Ухвала суду № 42804303, 17.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 150/1050/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Цимбалюк Л.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

17 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

секретар судового засідання: Мартинюк В.В.,

за участю:

представника позивача: Ліфанової Людмили Миколаївни

представника відповідача: Маковецького Володимира Михайловича

третьої особи: ОСОБА_4

представника третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Чернівецької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

17 жовтня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Чернівецького районного суду від 19 грудня 2014 року задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

17 лютого 2015 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання (вх.№ 2766/15) від представника третьої особи, в якому він просить долучити до матеріалів справи перелік документів та пояснення (вх.№ 2765/15) з приводу поданої ОСОБА_6 апеляційної скарги.

Апелянт та її представник апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти вимог апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін

Представник відповідача в судовому засіданні поклався на розсуд суду щодо вирішення справи по суті.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення апелянта, представника апелянта, представника позивача та представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору №МКМП-309 від 25.03.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7, 25.03.2008 року остання отримала кредит у розмірі 18000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.03.2013 року.

Згідно умов договору іпотеки № МКМП-309/1 від 26.03.2008 року іпотекодавець ОСОБА_8 надала в іпотеку належне їй майно, а саме: будинок житловою площею 63,8 кв.м. з усіма прибудинковими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене майно, надане ОСОБА_8 в іпотеку, належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Чернівецькою державною нотаріальною контрою Вінницької області 27.10.2006 року за реєстром № 2711 та зареєстрованого в Могилів-Подільському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 14.11.2006 року за № 953.

Оскільки ОСОБА_7 свої зобов'язання за договором №МКМП-309 від 25.03.2008 року належним чином не виконувала, то рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 18.01.2013 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», ухваленого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКМП-309 від 25.03.2008 року, в розмірі 17 728,15 Доларів США. Звернено стягнення на будинок житловою площею 63,8 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою:АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № МКМП-309/1 від 26.03.2008 р.) ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселення ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадян та міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України. Вказане рішення набрало законної сили 29.01.2013 року.

ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 звернулися до Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області із відповідними клопотаннями про складання технічної документації.

Разом з тим, рішеннями 21 та 26 сесії 6 скликання Чернівецької селищної ради надано дозвіл на виготовлення технічної доументації ОСОБА_4.

Не погоджуючись із даним рішенням Чернівецької селищної ради, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось за захистом своїх порушених прав до суду.

Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2014 року задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись з вкаказаним судовим рішенням ОСОБА_4 звернулась за захистом порушених прав до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 526, 530, ч. 2 ст. 651, ч. 5 ст. 653 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлені строки.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено в суді першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, на забезпечення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області із відповідним клопотанням про складання технічної документації із встановлення меж земельної ділянки в натурі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Крім того, до відповідної селищної ради звернулася і ОСОБА_4

Рішенням 21 сесії 6 скликання від 26.07.2013 року Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області розглянуто клопотання ПАТ КБ "Приватбанк", але надано дозвіл ОСОБА_4 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.1500 га , а рішенням 27 сесії 6 скликання від 16 квітня 2014 року внесено зміни в п.1 рішення 21 сесії 6 скликання від 26 липня 2013 року Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області та надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.2000 га (землі житлової та громадської забудови) у АДРЕСА_1).

Відповідно до статті 6 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що іпотека за договором іпотеки поширюється на земельну ділянку.

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч.2 ст.158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п., п. б), г), д) ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав ...; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно п., п.3, 4, 5, 10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Пункт б п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» орієнтує суди на те, що вирішуючи земельні спори, слід виходити з того, що згідно ст.119 Земельного кодексу України передача громадянину у власність або в користування земельної ділянки, якою він добросовісно, відкрито і безперервно користується протягом 15 років за відсутності документів на право на цю земельну ділянку, здійснюється у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»визначено, що згідно зі статтею 158 Земельного кодексу України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Крім того, Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року орієнтує суди на те, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), слід перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки.

При аналізі вказаних норм колегія суддів дійшла до думки, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що Чернівецькою селищною радою Чернівецького району Вінницької області порушено положення статей 120-123 Земельного кодексу України, які містять вичерпний перелік підстав для набуття права користування та власності земельною ділянкою.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що власником нерухомого майна - будинку житловою площею 63,8 кв.м. з усіма прибудинковими спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1, являється ОСОБА_8, якій належить вказане майно на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Чернівецькою державною нотаріальною контрою Вінницької області 27.10.2006 року за реєстром № 2711 та зареєстрованого в Могилів- Подільському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 14.11.2006 року за № 953.

Вище зазначене підтверджує, що у ОСОБА_4 не має прав на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2000 га (землі житлової та громадської забудови) по адресі АДРЕСА_1), оскільки, вона не є власником нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці, а зведений оціночний акт по домоволодінню №2/31 не є правоустановлюючим документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно.

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів щодо перебування вказаної ділянки у власності ОСОБА_4 суду не надано.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній переходить до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно статті 120 Земельного кодексу України визначено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.116, ст. 118 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

При аналізі вказаних норм колегія суддів прийшла до висновку, що рішенням 21 сесії від 29.07.2013 року та рішенням 27 сесії від 16.04.2014 року 6 скликання Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області хибно визначено підстави для виникнення права власності на земельну ділянку ОСОБА_4, що дає законні підстави для визнання вказаних рішень незаконними та такими, що порушують інтереси ПАТ КБ «Приватбанк» щодо забезпечення виконання рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 18.01.2013 року.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі належно надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 лютого 2015 року

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.