Рішення № 42804584, 19.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р.Справа № 922/5974/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Старчик А.А., дов.№ 14-90 від 18.04.2014р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 23.12.2014 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" про стягнення 3% річних у розмірі 27 575,24 грн., збитків внаслідок інфляції у розмірі 88 684,14 грн, пені в сумі 13 393,16грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує несвоєчасними розрахунками відповідача за договором купівлі-продажу природного газу від 05.07.2012р., у зв'язку з чим відповідачу, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, нараховані інфляційні втрати за період з червня 2013 року по серпень 2014 року та три проценти річних за період з 24.01.2013 р. по 14.07.2013 р.; пені за період з 25.05.2013 року по 14.07.2013 року в якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2014року порушено провадження у справі№922/5974/14, розгляд справи призначено на 22.01.2015року.

В судовому засіданні 22.01.2015року оголошено перерву до 05.02.2015року, та 05.02.2015року по 19.02.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2014 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову, з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.02.2014 р. проти задоволення позову заперечує, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за спожитий природний газ № 12-0747 -БО від 05.07.2012 р. (вх. 2256 від 22.01.2015 р.) просить суд відмовити в позові, посилаючись на відсутність вини відповідача щодо своєчасного виконання зобов'язань по оплаті спожитого газу та важке фінансове становище відповідача., зокрема просить суд зменшити розмір пені на 80% , разом з тим, через канцелярію суду звернувся з клопотанням (вх.№4943 від 09.02.2015року) в кому просив суд зменшити розмір пені на 50% .

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 12-0747 -БО від 05.07.2012 р. та додаткова угода №1 від 28.12.2012року (а.с. 21-27, далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 1201,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до пункту 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п 2.1.2).

За умовами п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

На момент закінчення строку дії договору позивачем були виконані зобов'язання за договором та поставлено природний газ з серпня по грудень2012 роках в обсязі 966,410 тис.м.куб. на загальну суму 4 505 148,29 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, складеними у відповідності з п. 3.4. договору (а.с.28-31) і відповідач у повному обсязі розрахувався за отриманий газ.

Як слідує з позовної заяви та що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, останній прострочив оплату за поставлений з серпня по грудень 2012 року природний газ, що на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і стало підставою для звернення із даним позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з червня 2013 року по серпень 2014 року, трьох процентів річних за період з 24.01.2013 р. по 14.07.2013 р.; пені за період з 25.05.2013 року по 14.07.2013 року (розрахунок а.с.10-12).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

До інших способів відносяться передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості отриманого природного газу відповідачем у строк, встановлений п.6.1. Договору, суд дійшов висновку, що позов в частині заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних заявлений правомірно.

Господарський суд розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 50% подане через канцелярію господарського суду (вх.№4945 від 09.02.2015року).

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, вважає, що відповідачем не надано належних доказів наявності виняткових підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій, а тому клопотання в частині зменшення розміру нарахованої пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, господарський суд перевіривши правильність нарахування стягнення 3% річних у розмірі 27 575,24 грн. за період з 24.01.2013 р. по 14.07.2013 р, збитків внаслідок інфляції у розмірі 88 684,14 грн. з 24.01.2013 р. по 14.07.2013 р., пені в сумі 13 393,16грн.за період з 25.05.2013 року по 14.07.2013 року, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Посилання відповідача на відсутність його вини щодо своєчасного виконання зобов'язань по оплаті спожитого газу та важке фінансове становище, як на підставу для відмови у даному позові, відхиляються судом як юридично неспроможні.

Судові витрати у даній справі, що складаються з 2 593,06 грн. судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 526, 530, 610, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України , ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, код ЄДРПОУ 34328904) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 3% річних у розмірі 27 575,24 грн.за період з 24.01.2013 р. по 14.07.2013 р, збитків внаслідок інфляції у розмірі 88 684,14 грн. з 24.01.2013 р. по 14.07.2013 р., пені в сумі 13 393,16грн.за період з 25.05.2013 року по 14.07.2013 року, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 593,06грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.02.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк