Ухвала суду № 42798479, 11.02.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого: Квятковського А.С.

Суддів: Маринича В.К., Іващука В.Я.

Секретаря судового засідання: Степанюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Рівненської області в м.Рівне кримінальне провадження №1201319012000281 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, за ч.1 ст.121 КК України, -

З участю прокурора: Салайчука Т.І.

Потерпілого: ОСОБА_2

Обвинуваченого: ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Зарічненського районного суду від 26 листопада 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та відповідно до п.2,3 ч.1 ст.76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце без дозволу КВІ та повідомляти КВІ про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 грн.. у відшкодування моральної шкоди та 3537 грн. 71 коп. на користь комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради в порядку відшкодування витрат на лікування.

Як встановив суд, ОСОБА_1 02 вересня 2014 року, близько 02 год., на території кафе-бару «Валентина», що по вул..Центральній, 59 в смт.Зарічне Зарічненського району Рівненської області, під час сварки з ОСОБА_2, умисно наніс один удар кулаком в ліве око ОСОБА_2, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до стійких наслідків у вигляді різкого зниження зору на ліве око до світловідчуття, що спричинили тривалий розлад здоров'я із стійкою втратою працездатності більш ніж на одну третину.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 вважає вирок незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає зміні у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому вказує:

1) висновок суду щодо часткового задоволення цивільного позову не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим, оскільки нанесена травма призвела до різкого зниження зору, що не підлягає відновленню.

2) сума стягнутої судом моральної шкоди не відповідає розміру та наслідкам завданим вчиненням умисного злочину, у зв'язку з тим, що наявна стійка втрата працездатності та ІІІ групи інвалідності.

3) твердження суду про те, що потерпілий відмовився від стягнення матеріальної шкоди не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутня заява про відмову.

4) судом не враховано, що письмової заяви про відмову від стягнення матеріальної шкоди не подавав, правовою допомогою чи допомогою законного представника для її подачі не користувався, а тому власноручно подати в судовому засіданні не міг, що підтверджує неупередженість та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Просить вирок суду змінити за задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який просить залишити вирок без зміни, доводи потерпілого ОСОБА_2, який просить змінити вирок та задовольнити цивільний позов у повному обсязі, думку прокурора Салайчука Т.І. про часткове задоволення цивільного позову і збільшення відшкодування моральної шкоди, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Всупереч викладеним в апеляційній скарзі доводам, судовий розгляд даного кримінального провадження проведено всебічно й повно з дотриманням вимог ст.318, 337, 349 КПК України в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акта та з дослідженням узгодженого сторонами обсягу доказів.

Посилання обвинуваченого у скарзі про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи позбавлене підстав.

Як вбачається з вироку, судом вірно встановлені фактичні обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_1 02 вересня 2014 року, близько 02 год. на території кафе-бару «Валентина», що по вул..Центральній, 59 в смт.Зарічне Зарічненського району Рівненської області, під час сварки з ОСОБА_2, умисно наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Ці обставини підтверджуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, показами свідка ОСОБА_3 та висновком судово-медичної експертизи щодо механізму та характеру спричиненого потерпілому тілесного ушкодження від 03 березня 2014 року

Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 поєднаному зі стійкою втратою працездатності не менше, як на одну третину ґрунтуються на досліджених судом доказах, та відповідає фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку зібраним у справі доказам і дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України кваліфікував вірно.

При призначенні покарання, суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема враховано щире каяття обвинуваченого, часткове відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому, та повне відшкодування матеріальної шкоди, що істотно знижує ступінь суспільної небезпеки, та з урахуванням думки потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого волі і не ставить питання про зміну покарання та визначення його більш суворим і при апеляційному розгляді.

Що ж до вимог потерпілого ОСОБА_2 про зміну вироку в частині вирішення цивільного позову у даному кримінальному провадженні колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими. На думку колегії суддів, при ухваленні вироку, суд першої інстанції всупереч вимогам ч.3 п.2, ч.4 п.2 ст.374 КПК України не зазначив у мотивувальній частині вироку підстави для відмови у задоволенні цивільного позову чи залишенні його без розгляду, а в резолютивній частині не зазначив рішення про цивільний позов у частині відшкодування майнової шкоди.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду в цій частині підлягає зміні.

Як убачається з пред'явленого до початку судового розгляду у даному кримінальному провадженні позову (а.с.20), потерпілий ОСОБА_2 визначив і просив стягнути на його користь майнову шкоду в розмірі 11 687 грн. 35 коп. та моральну в розмірі 200 000 грн. У заяві про зміну позовних вимог, ним було збільшена сума майнового відшкодування у зв'язку з додатковими витратами в розмірі 2569 грн. 14 коп.

На підтвердження вказаних сум потерпілим були надані копії фіскальних чеків на ці суми. Під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував достовірність наданих доказів заявленої суми, повністю з нею погодився і під час судового розгляду відшкодував потерпілому ОСОБА_2 17 000 грн. у відшкодування майнової та частково моральної шкоди. Ця обставина підтверджується показами потерпілого ОСОБА_2 згідно звукозапису, долученого до справи під час фіксації судового процесу технічними засобами.

Згідно ст..127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення.

З аудіозапису перебігу судового провадження вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив, що у зв'язку з виплатою йому обвинуваченим шкоди в сумі 17 000 грн. він відмовляється від стягнення матеріальної шкоди та відповідно зменшив позовні вимоги в частині моральної шкоди на ту частину, яка була відшкодована йому в судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у зв'язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим ОСОБА_1 майнової шкоди, - загальна сума якої становить 14256 грн. (11687 + 2569 = 14256), у задоволенні цих вимог про стягнення матеріальної шкоди ОСОБА_2 слід відмовити

Що стосується моральної шкоди, колегія суддів вважає, що при розв'язанні цивільного позову про стягнення моральної шкоди слід враховувати вимоги ст.ст. 1167, 1168 ЦК України та роз'яснення, які містяться в п.9 Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» де зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості, ступеню моральних страждань потерпілого, його стану здоров'я, зміни способу життя через втрату зору на одне око, ускладнень в соціальних зв'язках, та можливістю реалізувати себе як особистість, обмеженість у працездатності, а також з урахуванням матеріального становища обвинуваченого рішення в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні та необхідності збільшення суми відшкодування.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставою для зміни чи скасування вироку при перевірці в апеляційному порядку та на користь осіб, які апеляційні скарги не подавали, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Зарічненського районного суду від 26 листопада 2014 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1, засудженого за ч.1 ст.121 КК України в частині вирішення цивільного позову змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті вимог відмовити.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_1 14 256 грн. майнової шкоди відмовити.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: А.С. Квятковський

Судді: В.Я. Іващук

В.К. Маринич