Рішення № 42803178, 21.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25661/14 21.01.15

Позивач: Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»

вул. Володимирська, 51а, м. Київ, 01001

Відповідач: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло»

бульв. Дружби Народів, 30/1, м. Київ, 01103

про стягнення 24070,99 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Григор'єва Д.Г. - пров. юрисконсульт, дов. № 155/1/03-28/6 від 06.01.15 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про стягнення заборгованості в сумі 25029,26 грн., 2274,82 грн. пені, а також 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 155/1/03-4733 від 13.11.14 р. позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору № 30 про надання послуг з технічного обслуговування вентиляційних каналів від 29.04.13 р. в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22754,44 грн., за наявності якої позивачем нараховано пеню в сумі 274,82 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.14 р. порушено провадження у справі № 910/25661/14 та призначено до розгляду на 25.12.14 р..

Ухвалою суду від 25.12.14 р. розгляд справи відкладався на 21.01.15 р..

В судові засідання 25.12.14 р. та 21.01.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 25.12.14 р. та 21.01.15 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду справи судом відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103032328028, 0103032949472.

В судовому засіданні 25.12.14 р. представником позивача подано суду заяву про уточнення позовних вимог (без вихідних реквізитів), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22754,44 грн. основного боргу та пеню в сумі 1316,55 грн. за період з 01.07.13 р. по 30.09.14 р., всього 24070,99 грн..

Вказана заява разом з доданими до неї документами долучена судом до матеріалів справи.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та подану в судовому засіданні 25.12.14 р. заяву (без вихідних реквізитів) про уточнення позовних вимог, судом розцінено останню як заяву про зменшення розміру первісно заявлених позовних вимог в частині стягнення пені.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси та процесуальні права відповідача, а саме останньому було надано можливість надання доказів щодо зміни розміру позовних вимог та наведенні його доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Також в судовому засіданні 25.12.14 р. представником позивача подані клопотання письмові пояснення (без вихідних реквізитів), в яких позивач повідомив суд про отримання заявок відповідача за телефоном із наступним підтвердженням шляхом підписання актів виконаних робіт.

Крім того позивач зазначив, що повноваження посадових осіб позивача на підписання актів виконаних робіт підтверджуються наказом № 105 від 12.04.07 р. «Про зберігання та користування печаткою підприємства», згідно якого печаткою «Для актів виконаних робіт» засвідчуються підписи, зокрема, виконробів, майстрів, начальників виробничих дільниць, начальників відділів та інженерів на актах виконаних робіт згідно із зразками підписів, серед яких майстер Дільниці ДВК Бенедиктов М.Л.

Пояснення разом з доданими документами долучені судом до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 25.12.14 р. та 21.01.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 24.11.14 р. та 25.12.14 р. відповідачем суду не надано.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарським процесуальним кодексом України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 25.12.14 р. та 21.01.15р. клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 21.01.15 р. уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог в частині пені).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29 квітня 2013 року між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (Виконавець за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (Замовник за договором, відповідач у справі) було укладено Договір № 30 про надання послуг з технічного обслуговування вентиляційних каналів (далі-Договір).

Згідно п.1.1 Договору Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги з технічного обслуговування вентиляційних каналів, а Замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

За умовами п.3.3. Договору надання послуг здійснюється згідно заявок Замовника на протязі робочого дня з моменту отримання заявки.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість послуг за Договором становить 356501,95 грн., у тому числі ПДВ 59416,99 грн..

Згідно п.9.1 Договору цей Договір набирає чинності з 29.04.13 р. та діє до 31.03.14 р., а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 4.2 Договору в останній день поточного місяця Виконавець надає Замовнику акти наданих послуг із зазначенням їх вартості. Замовник підписує акти, засвідчує підпис печаткою і у триденний термін повертає один примірник акті Виконавцю, або в цей же термін надає Виконавцю мотивовану письмову відмову у прийнятті послуг.

Виконавець повинен надати передбачені цим Договором послуги Замовнику, якість яких відповідає діючим нормам та стандартам (п.2.1 Договору).

На виконання умов вищевказаного Договору позивачем було надано послуги на загальну суму 22754,44 грн., що підтверджується відповідними підписаними уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актами здачі - приймання виконаних робіт: № 2/448 за квітень 2013 р. від 29.04.13 р., № 2/469 за травень 2013 р. від 28.05.13 р., № 2/484 за червень 2013 р. від 26.06.13 р., № 2/485 за червень 2013 р. від 26.06.13 р., № 2/507 за липень 2013 р. від 29.07.13 р., № 2/520 за серпень 2013 р. від 29.08.13 р., № 2/515 за вересень 2013 р. від 26.09.13 р., № 2/535 жовтень 2013 р. від 29.10.13 р., № 2/55 за листопад 2013 р. від 28.11.13 р., № 2/574 за грудень 2013 р. від 25.12.13 р., № 2/06 за січень 2014 р. від 29.01.14 р., № 2/27 за лютий 2014 р. від 26.02.14 р., № 2/41 за березень 2014 р. від 26.03.14 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг з технічного обслуговування вентиляційних каналів за вказаними актами в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, доказів опротестування виставлених позивачем актів здачі - приймання виконаних робіт та наявності письмових відмов у прийнятті послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання КП «Київжитлоспецексплуатація» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг з технічного обслуговування вентиляційних каналів, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.3.2 Договору для здійснення розрахунків між Замовником та Виконавцем використовується калькуляція на технічне обслуговування вентиляційних каналів, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору оплата послуг Замовника здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України за реквізитами Виконавця, визначеними у цьому Договорі, протягом 30 робочих днів з дати прийняття послуг Замовником за актом здачі - приймання послуг.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем 07.10.14 р. було направлено на адресу відповідача вимогу № 155/1/03-4059 від 06.10.14 р. про сплату боргу в сумі 22754,44 грн. та пені в сумі 2274,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чека № 2209 від 07.10.14 р. та списку згрупованих рекомендованих відправлень від 07.10.14 р..

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, свої зобов'язання щодо перерахування коштів за надані КП «Київжитлоспецексплуатація» послуг з технічного обслуговування вентиляційних каналів на суму 22754,44 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі, яку позивач просить стягнути в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства..

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 30 про надання послуг з технічного обслуговування вентиляційних каналів від 29.04.13 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт виконання відповідачем зобов'язань матеріалами справи не підтверджується, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 22754,44 грн. боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.3 Договору за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1316,55 грн. за період з 01.07.13 р. по 30.09.14 р., яку він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку пені невірно визначений початок її нарахування за кожним актом окремо, отже розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду з 01.07.13 р. по 30.09.14 р. є меншим, ніж заявлено у позивача, і становить 1042,47 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають частковому задоволенню в сумі 1042,47 грн..

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (бульв. Дружби Народів, 30/1, м. Київ, 01103, код 03366569) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (вул. Володимирська, 51а, м. Київ, 01001, код 03366500) 22754 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 44 коп. боргу, 1042 (тисячу сорок дві) грн. 47 коп. пені, а також 1806 (тисячу вісімсот шість) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 18 лютого 2015 року.

Суддя А.М.Селівон