Ухвала суду № 42804770, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/825/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника відповідача Медвецького Т.А., представника третьої особи Аландренко Е.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства"Страхова компанія "Лемма" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства"Страхова компанія "Лемма" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи Державної фіскальної служби України про скасування наказів №1562 та №1563 від 25.12.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "26" листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову, оскільки вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Міністерства економічного розвитку України від 25.12.2013 №1562 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на підстав подань Міністерства доходів і зборів України від 24.07.2013 №8627/5/99-99-22-03-01-16 (вх. від 29.07.2013 №06/76510-13), від 08.08.2013 №9668/5/99-99-22-03-01-16 (вх від 12.08.2013 №06/81233-13), від 20.09.2013 №12927/5/99-99-22-03-01-16 (вх від 26.09.2013 №06/95523-13) за порушення пов'язаних із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме: ст. 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України зазначених у додатку до наказу, зокрема, до ПАТ «Страхова компанія «Лемма».

Також, наказом Міністерства економічного розвитку України від 25.12.2013 №1563 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності» відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на підстав подань Міністерства доходів і зборів України наказано застосувано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності, - контрагентів позивача, зокрема: ОАО «Трансибирская перестраховочная корпорация «Европейское бюро»(Росія); Sarnia marine Insurance brokerage Co LTD (Кіпр); Nasco Karaolgan France (Франція); Fremir (Єгипет); ЗАО «Страховой брокер «МАЛАКУТ» (Росія); Fenchurch Faris Ltd (Греція); ООО «Страховая компания «АКТИВ» (Росія); International Reinsurance Consultants (Єгипет); COMMERCIAL AND GENERAL SAL REINSURANCE BROCERS THE NETHERLANDS LEBANON (Ліван); DHOFAR INSURANCE COMPANY (Оман); Открытое страховое акционерное общество «ИНГОССТРАХ» (Росія); Bectic Union insurance Brokers LTD (Гонконг); Heads Ltd Insuransce&Reinsuranse Brokers (Греція); JB Boda Reinsurance brokers PVT LTD (Індія); KAY International PLC (Великобританія).

Позивач, вважаючи неправомірним наказ про застосування щодо нього та його контрагентів індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, подав позов до суду.

Суд першої інстанції дійшв висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що іншим наказом від 25.11.2014 №1380, скасовано спеціальну санкцію, застосовану до позивача, а тому наказом від 25.12.2013 №1563 не порушено права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Суд апеляційної інстанції цілком погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи, Міністерством доходів і зборів України винесено подання про застосування спеціальних санкцій від 20.09.2013 №12927/5/99-99-22-03-01-16, відповідно до якого Міністерство доходів і зборів України на підставі спільної Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26.12.1995р. №1004 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю", запропонувало застосувати спеціальні санкції, згідно зі ст.37 "Про зовнішньоекономічну діяльність" до українських суб'єктів господарської діяльності, згідно з додатком, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, серед яких ПАТ «СК «Лемма».

Як зазначено у статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991, №959-XII зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до статті 35 Закону № 959-XII, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до статті ст.1 Закону України від 23.09.1994, № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (надалі Закон № 185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно зі статті 2 Закону № 185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.9 Закону №959-XII, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України; виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Органи доходів і зборів здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Відповідно до статті ст. 32 Закону №959-XII, Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Згідно з частиною першою ст. 33 Закону №959-XII, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність; кримінальна відповідальність.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.

Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності цього або пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, суб'єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності запроваджується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.

Відповідно до статті 35 Закону № 959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до положень ст. 37 Закону №959-XII, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

За змістом ст. 37 Закону № 959-XII, санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порядок взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затверджений наказом Державної податкової адміністрації та Міністерства економіки України від 09.11.2006, №340/672 (надалі - Порядок № 340/672) визначає процедуру підготовки Державною податковою адміністрацією подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки), розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Державної податкової адміністрації.

Згідно з п.1.3 Порядку №340/672 спеціальні санкції можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Відповідно до п.1.5 Порядку №340/672 індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, та скасовується Мінекономіки.

Як вбачається з припису п.2.1. Порядку №340/672 Державною податковою адміністрацією на підставі відповідних матеріалів, які свідчать про порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язаних із ним законів України, готуються подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій.

Відповідно до п.2.2. Порядку №340/672, подання про застосування спеціальних санкцій мають містити: найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер згідно з ДРФО) та банківські реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та повні реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; прізвище, ім'я та по батькові керівника або іншої уповноваженої особи (якщо це передбачено внутрішніми документами підприємства), які підписали договір (контракт), при виконанні якого було здійснене порушення; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України та дати виявлення порушення, реквізитів контракту, при виконанні якого було здійснене порушення, або інших обставин здійснення порушення; вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати; іншу доцільну інформацію.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №340/672).Вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, визначається Державною податковою адміністрацією в залежності від змісту правопорушення згідно з вимогами статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Як встановлено судом, та під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувалося сторонами, подання Міністерством доходів і зборів України винесено подання про застосування спеціальних санкцій від 20.09.2013 №12927/5/99-99-22-03-01-16, відповідає приписам Закону № 959-XII та Порядку №340/672.

Відповідно до п.3.5 Порядку №340/672 про застосування спеціальних санкцій, визначених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Мінекономіки, у якому вказуються норми законодавства, які було порушено, матеріали Державної податкової адміністрації, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані спеціальні санкції, вид спеціальної санкції та дата, з якої спеціальна санкція починає діяти.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, отримавши подання, яке відповідає вимогам ст. 37 Закону № 959-XII відповідач не має правових підстав для незастосування спеціальної санкції до суб'єкта вказаного у поданні.

Таким чином, приймаючи наказ від 25.12.2013 №1562 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності», Міністерство економічного розвитку і торгівлі України діяло на підставі, в в межах повноважень, та у спосіб, встановлений законом.

Водночас як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Мінекономрозвитку з клопотанням про скасування дії спеціальної санкції застосованої наказом від 25.12.2013 №1562.

Відповідно до ст.37 Закону № 959-XII індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Застосування санкцій, зазначених у цій статті, може бути оскаржено в суді. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій. Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення не зупиняє їх дію.

Подання позову до суду на нерезидента і звертання до виконавчої служби - це максимальні, передбачені законом, заходи, які може прийняти експортер, що не отримав виручку, проте, вони не гарантують виконання Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Проте, експортер може скористатися нормою ч. 12 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і звернутися з клопотанням про скасування санкцій в центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Основою для клопотання повинні бути докази неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, які гарантують виконання Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". При отриманні негативної відповіді від Мінекономіки підприємство має право оскаржити рішення державного органу в адміністративному суді.

Як зазначено вище, позивач звернувся до Мінекономрозвитку з клопотанням про скасування дії спеціальної санкції, що передбачена наказом від 25.12.2013 №1562.

При цьому, за результатом розгляду клопотання, наказом Мінекономрозвитку від 25.11.2014 №1380 скасовано спеціальну санкцію застосовану до позивача наказом від 25.12.2013 №1562.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час вирішення справи оскаржуваний наказ від 25.12.2013 №1562 не створює правових наслідків для позивача. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що ПАТ СК «Лемма» вважає, що не допускало жодних порушень, а тому наполягає на визнанні незаконними наказу № 1562.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що відповідно до заявленого предмету спору та сторін у даному позові, в межах даного спору розглядається правомірність видання наказу Мінекономрозвитком.

Що стосується факту наявності чи відсутності вчинення порушень з боку ПАТ СК «Лемма», то суд апеляційної інстанції вказує на те, що оскільки відповідачем у справі не є податковий орган, і, відповідно, вимог до нього не заявлено, то в межах даного спору дії податкового органу не оцінюються судом. При цьому, як встановлено судом вище, перевірка правомірності підстав подання з боку податкового органу, до повноважень Мінекономрозвитку не входить.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки при прийнятті наказу від 25.12.2013 №1562 відповідач діяв в межах та на підставі закону, та, враховуючи, що наказом Мінекономрозвитку від 25.11.2014 №1380 скасовано спеціальну санкцію застосовану до позивача наказом від 25.12.2013 №1562, то підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання нечинним наказу від 25.12.2013 №1562 та скасування дії спеціальних санкцій - індивідуального режиму ліцензування, немає.

Що стосується посилання позивача на те, що станом на 20 вересня 2013 року, коли Міністерством доходів та зборів України було направлено подання про застосування спеціальних санкцій № 12927/5/99-99-22-03-01-16, порушення валютного законодавства ПАТ СК «Лемма» не було встановлено та доведено, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вказуючи про неправомірність дій органів державної влади, позивач наголошує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 0000035100, № 0000045100, № 00000415001. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року залишено в силі.

Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що станом на момент подачі податковим органом подання від 20 вересня 2013 року, судового рішення, яке набрало законної сили, і яким би було скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 0000035100, № 0000045100, № 00000415001, не існувало, а тому підстав вважати неправомірними дії Мінекономрозвитку, у суду немає.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ від 25.12.2013 №1563 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності» відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на підставі подань Міністерства доходів і зборів України наказано застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності, - контрагентів позивача, зокрема: ОАО «Трансибирская перестраховочная корпорация «Европейское бюро»(Росія); Sarnia marine Insurance brokerage Co LTD (Кіпр); Nasco Karaolgan France (Франція); Fremir (Єгипет); ЗАО «Страховой брокер «МАЛАКУТ» (Росія); Fenchurch Faris Ltd (Греція); ООО «Страховая компания «АКТИВ» (Росія); International Reinsurance Consultants (Єгипет); COMMERCIAL AND GENERAL SAL REINSURANCE BROCERS THE NETHERLANDS LEBANON (Ліван); DHOFAR INSURANCE COMPANY (Оман); Открытое страховое акционерное общество «ИНГОССТРАХ» (Росія); Bectic Union insurance Brokers LTD (Гонконг); Heads Ltd Insuransce&Reinsuranse Brokers (Греція); JB Boda Reinsurance brokers PVT LTD (Індія); KAY International PLC (Великобританія), не порушує безпосередньо права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Посилання ж апелянта на той факт, що позивач втратив можливість співробітництва з переліченими компаніями, до уваги суду не може бути узяте, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, і тому певна юридична особа не може мати процесуальні права та нести відповідальність за інших юридичних осіб (за винятком наявності повноважень на здійснення таких дій).

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства"Страхова компанія "Лемма" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2015 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.