Рішення № 42790, 13.06.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.06 Справа 141/19-06

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробне підприємство „Діоніс” ЛТД, м. Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іліон”, м. Вишгород

про стягнення 11534,92 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

від позивача – Петрова Л. В. (дов. № 683 від 10.04.2006 року)

від відповідача – не з’явився

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виноробне підприємство „Діоніс” ЛТД (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іліон” (далі-відповідач) про стягнення 11534,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив в повному обсязі переданий йому по накладній товар в сумі 10291,48 грн., яку і просить стягнути позивач. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання штрафні санкції в розмірі 933,85 грн. та 3% річних в розмірі 309,59 грн.

Представником відповідача 15.05.2006 року подано до суду відзив на позовну заяву вх. № 6750 з запереченнями проти позову. Заперечення відповідач обґрунтовує тим, що товар відповідачу поставлявся на підставі договору б/н укладеному між сторонами 12.09.2005 року. Господарський суд Київської області вже вирішив спір між сторонами, про той же предмет із тих же підстав та ухвалою від 12.09.2005 року припинив провадження у справі № 209/10-05. Крім того відповідач в запереченнях зазначає, що позивачем не було виконано всі умови зазначеного договору належним чином щодо якості товару та супровідної документації з приводу якості та термінів придатності товару.

Представником позивача подано до суду пояснення з запереченнями на відзив відповідача. В зазначених поясненнях позивач зазначає, що відповідач навмисне вводить суд в оману з приводу того, що спір про той же предмет та між тими ж сторонами було розглянуто, оскільки в накладній за якою передавався товар відповідачу не зазначено, що товар передається на виконання умов згідно договору. Крім того відповідач вважає не обґрунтованими заперечення відповідача с приводу якості товару та посилається на інструкцію „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості” затвердженої постановою Держарбітражу про Раді Міністрів СССР від 25.04.1966 року № П-7, у відповідності до умов якої позивач передавав товар відповідачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог з наступних підстав.

08.10.2004 року позивач передав відповідачу товар, а саме вино в асортименті, що підтверджується видатковою накладною № К- 00000114 від 08.10.2004 року завіреною належним чином підписами та печатками сторін. Від відповідача отримав товар директор ТОВ „Іліон” Коваль А. І. на підставі довіреності на отримання товару № 231060 від 08.10.2004 року. Загальна ціна переданого відповідачу товару зазначена в накладній № К- 00000114 від 08.10.2004 року та складає 12291,48 грн., в графі зазначеної накладної „умови продажу”, зазначено - передоплата. За період з 27.10.2004 року по 10.11.2004 року відповідач частково розрахувався за товар з позивачем, а саме 27.10.2004 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти в розмірі 1000,00 грн. та 10.11.2004 року кошти в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий у власність товар складає 10291,48 грн.

Пунктом 6 інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості” затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.1966 року № П-7, встановлено, що приймання продукції по якості проводиться на складі одержувача в строк 20 днів при іногородній поставці.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлено претензію позивачу с приводу якості товару переданого за договором укладеним між сторонами, а не за накладною № К- 00000114 від 08.10.2004 року.

Державним стандартом України ГСТУ 202.002-96 встановлено гарантійні строки зберігання вин виробника при умовах належного зберігання та транспортування від трьох до чотирьох місяців. Термін придатності зазначається на етикетках. Позивачем надано до суду сертифікати відповідності № 204 194 та № 204 195 від 30.06.2004 року на передану відповідачу продукцію.

Таким чином заперечення відповідача с приводу неналежної якості продукції судом не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами.

Позивачем 14.02.2005 року на адресу відповідача направлено претензію № 101 з вимогою погасити заборгованість в сумі 12291,48 грн. за переданий товар по накладній № К- 00000114 від 08.10.2004 року, відповідь на зазначену претензію позивач не отримав.

Позивач за прострочення виконання зобов’язання нарахував відповідачу пеню в розмірі 933,85 грн. за період з 17.08.2005 року по 17.02.2006 року та 3% річних в сумі 309,59 грн. за період з 16.02.2005 року по 17.02.2006 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про день і час розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Приписами п. 1, п. 2 статі 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Заперечення відповідача с приводу того, що господарським судом Київської області розглянуто справу № 209/10-05 про той же предмет та між тими ж сторонами та ухвалою від 12.09.2005 року припинено провадження у справі, судом не приймаються з наступних підстав. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2005 року припинено провадження у справі № 209/10-05 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробне підприємство „Діоніс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іліон” про стягнення 19704,73 грн. З зазначеної ухвали вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 194 від 21.08.2004 року на суму 12291,48 грн. Також в ухвалі зазначається, що в позовній заяві позивач просить визнати зроблений від руки запис в розділі 14 договору „додаткові вимоги” недійсним. Провадження у справі № 209/10-05 припинено на підставі п. 1 ст. 80 Господарського кодексу України як спір який не підлягає вирішенню в господарських судах України. З приводу позовних вимог про стягнення 19704,73 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іліон” в ухвалі суду у справі № 209/10-05 не зазначено.

Крім того в матеріалах справи № 141/19-06 наявна копія договору купівлі-продажу б/н від 21.08.2004 року укладеного між сторонами у справі та наданого суду відповідачем в якості доказів на підтвердження заперечень позовних вимог. Умовами зазначеного договору встановлено, що продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю „Виноробне підприємство „Діоніс”) передає а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю „Іліон”) приймає та оплачує продукцію в асортименті в кількості та за ціною зазначеними в накладних. Індивідуальними родовими ознаками товар в умовах договору не визначено, термін „товар” включає широке коло речей, отже висновки з приводу того, що договір укладено з намірами продажу певної продукції зробити неможливо. Крім того в матеріалах справи наявні докази по приписці сторін, а саме вимоги та листи сторін, які підтверджують приписку між сторонами саме з приводу зобов’язань сторін які виникли як наслідок укладання договору купівлі-продажу від 21.08.2004 року.

З видаткової накладної № К- 00000114 від 08.10.2004 року вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробне підприємство „Діоніс” передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Іліон” товар, а саме вино в асортименті на загальну суму 12291,48 грн. В зазначеній накладній не міститься посилань на договір від 21.08.2004 року укладений між сторонами.

Таким чином заперечення відповідача суд вважає не обґрунтованими.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10291,48 грн. основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 309,59 гн. підлягають задоволенню.

З дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Договір в письмовій формі сторонами не укладено.

Отже в позовних вимогах в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 933,85 грн. необхідно відмовити.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іліон” (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 32023406, р/р 26006100421001 в Подільській філії АКБ „Мрія” м. Київ, МФО 300777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс” ЛТД (95017, м. Сімферополь, Київський район, вул. Грибоєдова, 7, код 30848549, р/р 260023000677 в АТ „Кредит банк”, МФО 324913) –10291 (десять тисяч двісті дев’яносто одна) грн. 48 коп. основного боргу, 309 (триста дев’ять) грн. 59 коп. 3% річних та судові витрати: 115 (сто п’ятнадцять) грн. 35 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Карпечкін Т.П.

Рішення підписано 19.06.2006 р.