Рішення № 42815874, 17.02.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4564/14-ц

Провадження № 2/265/49/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря Сагірової Ю.В.,

за участю представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю представників третьої особи - Халайджан К.В., Султан Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою,

третя особа: орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації

Маріупольської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до неповнолітньої ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1. Друга половина квартири належить неповнолітній ОСОБА_6 На даний час в зазначеній квартирі проживає відповідачка разом зі своєю матір'ю і користується всією квартирою. Позивач зі своєю родиною змушений проживати на орендованій квартирі, та нести витрати по сплаті оренди. Оскільки у позивача виник намір щодо переїзду разом зі своєю родиною до квартири АДРЕСА_1 він поставив до відома відповідачів. Однак відповідачі не бажають впускати його та його родину в квартиру, та визначити порядок користування квартирою в добровільному порядку. Його родина складається з дружини та двох малолітніх дітей, а тому він вважає що йому можливо виділити кімнату № 8 площею 13.6 кв.м. з люджиєю, а відповідачці виділити кімнату № 6 площею 12.4 кв.м.. Кімнату№7 площею 18.2 кв.м. коридор, кухню туалет та ванну кімнату можливо залишити в спільному користуванні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 повністю підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що він разом з дружиною, та двома дітьми проживає в орендованій квартирі, при цьому є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Він неодноразово звертався до відповідачки с проханням дозволити йому вселитися та проживати в квартирі разом зі своєю родиною, однак відповідачка не бажає виділяти в користування йому кімнату № 8, наполягаючи на спільному користуванні квартирою. Просить суд задовольнити його позовні вимоги та виділити йому та його родині в користування кімнату № 8 площею 13.6 кв.м., оскільки його родина значно більша ніж родина відповідачки, а відповідачці виділити кімнату №6 площею 12.4 кв.м.. Кімнату № 7 площею 18.2 кв.м. коридор, кухню туалет та ванну кімнату можливо залишити в спільному користуванні.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги позивача та пояснив, що родина позивача складається з дружини та двох дітей, а родина відповідачки складається з її матері та сестри. Таким чином родина відповідачки менша ніж родина позивача, а тому просить суд виділити позивачу кімнату № 8 площею 13.6 кв.м., яка є суміжною з кімнатою №7 ( залом), а відповідачці виділити кімнату №6 площею 12.4 кв.м.. Кімнату №7 площею 18.2 кв.м. коридор, кухню туалет та ванну кімнату можливо залишити в спільному користуванні.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки перешкод позивачу ОСОБА_5 в користуванні його власністю а саме 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1, відповідачі не чинять, і не заперечують проти спільного проживання. При цьому позивач просить суд виділити йому в користування кімнату яка є суміжною з залою, не має окремого входу, и при цьому більшою площею, та має ще лоджію. Таким чином позивач порушує права відповідачки, яка теж є власником зазначеної квартири в рівних долях з позивачем. Просить також звернути суд увагу на той факт, що квартира знаходиться в рівних долях у власності позивача та відповідачки, і спір виник між власниками, а тому кількісний склад родини власників не має значення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи органа опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради - Султан Л.В. діючий на підставі довіреності, позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі та вважає їх такими що підлягають задоволенню, оскільки позивач має двох неповнолітніх дітей а тому він має право претендувати на кімнату більшою площею.

Суд вислухав сторони, розглянув матеріали справи надійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни які мають у приватній власності будинок ( частину будинку), квартиру, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно договору купівлі продажу квартири від 1 вересня 2006 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1. Та згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації № 11723360 від 4 вересня 2006 року є власником зазначеної квартири . ( а.с.7,68)

Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 25 березня 2014 року, договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 що діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 визнано не дійсним.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 4 червня 2014 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 25 березня 2014 року в частині визнання недійсним договору купівлі продажу квартири - скасовано. Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 1 вересня 2006 року в 1/2 частині, яка належить на праві власності ОСОБА_6, посвідчений Четвертою маріупольською державною нотаріальною контрою за реєстровим № 3-1396. ( а.с.11-14)

Згідно плану квартири АДРЕСА_1, квартира складається з трьох кімнат: кімнати № 6 - окрема кімната площею 12,4 кв.м., кімната №7 суміжна кімната площею 18.2 кв.м., кімната № 8 суміжна кімната площею 13.6 кв.м.

Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно наданих суду документів позивачу ОСОБА_5, та відповідачці ОСОБА_6 належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 кожному.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 14 Постанови № 20 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно позовних вимог, позивач просить суд виділити йому в користування кімнату № 8 площею 13.6 кв.м. а відповідачці виділити кімнату № 6 площею 12.4 кв.м., кімнату № 7 площею 18.2 кв.м., коридор кухню, туалет та ванну кімнату залишити в спільному користуванні, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він може претендувати на більшу кімнату у зв'язку з тим що склад його родини більше ніж склад родини відповідачки.

Відповідно до ст.. 358 ч.3 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі не можливості цього він має право вимагати від інших співвласників,які володіють і користуються спільним майном відповідної матеріальної компенсації.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, в квартирі АДРЕСА_1, постійно проживає родина неповнолітньої ОСОБА_6 а саме її мама - ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_8.

Також зареєстрованими в квартирі є позивач ОСОБА_5 та його син ОСОБА_9.

Позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, позивачем заявлено не було. Згідно пояснень представника відповідача - адвоката ОСОБА_2 відповідачка не заперечують проти проживання позивача в спірній квартирі, і не чинить ніяких перешкод в користуванні квартирою, але позивач зі своєю родиною не бажає переїжджати в квартиру.

Також позивач ОСОБА_5 та представник Органу опіки та піклування наполягають на виділенні в користування позивачу ОСОБА_5 більшої кімнати площею 13,6 кв.м. з лоджією 1,8 кв.м. ніж відповідачці ( кімната площею 12.4 кв.м. без балкона або лоджії) мотивуючи позовні вимоги більшим складом родини. Однак при встановлені порядку користування квартирою, інтереси зацікавлених осіб не приймаються до уваги, оскільки право користування встановлюється тільки між власниками.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Ніхто не може бути позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідачка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітньою особою є і власником 1/2 частини квартири, а тому не можливо погіршити її стан, виділенням в користування меншої кімнати ніж позивачу.

Відповідачка не визнає зазначений позивачем порядок користування квартирою, оскільки він значно порушує її право на користування власністю, при цьому перешкод позивачу ОСОБА_5 у користуванні квартирою ніхто не чинить, і цей факт не спростовано позивачем оскільки позовних вимого щодо вселення заявлено не було, уставленого порядку користування квартирою між власниками не склалося, виділити в користування окремі жилі приміщення згідно ідеальних часток у праві власності не можливо, а тому суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 321, 358 ЦК України, ст..ст. 150, 155 Житлового Кодексу Української РСР, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, третя особа: орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя _____ Шиян В.В