Ухвала суду № 42799185, 10.02.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/7058/14 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/783/1565/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

з участю прокурора Покори К.В., представника Міністерства оборони України Зими Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою тимчасово виконуючого обов"язки військового прокурора Західного регіону України Кіт О. в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про дострокове розірвання договору банківського вкладу,-

встановила:

В жовтні 2014 року позивач ОСОБА_4 звернулася з позовом в суд до ПАТ "Банк "Київська Русь", Львівська філія ПАТ "Банк "Київська Русь" про дострокове розірвання договору банківського вкладу і видачу вкладу (а.с. 1-2).

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову (а.с. 13-14).

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно (нежилі приміщення) загальною площею 1047,80 кв.м., які розташовані у м. Києві по АДРЕСА_1 та належать на праві власності Публічному акціонерному товариству "Банк Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, 11-а, р/р №3739001001 в ПАТ Банк "Київська Русь", МФО 319092, ЄДРПОУ 24214088) в межах заявленого позову.

Заборонено Публічному акціонерному товаристві "Банк Київська Русь" та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії або правочини щодо нерухомого майна (нежилі приміщення) загальною площею 1047,80 кв.м., які розташовані у м. Києві по АДРЕСА_1 та належать на праві власності Публічному акціонерному товаристві "Банк Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, 11-а, р/р № 3739001001 в ПАТ Банк "Київська Русь", МФО 319092, ЄДРПОУ 24214088) в межах заявленого позову.

Ухвалу суду оскаржив тимчасово виконуючий обов"язки військового прокурора Західного регіону України - О.Кіт в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуваною ухвалою порушуються майнові інтереси держави в особі Міністерства оборони України на спірне нерухоме майно, оскільки міністерство є власником нерухомого спірного майна, право на яке за Міністерством визнане рішенням господарського суду м. Києва від 03 вересня 2013 року, яке набрало законної сили.

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може бути здійснено лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Натомість, Франківським районним судом порушено права держави в особі Міністерства оборони України, як власника спірного нерухомого майна, на яке накладено арешт на підставі оскаржуваної ухвали суду.

Просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Прокурор Покора К.В. та представник Міністерства оборони України Зима Л.С. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просять оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, подала заяву, у якій повідомила, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 січня 2015 року її позовну заяву до ПАТ "Банк "Киїівська Русь" про дострокове розірвання договору банківського вкладу та видачу вкладу залишено без розгляду, заходи забезпечення позову скасовано.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності представника позивача, що не з"явився.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Разом з тим, під час розгляду даної справи встановлено, що ухвалою від 30.01.2015 року Франківський районний суд м. Львова залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про дострокове розірвання договору банківського вкладу, одночасно скасував заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали від 03.11.2014 року.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 30.01.2015 року скасовано лише заходи забезпечення позову по справі, проте, як процесуальний документ оскаржувана ухвала Франківського районного суду м. Львова від 03.11.2014 року є чинною, відповідно, зазначена ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали відповідно до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із з положеннями ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову передбачених ст. 152 ЦПК України не є вичерпний тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Аналогічні положення закону містяться в роз'ясненнях п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

В свою чергу, колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 02.09.2013 р. задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Укрконверс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд", Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, яким визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нежитлові приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., що складає 41/100 частину від нежилих приміщень будинку площею 2582,40 кв.м., в тому числі: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), № № 11, 32, 33 четвертого поверху, які розташовані у м. Києві по АДРЕСА_1 літера (Б), а також витребувано вказані приміщення з чужого незаконного володіння. Вказане рішення залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2014 року та набрало законної сили.

Відповідач ПАТ "Банк "Київська Русь" не міг не знати про зазначені обставини на момент постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки саме за його заявою ухвалою Вищого господарського суду України справу № 43/440-6/231 допущено до провадження Верховного Суду України.

Нормами Конституції України (ст.ст. 124, 129) і Цивільного процесуального кодексу України (ст. 14) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції в порушення процесуальних вимог наклав арешт на майно, що належить Міністерству оборони України, хоча таке не є відповідачем у справі.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Якщо йдеться про майно, що належить відповідачеві і знаходиться в інших осіб, потрібно подати докази наявності безспірного права відповідача на зазначене майно.

У разі оспорення права відповідача на майно, суд не може задовольнити таку заяву.

Однак, зазначене не було враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали суду від 03 листопада 2014 року.

Положення чинного законодавства виключає правову можливість задоволення заяви про забезпечення позову майнового характеру шляхом накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу.

На думку колегії суддів, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права тому, оскаржувана ухвала залишатися в силі не може та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, п. 6 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу тимчасово виконуючого обов"язки військового прокурора Західного регіону України Кіт О. в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року про забезпечення позову скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявленої суми позовних вимог на нерухоме майно (нежиле приміщення) загальною площею 1047,80 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин