Рішення № 42803179, 30.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24622/14 30.12.14

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

(вул. Фрунзе, 40, м. Київ, 04080)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"

(вул. Ревуцького, 42-Г, м. Київ, 02140)

про стягнення 4564,70 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився. (Юхименко С.О. - провідний спеціаліст відділу регресно-претензійної роботи Юридичного департаменту ПрАТ "УПСК", довіреність № 441 від 12.03.2014 р., присутній в судовому засіданні 04.12.14 р.);

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 564,70 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на те, що виплативши відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/106/14/0000331 від 05.02.14 р. страхувальнику страхове відшкодування в сумі 5564,70 грн. він набув згідно ст.ст.993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 порушено провадження у справі № 910/24622/14 та призначено до розгляду на 04.12.14 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.14 р. розгляд справи відкладався на 30.12.14 р..

У судове засідання 04.12.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився.

В судове засідання 30.12.14 р. представники сторін не з'явились.

Позивач повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання 30.12.14 р . належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою б/н від 04.12.14 р. представника ПАТ «УПСК».

Про дату, час і місце проведення судових засідань 04.12.14 р. та 30.12.14 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103032326955, 01030323129210.

До початку судового засідання 30.12.14 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмове клопотання № 5144/17 від 22.12.14 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучені судом до матеріалів справи.

Від сторін заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 30.12.14 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки уповноважених представників сторін в судове засідання 30.12.14 р. суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 10.11.14 р. та 04.12.14 р. позивачем надані суду не в повному обсязі, відповідачем - не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належними їм процесуальними правами приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання 04.12.14 р. клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами та неявку уповноважених представників сторін в судове засідання 30.12.14 р., фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи 04.12.14 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.14 р. повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

05 лютого 2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно -страхова компанія» (страховик за Договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУВР І К» (страхувальник та вигодонабувач за Договором) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, та які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ, 2012 року випуску, який пройшов реєстрацію в ДАІ або в інших компетентних органах, має індивідуальний (заводський) номер кузова (двигуна, шасі) і належить йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших законних підставах, а також додатковим обладнанням до нього, згідно обраної програми страхування, в даному випадку «Класичне» (далі - Договір).

Розмір страхової суми становить 198000 грн., безумовна франшиза - 0,5%,00 грн. (п.п. 11, 14.3 Договору). Строк дії договору зазначений з 06 березня 2014 р. по 05 березня 2015 р. (п. 13 Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Законом України "Про страхування".

Як передбачено ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» визначена подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки ДАІ та розгорнутої довідки ДАІ про ДТП № 9367877, копії яких наявні в матеріалах справи, 30 березня 2014 року по пр-ту Бажана 9-а в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ, який належить ТОВ «ЛУВР І К», під керуванням водія гр. Рябушко Є.В., який здійснював керування застрахованим транспортним засобом згідно укладеного з ТОВ «ЛУВР і К» договору найму (оренди) вказаного транспортного засобу від 20.09.13 р., та транспортним засобом DAEWOO LANOS державний номер АА5366ОН під керуванням водія Макоти Р.В., який не врахував безпечної швидкості руху, допустивши зіткнення автомобілів Форд д.н. АА5331МС, ВАЗ д.н.АА9296ВХ, «Skoda Oktavia A5» д.н. ВН4479ЕІ, внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 29.04.14 р. по справі № 753/6535/14-п встановлено, що гр. Макота Р.В. порушено п. 12.1 Правил дорожнього руху України, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн..

Як вбачається із Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р., дана подія визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, а саме ДТП пошкодження (знищення) транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок дорожньо - транспортної пригоди (події, що сталася під час руху застрахованого транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, зіткнення з нерухомим транспортним засобом інших транспортних засобів або об'єктів, що рухались по дорозі).

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст.9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

01 квітня 2014 р. страхувальник звернувся до ПАТ «УПСК» із заявою - повідомленням про настання страхового випадку (ДТП) та 07 травня 2014 р. - із заявою на виплату страхового відшкодування за Договором на рахунок СТО - ТОВ «Атлант М» для здійснення ремонту застрахованого транспортного засобу.

За умовами п.17 Договору вартість матеріального збитку встановлюється згідно розцінок гарантійної станції технічного обслуговування (при цьому використовується вартість нормо - годин такої СТО та інформація про вартість матеріалів та замінних деталей у офіційного дилера).

Відповідно до п. 21.6 Договору сума ПДВ включається до сум матеріального збитку, який є основою для визначення суми страхового відшкодування і підлягає виплаті, лише після підтвердження факту її сплати або в разі направлення суми страхового відшкодування безпосередньо на рахунок СТО, яка проводить ремонт застрахованого транспортного засобу і є платником ПДВ.

Згідно п.16 Договору при виплаті страхового відшкодування не враховується знос належних до заміни частин та деталей транспортного засобу.

У відповідності до Звіту № 07/04/14 про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ від 08.04.14 р. та калькуляції, складених суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою - підприємцем Вілько О.Г. (сертифікат ФДМУ № 12095/11 від 17.06.11 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 363 від 11.06.05 р., посвідчення МФ № 8372-ПК від 02.08.13 р.) на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ внаслідок ДТП складає 6634,69 грн..

Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Дніпровська набережна» № С4220240 від 08.04.14 р. з виконання ремонтних робіт автомобіля «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ, копія якого наявна в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ власника ТОВ «ЛУВР І К» складає 6554,70 грн. (з урахуванням ПДВ). При цьому вказана СТО згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва № 200008024 від 27.10.11 р. є платником податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "УПСК" складено та підписано страховий акт № КАСКО/048/000/14/0116 від 07.05.14 р. за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована згідно Договору як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 5564,70 грн., яке становить різницю між сумою рахунку СТО та безумовною франшизою за Договором (6554,70 грн. - 990,00 грн.).

ПАТ "УПСК", виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р., на підставі страхового акту КАСКО/048/000/14/0116 від 07.05.14 р., рахунку СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Дніпровська набережна» № С4220240 від 08.04.14 р. з виконання ремонтних робіт автомобіля «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ власника ТОВ «ЛУВР І К» та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 07.05.14 р. здійснено на рахунок СТО - ТОВ «Атлант - М Дніпровська набережна» виплату страхового відшкодування в розмірі 5564,70 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 108 від 14.05.14 р. на вказану суму.

Заперечень щодо розміру та факту виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р. відповідачем суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ "УПСК" умов Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р. відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно - страхова компанія» умов Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р., а саме виплати страхового відшкодування в сумі 5564,70 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - ТОВ «ЛУВР І К» шляхом перерахування вартості ремонту належного страхувальнику застрахованого автомобіля «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ на розрахунковий рахунок СТО, яка здійснювала ремонт вказаного транспортного засобу.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п.9 ч. 1 ст.7 "Про страхування", є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як свідчать матеріали справи, на момент вчинення зазначеної вище ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAEWOO LANOS державний номер АА5366ОН, яким керував гр. Макота Р.В., вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «Україна» згідно Полісу № АС/3988716 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо страхування транспортного засобу DAEWOO LANOS державний номер АА5366ОН, який був чинний на момент скоєння ДТП.

Згідно вказаного Полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн..

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу Украйни передбачено, що завдання майнової (матеріальної ) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на вищевикладене, до ПАТ "УПСК", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р., в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, 5564,70 грн. страхового відшкодування.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією № 2547/17 від 01.07.14 р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 5564,70 грн., отримання якої ПАТ «СК «Україна» 03.07.14 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого поштового відправлення № 0408021493928.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем буз відповіді та задоволення.

В силу ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Крім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Оскільки як вбачається із Полісу № АС/3988716 франшиза за полісом страхування становить 1000,00 грн., та за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р. визначена в розмірі 990,00 грн., отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу «Skoda Oktavia A5» державний номер ВН4479ЕІ матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом № АС/3988716 в сумі 50000,00 грн. за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи та становить 4564,70 грн..

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування ПАТ «УПСК» в порядку регресу суми в розмірі 4564,70 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з частиною 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011р. у справі № 47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

З урахуванням наявності полісу № АС/3988716 відповідача договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПАТ «СК «Україна», до якого правомірно заявлено позов.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/14/0000331 від 05.02.14 р. та Полісу № АС/3988716 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду не надано.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Україна" (вул. Ревуцького, 42-Г, м. Київ, 02140, код 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Фрунзе, 40, м. Київ, 04080, код 206026881) страхового відшкодування у розмірі 4564 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 70 коп. в порядку регресу та 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 19 лютого 2015 року.

Суддя А.М.Селівон