Рішення № 42795604, 16.02.2015, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1659/14-ц

Провадження №2/383/65/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Бондаренко В.В.

з участю:

секретаря - Могиленко В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судового засідання Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати. В обґрунтування позову посилається на те, що 16 травня 2010 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 21 вересня 2010 року. Згідно п.9 договору розмір орендної плати становить 3360 грн. Однак починаючи з 2012 року відповідач в порушення умов договору припинив виплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 10080 грн., а саме: за 2012 рік в сумі 3360 грн.; за 2013 рік в сумі 3360 грн., за 2014 рік в сумі 3360 грн., у зв'язку з чим позивач просить розірвати спірний договір оренди земельної ділянки ат стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у вищевказаному розмірі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, додатково пояснивши, що за 2012-2014 роки не отримувала орендну плату за спірним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав з обставин, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, оскільки відповідач сплачував позивачу орендну плату. Крім того вважає, що згідно умов договору несплата орендної плати є підставою для стягнення пені, а не розірвання договору.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПП ОСОБА_4 укладено договір оренди землі від 16 травня 2010 року, що зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 21 вересня 2010 року, за предметом якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,98 га. (а.с.6).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельного кодексу України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно умов договору оренди землі від 16 травня 2010 року площею 9,98 га, а саме пунктів 9, 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3360 грн. Орендна плата вноситься у строки: до 31.01 поточного року.

Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 всупереч п. 11 умов договору оренди землі від 16 травня 2010 року орендна плата за договором за 2012 рік, 2013 рік та 2014 рік не сплачувалась позивачу взагалі. Таким чином згідно розрахунку позивача та умов договору відповідач заборгував позивачу орендну плату у 2012 році - в сумі 3360 грн., у 2013 році - в сумі 3360 грн. та у 2014 - в сумі 3360 грн., а всього 10080 грн.

Згідно п.38 договору оренди землі від 16 травня 2010 року дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав визначених законом.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 вказаного Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Відповідно до п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до постанови Верховного Суду України 12 грудня 2012 року (справа №146цс12), прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, визначено, що аналіз норм ст. 13, 21, ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України дає підстави для висновку, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції залишив поза увагою положення п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та дійшов помилкового висновку про те, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини не вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Частиною першою статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За змістом статті 610 ЦК України цивільне законодавство розрізняє наступні порушення зобов'язання: невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 41 спірного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати позивачу за користування належної йому земельної ділянки за 2012-2014 роки, тобто позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору. Крім того, представником відповідача належних і допустимих доказів згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України на підтвердження виплати орендної плати позивачу не надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що сплата орендної плати за спірний період підтверджена довідкою про відповідача про сплату орендної плати, а також податковими розрахунками суд до уваги не приймає, оскільки довідка не є первинним документом, що підтверджує сплату орендної плати, а податкові розрахунки відповідача лише свідчать про сплату ним податку, а не орендної плати. Вказані документи не є належними та допустимими доказами на підтвердження сплати орендної плати позивачу в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесеним ним та документально підтверджений судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.93, 141 ЗК України, ст.ст. 651, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 6, 13, 21, 24, 31, 32 Закону України "Про оренду землі" суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 16 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_4, зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 21 вересня 2010 року за №041036500020, щодо земельної ділянки площею 9,98 га, яка розташована на території Володимиро-Іллінської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2012, 2013, 2014 роки в загальній сумі 10080 грн. та судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Бондаренко