Постанова № 42806772, 23.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 917/2242/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя , суддя Бондаренко В.П., Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача- Токарь Є.А. (довіреність №01-11/16062 від 31.12.2014 року),

відповідача- Журавель О.В. (довіреність №2-283 від 31.12.2014 року),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.755П/1-38) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м.Полтава

до Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Лубенського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, м.Лубни

про укладення договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про укладення договору про приєднання до електричних мереж за №1992 від 16.10.2014 року, виклавши неузгоджені сторонами положення пункту 3.1.1. договору та пункту 3.2.5 договору в редакції позивача.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 року у справі №917/2242/14 (суддя Безрук Т.М.) припинено провадження у справі. Стягнуто з відповідача 1218 грн. судового збору.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору в розмірі 1218 грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що причиною виникнення спору по даній справі було внесення апелянтом в протокол розбіжностей до договору про приєднання до електромереж №1992 від 16.09.2014 року необґрунтованих та неправомірних пропозицій щодо редагування змісту п.3.1.1. та п.3.2.5 договору, під час розгляду справи відповідач відмовився від своєї позиції та погодився укласти договір в редакції позивача, у зв’язку з чим судові витрати правомірно покладені судом першої інстанції на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, ПАТ “Полтаваобленерго”, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про укладення договору про приєднання до електричних мереж за №1992 від 16.10.2014 року, виклавши неузгоджені сторонами положення пункту 3.1.1 договору та пункту 3.2.5 договору в редакції позивача.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 року у справі №917/2242/14 провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1218 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що під час розгляду справи відповідач визнав обґрунтованість пропозицій ПАТ «Полтаваобленерго» щодо спірних положень договору, у зв’язку з чим 27.11.2014 року між сторонами було укладено договір про приєднання до електричних мереж №2705. Судові витрати покладено судом на відповідача, оскільки узгодження спірних положень договору відбулося після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі.

Як свідчать матеріали справи, 16.09.2014 року позивач, керуючись ст.181 ГК України, направив відповідачу проект договору про приєднання до електричних мереж №1992 від 16.09.2014 року (а.с.14).

Відповідачем договір було підписано з протоколом розбіжностей, про що позивача повідомлено листом №1327/12-01від 06.10.2014 року (а.с.21-23).

Пункт 3.1.1 договору позивач запропонував викласти в такій редакції: «Забезпечити в установленому порядку приєднання об’єкта замовника шляхом будівництва та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об’єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання у строки, визначені в договорі, після виконання замовником зобов’язань, визначених пунктами 3.2.1-3.2.5 цього договору».

Відповідач у протоколі розбіжностей пропонує даний пункт викласти в наступній редакції: «Забезпечити в установленому порядку приєднання об’єкта замовника шляхом будівництва та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об’єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання у строки, визначені в договорі, після виконання замовником зобов’язань, визначених пунктами 3.2.1-3.2.4 цього договору».

Крім того, в протоколі розбіжностей відповідач пропонує виключити пункт 3.2.5 договору.

Не погоджуючись з пропозиціями відповідача, викладеними в протоколі розбіжностей, позивач, керуючись ч.5 ст.181 ГК України, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

Викласти пункт 3.1.1 договору у редакції, яка була ним викладена в проекті договору, а саме: «Забезпечити в установленому порядку приєднання об’єкта замовника шляхом будівництва та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об’єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання у строки, визначені в договорі, після виконання замовником зобов’язань, визначених пунктами 3.2.1-3.2.5 цього договору».

Викласти пункт 3.2.5 договору в такій редакції: «До початку надання послуг на приєднання: оформити встановленим порядком за власний рахунок і на ім’я виконавця послуг погодження місця для встановлення трансформаторної підстанції та місця розташування траси електроліній ПЛ-10кВ та ПЛ-0,23 кВ, які будуть будуватися та, у разі необхідності, будуть реконструюватися виконавцем послуг для електропостачання об’єкта замовника».

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач визнав обґрунтованість пропозицій ПАТ «Полтаваобленерго» щодо викладення спірних положень п.3.1.1 та п.3.2.5 договору в редакції позивача та 27.11.2014 року сторони уклали договір про приєднання до електричних мереж №2705, який врегулював ті ж самі правовідносини сторін, що й проект договору №1992 від 16.09.2014 року (а.с.92).

Аналізуючи положення укладеного договору, колегія суддів зазначає, що пункт 3.1.1 договору та п.3.2.5 договору викладено в редакції позивача, що зазначена в позовній заяві.

Колегія суддів враховує наступне.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (п.4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Як свідчать матеріали справи, причиною виникнення спору по даній справі було заперечення відповідача щодо п.3.1.1 та .3.2.5 договору, та надіслання протоколу розбіжностей, з якими позивач не погодився, що і стало підставою для його звернення до суду.

Однак, після порушення провадження по справі, відповідач прийняв пропозиції позивача, та підписав договір №2705, в якому п.3.1.1 та.3.2.5 викладені в редакції, зазначеній в позовній заяві.

Отже, сторони під час розгляду справи в суді першої інстанції уклали договір, який повністю відповідає тій редакції, на якій наполягав позивач у позові.

Таким чином, спір виник внаслідок ухилення відповідача від підписання проекту договору в редакції, запропонованій позивачем та надання ним заперечень щодо пунктів, які згодом, вже після порушення провадження у справі, були визнані ним правомірними.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач був змушений звернутися за судовим захистом та понести витрати із сплати судового збору внаслідок дій відповідача.

Враховуючи, що несприятливі наслідки, які стали причиною звернення до суду, настали внаслідок неправомірних дій особи, судом першої інстанції правомірно покладено витрати із сплати судового збору в розмірі 1218 грн. саме на відповідача.

Посилання апелянта на те, що під час укладення в позасудовому порядку договору про приєднання до електромереж №2705 від 27.11.2014 року, позивач врахував викладену у протоколі розбіжностей пропозицію виключити із тексту первісної редакції абзаци 2-4 пункту 3.2.5 договору, є необґрунтованими, оскільки у цій частині позивач не звертався до суду для врегулювання розбіжностей.

Судова колегія приймає пояснення позивача про те,що пропозиції відповідача щодо виключення із первісної редакції договору абзаців 2-4 пункту 3.2.5 договору були прийняті позивачем на момент звернення до суду з позовом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 р. у справі № 917/2242/14 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 року у справі №917/2242/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 917/2242/14 підписано 23.02.2015 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Шепітько І.І.