Ухвала суду № 42794635, 17.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19352/14-ц

Провадження № 22-ц/779/168/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.,

суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: представника ОСОБА_1- ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності та визнання особи спадкоємцем четвертої черги, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності та визнання особи спадкоємцем четвертої черги.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що необхідність застосування судом заходів забезпечення позову пов'язана з тим, що на даний час відповідач звернулась до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину. У випадку оформлення нотаріусом правовстановлюючих документів, відповідач буде мати змогу відчужити спірне майно на користь інших осіб, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд не врахував зазначених обставин та не пересвідчився у відсутності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

На думку представника ОСОБА_1, необхідно накласти арешт на транспортний засіб «КІА ОРТІМА» д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво № НОМЕР_2 від 24.07.2012 року, яке було придбане за час спільного проживання його довірителем та ОСОБА_6, а отже відноситься до спільної сумісної власності подружжя.

З цих підстав ухвалу суду першої інстанції апелянт просив скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнали, ухвалу суду першої інстанції вважають законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, доводи представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 151,152,153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, про що зазначено в абзаці 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності та визнання особи спадкоємцем четвертої черги.

Одночасно з позовною заявою, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ще не відкрито; справа до розгляду не призначалася. Крім того, заявником не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не конкретизовано вид майна, осіб, та вид заходів, які слід вжити в якості забезпечення позову.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на час вирішення питання щодо забезпечення позову провадження за позовною заявою ОСОБА_1 ще не було не відкрито; у зв'язку з несплатою судового збору позивачу надано строк для усунення недоліків поданої заяви.

Зазначеної обставини представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не заперечив.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, Верховний Суд України чітко вказує, що забезпечення позову може мати місце тільки після відкриття провадження у справі, винятком є ч. 4 ст. 151 ЦПК України, відповідно до якого: за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.

Зважаючи на це, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв