Ухвала суду № 42803962, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/6075/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумикомбікорм» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000402230 від 11.06.2013 року.

На обґрунтування позову зазначило, що господарські операції із контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними при виконанні правочинів, які були виконані належним чином та у повному обсязі.

24 вересня 2013 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000402230 від 11.06.2013 року визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 16.04.2013 року до 22.05.2013 року ДПІ здійснила документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.04.2011 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 29.05.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що у порушення вимог: п.п., 138.1, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України Товариством занижений податок на прибуток за 2012 рік, у розмірі 99 504,00 грн.; п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.,п. 201.1, 201.2. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України був занижений податок на додану вартість, у розмірі 420 073,00 грн., у тому числі за липень 2011 року - 174 530,00 грн., серпень 2012 року - 245 543,00 грн.; зменшений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, у розмірі 94 765,00 грн., станом на 31.12.2012 року; зменшене від'ємне значення різниці поточного звітного періоду за грудень 2012 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 10 710,00 грн., а також пп. «б» п. 176.2 ст. 176, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України - нарахований податок з доходів фізичних осіб, у розмірі 450,00 грн.

11 червня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000402230 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 630 109,50 грн., у тому числі 420 073,00 грн. - основного платежу, 210 036,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 1.03.2011 року між Товариством та філією Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України «Сумський комбінат хлібопродукт» був укладений договір № 1007 на переробку 300 тон зерна пшениці.

З метою виконання даного договору Товариство закупило 200000 кг. зерна пшениці згідно податкової накладної № 158 від 31.07.2011 року у ТОВ «За Мир» та 31380 кг. зерна пшениці відповідно до податкової накладної № 12 від 29.07.2013 року у ФГ «Мрія-CK».

1 червня 2011 року між Товариством та ВАТ «Кириківське хлібоприймальне підприємство» був укладений договір № 5 на переробку 220 тон зерна пшениці.

Для виконання зазначеного договору Товариство закупило 60000 кг. зерна пшениці згідно накладної № 50 від 28.07.2011 року у ПП «Вільне» та 56170 кг. зерна пшениці відповідно до накладної № 29 від 29.07.2011 року у ПП «Ера».

22 липня 2011 року між Товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір б/н на переробку 170 тон ячменю.

На виконання даного договору Товариство закупило у ТОВ «За мир» 170 тон ячменю згідно податкової накладної №157 від 29.07.2011 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що Товариство придбало зерно не з метою його перепродажу, а з метою переробки та подальшої реалізації готової продукції. Віднесення вхідного ПДВ отриманого Товариством за вищевказаними операціями, до складу податкового кредиту є правомірним.

Таким чином, Товариство виконало усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту, в його діях не має порушень вимог чинного законодавства України і ним правомірно сформовано податковий кредит.

Щодо висновків ДПІ про порушення Товариством вимог п. 200. 1 ст. 200, п.,п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - завищення суми податкового кредиту за серпень 2012 року за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, згідно яких неможливо визначити чи підпадають під пільгу господарські операції при поставці сільгосппродукції від ФГ «ЮВН» та ПСП «Гарант» слід зазначити наступне.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку.

Згідно з п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для відмови у включенні до податкового кредиту відповідних сум є висновок ДПІ про відсутність на податкових накладних порядкового номера «2».

Наявність зазначеного порядкового номеру на податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних з квитанцією про доставку до Державної податкової служби України від 20.09.2012 року та витягом з електронної звітності ФГ «ЮВН», згідно з якими встановлена наявність номерів податкових накладних, отриманих від ТОВ «ЮВН» та ПСП «Гарант» з порядковим номером « 2».

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Товариство отримало від контрагентів податкові накладні які оформлені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 209.5 ст. 209 Податкового Кодексу України платник податку який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Згідно з довідками № 297/10/15 від 7.02.2012 року та № 2523/10/15-048 від 27.02.2012 року ФГ «ЮВН» та ПСП «Гарант» є зареєстрованими платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, ФГ «ЮВН» та ПСП «Гарант» в 2012 році були сільськогосподарськими підприємствами і Товариство дотримало вимоги Податкового кодексу України щодо отримання податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.