Ухвала суду № 42804051, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/56446/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014у справі №810/3983/14за позовомДочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Ш» від 01.04.2014 №0009601502, яким за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 календарний день зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу, що становить 114774,90 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у даній справі, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.04.2014 №0009601502.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2014 відповідачем проведена камеральна перевірка дотримання своєчасності сплати податку на прибуток позивачем, за результатами якої складено акт №1354/1502-00382533 від 01.04.2014, за висновками якого встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по сплаті (перерахуванню) податків передбачені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки граничний термін сплати самостійно визначеного позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1147749 грн. настав 11.03.2014, однак сплачено було 12.03.2014 (1 день затримки сплати).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 01.04.2014 №0009601502, згідно якого на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (на 1 календарний день) зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу, що становить 114774,90 грн.

За результатом оскарження прийнятого відповідачем рішення у порядку адміністративного оскарження його залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції підтримав позицію податкового органу щодо порушення позивачем статті 126 Податкового кодексу України та дійшов висновку, що кошти позивачем були сплачені поза межами граничного строку, тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов протилежних висновків, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Податкове зобов'язання, відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Отже, положеннями наведеної статті встановлюються різні строки для звітування платниками податків, що залежить насамперед від того, який період є базовим звітним (податковим).

При цьому слід враховувати, що в силу пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем 28.02.2014 була подана податкова декларація з податку на прибуток за 2013 рік з додатками (№9090865152), за якою самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковий (звітний) період в розмірі 1147749,00 грн.

Пунктом 1 статті 34 Податкового кодексу України визначено основні види податкового періоду, а саме: календарний рік; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Отже для позивача базовим звітним періодом є рік.

Беручи до уваги положення підпункту 49.18.3 пункту 49.18 та пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, останній (шістдесятий) календарний день, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) 2013 року, для подачі декларації з податку на прибуток припадає на 01.03.2014, який, в свою чергу, є вихідним днем, відтак апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що останнім днем строку для подачі декларації вважається наступний за вихідним операційний (банківський) день, тобто 03.03.2014, як наслідок останнім граничним днем для подачі декларації з податку на прибуток звітного 2013 року є 03.03.2014, а останнім десятим днем сплати сум грошового зобов'язання є 13.03.2014.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді М.В.Сірош Є.А.Усенко