Постанова № 42803215, 01.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року 12:57Справа № 808/7380/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.Ю. та представників

позивача: Таланова А.О., Клименко Т.М., Кінденко Н.С., Дядюри І.Г., Власенко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Константа»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Константа» (далі - позивач, ПрАТ «Авіакомпанія Константа») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. ЗАпоріжжя), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0001262201 від 15.07.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, оскільки позивачем самостійно виправлено виявлені заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з нерезидентами - Федеральним державним унітарним підприємством Центр аеронавігаційної інформації цивільної авіації та JEPPESEN GMBH за серпень 2013, жовтень 2012, липень 2012, червень 2012, квітень 2012, лютий 2012, січень 2012, лютий 2013, квітень 2011, липень 2011, вересень 2011, березень 2011, а тому позивач мав право на включення сум коштів по вказаних операціях до складу податкового кредиту у наступному звітному періоді за тим, в якому до податкових декларацій було внесено та сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з нерезидентами. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки позивача встановлено, що дата виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг від нерезидента припадала на період, за які було подано уточнюючі розрахунки (серпень 2013, жовтень 2012, липень 2012, червень 2012, квітень 2012, лютий 2012, січень 2012, лютий 2013, квітень 2011, липень 2011, вересень 2011, березень 2011), але податкові накладні надані на ці податкові зобов'язання були виписані в інших періодах (листопад, грудень 2013 року), а тому податковий орган дійшов висновку, що позивач не мав права на складання податкових накладних у періодах, в яких не відбувалось подій (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг неризидентом), а отже і на включення до податкового кредиту сум зазначених у цих податкових накладних. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 23.06.2014 р. по 27.06.2014 р. співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.11.2013 р. по 31.01.2014 р., за результатами якої складено акт №92/22-01/20508143 від 07.07.2014 р.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.201.12 ст.201, п.208.2 ст.208, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 46052,00 грн., в т.ч. за грудень 2013 року - 27196,00 грн. та січень 2014 року - 18856,00 грн.

На підставі акту №92/22-01/20508143 від 07.07.2014 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001262201 від 15.07.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57565,00 грн., в т.ч. за основним платежем 46052,00 грн. та 11513,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення - рішення №0001262201 від 15.07.2014 р. в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України, проте рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 19.09.2014 р. №3476/10/0801-10-04-13 та рішенням Державної фіскальної служби України від 16.10.2014 р. №5177/6/99-99-10-01-15, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся з позовом до суду.

Підчас розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало те, що дата виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг від нерезидента припадала на період, за які було подано уточнюючі розрахунки (серпень 2013, жовтень 2012, липень 2012, червень 2012, квітень 2012, лютий 2012, січень 2012, лютий 2013, квітень 2011, липень 2011, вересень 2011, березень 2011), але податкові накладні надані на ці податкові зобов'язання були виписані в інших періодах (листопад, грудень 2013 року), а тому податковий орган дійшов висновку, що позивач не мав права на складання податкових накладних у періодах, в яких не відбувалось подій (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг неризидентом), а отже і не мав права формувати податковий кредит, не підтверджений належними податковими накладними.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Положеннями п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно п.208.2 ст.208 Податкового кодексу України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та федеральним державним унітарним підприємством Центр аеронавігаційної інформації цивільної авіації було укладено договори №18.31-176 від 07.12.2008 р. та №18.31-176 від 12.12.2011 р. Відповідно до п.1.1 Договорів виконавець - федеральне державне унітарне підприємство Центр аеронавігаційної інформації цивільної авіації зобов'язується надати замовнику - ПрАТ «Авіакомпанія Константа» послуги по наданню аеронавігаційної інформації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги.

Згідно п.2.4 вищевказаних договорів замовником проводиться щоквартальна оплата по договору в рублях РФ або доларах США за курсом Центрального банку РФ на день оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок виконавця із розрахунку 100% від усієї суми до 25 числа першого місяця звітного кварталу.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 28.09.2000 р. між позивачем та JEPPESEN GMBH укладено контракт, відповідно до умов якого постачальник - JEPPESEN GMBH забезпечує покупця - ПрАТ «Авіакомпанія Константа» аеронавігаційною інформацією та пілотними аксесуарами для використання в цивільній авіації.

За вищевказаними договорами позивачем було отримано послуги з надання аеронавігаційної інформації на загальну суму 46052,22 грн., в т.ч. у березні 2011 на суму 2590,82 грн., квітні 2011 - 2417,92 грн., липні 2011 - 2626,02 грн., 271,21 грн., 2802,29 грн., вересні 2011 - 2310,48 грн., 2521,58 грн., січні 2012 - 1893,26 грн., лютому 2012 - 2514,07 грн., квітні 2012 - 2187,34 грн., червні 2012 - 7673,39 грн., липні 2012 - 4447,10 грн., жовтні 2012 - 2757,65 грн., лютому 2013 - 3315,47 грн., серпень 2013 - 5723,63 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з федеральним державним унітарним підприємством Центр аеронавігаційної інформації цивільної авіації та JEPPESEN GMBH до матеріалів справи надано банківських виписки та акти приймання - передачі наданих послуг. Також суд зазначає, що реальність здійснення господарських операцій (отримання послуг, здійснення оплати за надані послуги) між позивачем та федеральним державним унітарним підприємством Центр аеронавігаційної інформації цивільної авіації та JEPPESEN GMBH, не заперечується ані в акті перевірки, ані в поданих до суду письмових запереченнях.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач помилково не задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість отриманих від нерезидентів у тих періодах в яких сплачував/отримував послуги від нерезидентів, а саме в березні 2011 р., квітні 2011 р., липні 2011 р., вересні 2011 р., лютому 2013 р., січні 2012 р., лютому 2012 р., квітні 2012 р., червні 2012 р., липні 2012 р., жовтні 2013 р., серпні 2013 р.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З метою самостійного виправлення виявлених помилок декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість з послуг отриманих від нерезидентів, позивач подав до податкового органу уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість у листопаді та грудні 2013 року.

В уточнюючих розрахунках поданих у листопаді 2013 позивачем виправлено помилки за серпень 2013 року та збільшено податкове зобов'язання за звітний податковий період на суму 5724,00 грн., жовтень 2012 року - 2758,00 грн., липень 2012 року - 4447,00 грн., червень 2012 року - 7673,00 грн., квітень 2012 року - 2187,00 грн., лютий 2012 року - 2514,00 грн., січень 2012 року - 1893,00 грн.

В уточнюючих розрахунках поданих у грудні 2013 позивачем виправлено помилки за лютий 2013 року та збільшено податкове зобов'язання за звітний податковий період на суму 3315,00 грн., квітень 2011 року - 2418,00 грн., липень 2011 року - 5700,00 грн., вересень 2011 року - 4832,00 грн., березень 2011 року - 2591,00 грн.

Таким чином, позивачем вищевказаними уточнюючими розрахунками було усунуто заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість з послуг отриманих від нерезидентів та збільшену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 46052,22 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що під час подання до податкового органу уточнюючих розрахунків, позивачем такі розрахунки помилково були виписані датами, в яких вказані розрахунки подавалися до податкового органу, а саме листопад - грудень 2013 року, замість вірних дат в періодах в яких позивач сплачував/отримував послуги від нерезидентів, а саме в березні 2011 р., квітні 2011 р., липні 2011 р., вересні 2011 р., лютому 2013 р., січні 2012 р., лютому 2012 р., квітні 2012 р., червні 2012 р., липні 2012 р., жовтні 2013 р., серпні 2013 р., що призвело до висновків податкового органу щодо того, що позивач не мав права на складання податкових накладних у періодах, в яких не відбувалось подій (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг неризидентом).

Суд зазначає, що для з'ясування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, перш за все слід з'ясувати чи спричинили такі недоліки в оформленні податкової звітності до порушень чинного законодавства, що позбавляє позивача права на включення вказаних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, та чи завдали такі дії шкоди охоронюваним Законом правам та інтересам або Державі.

Так пунктом 201.12 ст.201 Податкового кодексу України встановлені спеціальні норми, які регламентують порядок віднесення сум податку податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність податкової накладної на операції з постачання послуг нерезидентом на митній території України;

- податкові зобов'язання за податковими накладними включені до податкової декларації;

- право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає у наступному звітному періоді після декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що позивачем податкове зобов'язання з податку на додану вартість було включено до податкових декларацій в повному обсязі та сплачено платіжними дорученнями протягом листопада 2013 - січня 2014. Також, суд зазначає, що у зв'язку з виявленим заниженням податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачем було визначено в уточнюючих розрахунках та сплачено штраф, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Крім того, податковим органом в акті перевірки не заперечується факт повноти декларування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період 01.11.2013 по 31.01.2014 (стор 5 акту перевірки).

Також, суд зазначає, що позивач виключив суми коштів по операціях з нерезидентами до складу податкового кредиту з податку на додану вартість лише в грудні 2013 та січні 2014 року, тобто після включення податкового зобов'язання з податку на додану вартість до податкових декларацій (уточнюючих декларацій) за листопад та грудень 2013 року, як того вимагає абзац 2 п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми коштів по операціях з федеральним державним унітарним підприємством Центр аеронавігаційної інформації цивільної авіації та JEPPESEN GMBH, а недоліки в заповненні податкових накладних, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суми коштів по господарських операціях з федеральним державним унітарним підприємством Центр аеронавігаційної інформації цивільної авіації та JEPPESEN GMBH, а податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Константа».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69,70,71,158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Константа» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 15 липня 2014 року №0001262201.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Константа» судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного суду України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного суду України.

Суддя Ю.П. Бойченко