення (наприклад, адміністративні). Продовжуваний злочин починається вчиненням першого і закінчується вчиненням останнього із тотожних злочинних діянь, які складають цей злочин.

У разі, коли повторність передбачена Кримінальним кодексом, як кваліфікуюча ознака відповідного злочину, то вчинення двох чи більше таких злочинів, передбачених однією статтею, кваліфікується за тією частиною статті, якою передбачено цю ознаку.

Крім того, побої- це багаторазове (два і більше) завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень.

Побої не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126 КК України. Якщо ж після них на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. ст. 121, 122, 125. Додатково кваліфікувати завдання удару, побоїв чи вчинення інших насильницьких дій за ст. 126 не потрібно.

Якщо удар, побої або інші насильницькі .дії не завдали потерпілому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вони не визнаються злочином.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Метою насильницьких дій при катуванні є намагання примусити потерпілого або іншу особу до дій, що суперечать їхній волі, наприклад, надати певні відомості чи зробити визнання, вчинити самокалічення тощо. Якщо такі дії вчинені з метою отримати чуже майно чи право на майно, вони кваліфікуються за ст. 189, з метою протидії законній господарській діяльності - за ст. 206, а з метою примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань - за ст. 355.

Враховуючи вищезазначене, судом вбачається із обвинувального акту, що в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в ньому належним чином не сформульоване обвинувачення щодо ОСОБА_2, відсутній виклад правової кваліфікації кримінального правопорушення, з належним посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Невизначеність правової кваліфікації не лише є порушенням ст. 291 КПК України, але і порушує право на захист ОСОБА_2, оскільки невизначеність обвинувачення перешкоджає реалізації, передбаченого п.1 ч.3 ст. 42 КПК України права підозрюваного, обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.

Враховуючи вищенаведене, зазначені порушення позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд такого обвинувального акту і розглянути його.

Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акту чи реєстру на суттєві та не суттєві чи такі, що перешкоджають розгляду або не перешкоджають розгляду справи по суті. Ст.291 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт. Ст.109 чітко передбачено категоричний перелік відомостей які має містити реєстр матеріалів досудового розслідування. Виключень щодо можливості визнання несуттєвим недотримання прокурором чи слідчим будь-якої із вказаних вимог, Законом не передбачено.

Гл.28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.

Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування з недоліками є неприпустим, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог.

Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

За правилами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу. Оскільки у даному випадку обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, його слід повернути.

Крім того, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження стосовно зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, оскільки ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на свободі, ОСОБА_2 може ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі.

З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 109, 176-178, 183, 199, 314, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр судових розслідувань за №12013070170001198 від 16.07.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 127 КК України - повернути прокурору Ужгородської міжрайонної прокуратури, юристу 1-го класу Корнаш О.І., який затверджував обвинувальний акт для усунення вище згаданих порушень вимог КПК України, протягом трьох тижнів з дня отримання матеріалів кримінального провадження.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 залишити попередній.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.