Постанова № 42788907, 18.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа № 905/6025/13-908/4673/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

прокурора-Ногіної О.М., посвідчення №008307 від 09.10.2012 року

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Запорізької області (вх. №384 З/1-42) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 у справі № 905/6025/13-908/4673/14

за позовом Заступника прокурора Донецької області

до-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Артонікс", м. Донецьк,

2: Ялтинська селищна рада, смт. Ялта, Донецька область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Держземагенства в Першотравневому районі Донецької області, смт. Мангуш, Донецька область,

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсною державної реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04 грудня 2014 року у справі № 905/6025/13-908/4673/14 (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 2 рішення Ялтинської селищної ради від 06.09.2011 р. № 6/13-5 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Чайка" ТОВ "Артонікс" в селі Юр'ївка на вул. Набережна, 4 "е" в частині продажу Товариству з обмеженою відповідальністю “Артонікс” земельної ділянки в с. Юр'ївка по вул. Набережній, № 4 “е” кадастровий №14239555:03:000:0047 з категорії земель рекреаційного призначення Ялтинської селищної ради згідно плану (схеми) меж земельної ділянки площею 0,0622 га в зоні дії обмежень (обтяжень) за 40291,50 грн. з розрахунку 65,00 грн. за один квадратний метр. Визнано недійсними пункти 2, 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.09.2011 р., зареєстрований в реєстрі за № 5681, в частині продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1423955500:03:000:0047), розташованої в с. Юр'ївка по вул. Набережній, № 4 “е” площею 0,0622 га в зоні дії обмежень (обтяжень) за 40291,50 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" (пр. Ленінський, буд. 44, офіс 04, м. Донецьк, 83062, ідентифікаційний код 3288705) в дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, рахунок №31215206783007) судовий збір у розмірі 609,00 грн. (шістсот дев'ять грн. 00 коп.). Стягнуто з Ялтинської селищної ради (пл. Радянська, 21, смт. Ялта, Першотравневий район, Донецька область, 87450, ідентифікаційний код 04341732) в дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, рахунок №31215206783007) судовий збір у розмірі 609,00 грн. (шістсот дев'ять грн. 00 коп.).

Прокурор Запорізької області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судо норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 11 лютого 2015 року, з огляду на неявку у судове засідання другого відповідача, 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

У судове засідання, яке відбулось 18 лютого 2015 року, з’явився прокурор, інші учасники спору своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка першого та другого відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

У серпні 2013 року заступником прокурора Донецької області заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс", Ялтинської селищної ради про: 1) визнання незаконним рішення Ялтинської селищної ради № 6/13-5 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Чайка" ТОВ "Артонікс" в селі Юр'ївка на вул. Набережна, 4 "е"; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1423955500:03:000:0047) площею 2,47 га, укладеного між відповідачами; 3) визнання недійсною державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" на вказану земельну ділянку; 4) зобов'язання реєстраційної служби Першотравневого управління юстиції Донецької області внести відповідні зміни до Державного реєстру прав; 5) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" упродовж 10 днів з дня набрання законної сили рішення суду привести земельну ділянку у первісний стан та повернути Ялтинській селищній раді за актом прийому-передачі. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що у складі спірної земельної ділянки продано частину узбережжя Азовського моря - пляжу, що підтверджують графічні матеріали, а відтак, на частину ділянки площею 0,0622 га, яка є прибережною захисною смугою, поширюється відповідне обмеження, тому здійснюючи продаж земельної ділянки із земель рекреаційного призначення із частиною пляжу, Ялтинська селищна рада діяла з порушенням вимог законодавства. Прокурор обґрунтував свої вимоги приписами статей 13, 14, 19, 41 Конституції України, статей 4, 8, 12, 18, 20, 58, 59, 60, 62, 83, 84, 96, 118, 123, 124, 127, 128, 150 Земельного кодексу України, статей 83, 85, 87, 88, 89 Водного кодексу України, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", статей 3, 11, 216 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.2013 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р., у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, посилаючись на приписи статей 12, 58, 60, 128 Земельного кодексу України, статей 37, 38, 87, 88 Водного кодексу України, пунктів 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996р. №486, дійшов висновку, що підтвердженням факту встановлення прибережної захисної смуги є проект землеустрою цієї смуги, однак проект землеустрою щодо визначення розміру водоохоронної зони не розроблявся, лінія прибережної захисної смуги не визначалась, відтак не вбачається порушень з боку відповідача вимог законодавства. Окрім цього, суд зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, яка відповідно до приписів статті 52 Земельного кодексу України може перебувати у приватній власності.

Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилався на порушення судами приписів статей 88 Водного кодексу України, статей 59, 60, 62, 83 Земельного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Зазначив, що судами не надано оцінки усім наявним у справі документам, з яких вбачається, що частина спірної земельної ділянки знаходиться в межах прибережної смуги та є пляжем, відтак не може бути передана у приватну власність. На думку прокурора, відсутність на спірній земельній ділянці меж водоохоронної зони с. Юріївка та меж прибережних захисних смуг не впливає на порядок використання спірної земельної ділянки та подальше розпорядження нею.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2014 р. залишено постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд України, розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора України, постановою від 02.09.2014 р. скасував постанову Вищого господарського суду України від 07.04.2014р., а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Верховний Суд України вказав на те, що наявність підстав для віднесення земельної ділянки до прибережної захисної смуги може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України. При цьому, відповідно до наявного у справі проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Артонікс" спірної земельної ділянки в оренду і технічної документації із землеустрою, земельна ділянка площею 0,0622 га розташована на відстані 25 м від урізу води та перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, тому суд визнав передчасним висновок суду касаційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

В результаті повторного касаційного розгляду справи Вищий господарський суд України постановою від 23.10.2014р. скасував постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. і рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2013 р. в даній справі, а справу передав на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Вищий господарський суд України зауважив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з відсутності у матеріалах справи доказів, зокрема проекту землеустрою щодо встановлення розмірів і лінії прибережної захисної смуги, які б підтверджували те, що земельна ділянка знаходиться в межах прибережної смуги та належить до земель водного фонду. Між тим, такий висновок судів визнаний Вищим господарським судом України передчасним, оскільки він зроблений судами без врахування наведених приписів законодавства та без дослідження і оцінки судом усіх зібраних у справі доказів. Зокрема, судами обох інстанцій не було надано оцінки наявним в матеріалах справи документам, а саме: проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" у с. Юр'ївка на вул. Набережній, 4 "е" від 23.05.2011р., де зазначено, що на частину спірної земельної ділянки площею 0,0622 га діє обмеження (обтяження) код 01.05.03 (класифікатор затверджено наказом Держкомзему України від 29.12.2008 р. № 643) прибережні захисні смуги; висновок начальника відділу Держкомзему у Першотравневому районі, наявного у цьому проекті землеустрою, де зазначено, що відстань від урізу води становить 25 м. Окрім цього, за приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому, у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом, окрім зміни ціни в договорі після його виконання. Якщо правочин про внесення змін не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії у часі. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом, прокурор посилався на те, що передачу спірної земельної ділянки у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" здійснено неправомірно, оскільки у складі земельної ділянки продано частину узбережжя Азовського моря - пляжу, а відтак, на частину ділянки площею 0,0622 га, яка є прибережною захисною смугою, поширюється відповідне обмеження. Між тим, договором купівлі-продажу земельної ділянки, який є предметом оспорювання у даній справі, Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" передано у власність земельну ділянку загальною площею 2,47 га. Отже, повне та всебічне з'ясування судами усіх обставин справи, в тому числі наявності чи відсутності підстав для визнання договору купівлі - продажу недійсним в цілому є суттєвим при вирішенні даної категорії спору.

За приписами ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням Господарського суду від 04 грудня 2014 року позов задоволено частково. Так суд першої інстанції визнав недійсним п. 2 рішення Ялтинської селищної ради від 06.09.2011 р. № 6/13-5 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Чайка" ТОВ "Артонікс" в селі Юр'ївка на вул. Набережна, 4 "е" в частині продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Артонікс» земельної ділянки в с. Юр'ївка по вул. Набережній, № 4 «е» кадастровий №14239555:03:000:0047 з категорії земель рекреаційного призначення Ялтинської селищної ради згідно плану (схеми) меж земельної ділянки площею 0,0622 га в зоні дії обмежень (обтяжень) за 40291,50 грн. з розрахунку 65,00 грн. за один квадратний метр; та визнав недійсними пункти 2, 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.09.2011 р., зареєстрований в реєстрі за № 5681, в частині продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1423955500:03:000:0047), розташованої в с. Юр'ївка по вул. Набережній, № 4 «е» площею 0,0622 га в зоні дії обмежень (обтяжень) за 40291,50 грн.

Одночасно судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог стосовно визнання недійсною державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" на спірну земельну ділянку та зобов'язання реєстраційної служби Першотравневого управління юстиції Донецької області внести відповідні зміни до Державного реєстру, з огляду на відсутність між сторонами спору щодо реєстрації прав на земельну ділянку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" упродовж 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду привести земельну ділянку у первісний стан та повернути її Ялтинській селищній раді за актом прийому-передачі, суд першої інстанції виходив з того факту, що на момент пред'явлення позову в даній справі у прокурора не було законних підстав вимагати у відповідача звільнення земельної ділянки.

Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції в обґрунтуванні апеляційної скарги прокурор зазначає про неправомірність часткового задоволення позовних вимог стосовно визнання недійсним рішення Ялтинської селищної ради від 06.09.2011 р. № 6/13-5 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Чайка" ТОВ "Артонікс" в селі Юр'ївка на вул. Набережна, 4 "е" та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.09.2011 р., оскільки таке часткове задоволення позовних вимог, на думку прокурора, спричиняє поділ земельної ділянки площею 2,41 га та вилучає у підприємства частину цієї землі площею 0,0622 га без індивідуалізуючих ознак-меж, місцезнаходження, кадастрового номера, що унеможливлює в свою чергу механізм виконання даного рішення.

Крім того, прокурором наголошується, що вимога стосовно повернення земельної ділянки є похідною від позовної вимоги щодо визнання правочину недійсним, а тому підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.14 у справі № 905/6025/13-908/4673/14 в повному обсязі виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного Товарною біржою "Універсал Плюс" аукціону, 15.06.2010р. між Дочірнім підприємством "Будівельно-монтажне управління "Кураховеенергобуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбасенергобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артонікс" укладений договір купівлі-продажу дитячого оздоровчого табору "Чайка", загальною площею 2286,1 кв.м, розташованого за адресою: Донецька область, Першотравневий район, с. Юріївка, вул.Набережна, 4"е". Відповідно до пункту 5 договору, вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 1423955500:03:000:0047) за адресою: с. Юріївка, вул.Набережна, 4-"е", площею 2,4700 га.

13.07.2011 р. Ялтинською селищною радою прийнято рішення №6/11-11 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого центру "Чайка" у с. Юр'ївка на вул. Набережній 4 "е", площею 2,4700 га для надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" в оренду на 5 років із категорії земель рекреаційного призначення Ялтинської селищної ради.

14.07.2011 р. між Ялтинською селищною радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артонікс" (орендарем) укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. Пунктом 10.4 договору сторони визначили випадки припинення його дії, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; в інших випадках, передбачених законом або договором.

У червні 2011 року Ялтинською селищною радою прийнято рішення №6/11-2 про надання згоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" на складання звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення для її викупу площею 2,4700 га в с. Юр'ївка на вул. Набережна, №4-"е" з категорії земель рекреаційного призначення міської ради. Рішенням Ялтинської селищної ради №6/13-5 від 06.09.2011р. затверджений звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого центру "Чайка" ТОВ "Артонікс", вартістю 1121510,33 грн. та вирішено продати товариству вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу за 1600000,00 грн.

14.09.2011р. на підставі вказаного рішення між Ялтинською селищною радою (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артонікс" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Відповідно до пунктів 21, 22 договору, цей договір і документ про оплату за землю є підставою для видачі новому власникові державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та посвідчується державним актом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артонікс" повністю розрахувалось за земельну ділянку 19.09.2011 р., сплативши 1600000,00 грн.

11.05.2012р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №067169 та здійснено його реєстрацію.

Колегія суддів приймає до уваги проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Артонікс» в с. Юр'ївка по вул. Набережна, 4 «е» (Том 1, а. с. 15-26).

Так в п. 3 Умов відведення спірної земельної ділянки від 23.05.2011 р. № 211, зазначено, що на частину земельної ділянки площею 0,0622 га поширюються обмеження згідно з Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок (КООВЗМ): код 01.05.03 - прибережні захисні смуги вздовж морів (том 1, а.с. 21).

Безпосередньо на ситуаційній схемі розташування земельної ділянки в межах прибережних захисних смуг зазначено, що земельна ділянка площею 0,0622 га перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, відстань до урізу води Азовського моря складає 25 м (том 1, а.с. 27).

Колегія суддів звертає увагу, шо відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно з приписами статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги, а саме уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Разом з цим, пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення, викупу, надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 р. № 434 визначено, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі, на місцевості, меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон відповідно до Порядку, зважаючи на конкретну ситуацію.

Отже, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами, озерами, водотоками, річками, струмками, штучними водоймами, водосховищами, ставками, каналами та іншими об'єктами, і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який поширюється окремий порядок надання та використання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. "а", "б" ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. «а», «б» ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальної громади міста передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. При цьому згідно з п. «ґ» ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Виходячи з положень Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки), із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів), про що зазначено в п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України.

Земельні ділянки прибережних захисних смуг із земель водного фонду за приписами ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можуть передаватись юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування лише на умовах оренди.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, не можуть передаватися у власність юридичним особам, оскільки є землями водного фонду України, а наявність підстав для віднесення земельної ділянки до розташованих у межах прибережної захисної смуги може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України.

Даний факт був також акцентован Верховним Судом України та Вищий господарський суд України при розгляді даної справи.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції наголошується, що земельна ділянка площею 0,0622 га, яка розташована на відстані 25 м від урізу води в межах прибережної захисної смуги Азовського моря в зоні дії обмежень згідно з Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок (КООВЗМ): код 01.05.03 - прибережні захисні смуги вздовж морів, належить до земель водного фонду і не може передаватися в приватну власність.

В той час, як інша земельна ділянка, яка передана у власність першого відповідача для обслуговування дитячого оздоровчого табору «Чайка», згідно з викопіюванням з генерального плану с. Юр'ївка, знаходиться за межами 100-метрової зони узбережжя Азовського моря, тобто не відноситься до прибережної захисної смуги (том 1 а.с.26).

Отже, всупереч нормам законодавства була передана у власність першого відповідача земельна ділянка площею 0,0622 га в межах прибережної захисної смуги.

У відповідно до приписів ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно положення статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Враховуючи той факт, що рішення Ялтинської селищної ради "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Чайка" ТОВ "Артонікс" в селі Юр'ївка на вул. Набережна, 4 "е" є неузгодженим з нормами чинного законодавства, а саме ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, відповідне рішення підлягає скасуванню в порядку частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно визнання недійсним п. 2 рішення Ялтинської селищної ради від 06.09.2011 р. № 6/13-5 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Чайка" ТОВ "Артонікс" в селі Юр'ївка на вул. Набережна, 4 "е" в частині продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Артонікс» земельної ділянки в с. Юр'ївка по вул. Набережній, № 4 «е» кадастровий №14239555:03:000:0047 з категорії земель рекреаційного призначення Ялтинської селищної ради згідно плану (схеми) меж земельної ділянки площею 0,0622 га в зоні дії обмежень (обтяжень) за 40291,50 грн. з розрахунку 65,00 грн. за один квадратний метр.

Як зазначалось судом, у відповідності до положення статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, у п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину.

Враховуючи той факт, що оспорюване рішення Ялтинської селищної ради не відповідає вимогам закону в частині продажу земельної ділянки площею 0,0622 га в зоні дії обмежень (обтяжень) код 01.05.03 (класифікатор затверджено наказом Держкомзему України від 29.12.08 № 643) прибережні захисні смуги, то договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений на підставі оспорюваного рішення, також не відповідає вимогам закону в частині продажу вказаної земельної ділянки площею 0,0622 га в зоні дії обмежень (обтяжень).

У зв’язку з чим, суд першої інстанції було правомірно визнано недійсними пункти 2, 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.09.2011 р., зареєстрований в реєстрі за № 5681, в частині продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1423955500:03:000:0047), розташованої в с. Юр'ївка по вул.Набережній, № 4 «е» площею 0,0622 га в зоні дії обмежень (обтяжень) за 40291,50 грн.

Одночасно колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" на спірну земельну ділянку та про зобов'язання реєстраційної служби Першотравневого управління юстиції Донецької області внести відповідні зміни до Державного реєстру прав враховуючи наступне.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наслідком проведення державної реєстрації відповідному об’єкту нерухомості присвоюється індивідуальний реєстраційний номер.

Так статтею частиною 1 статті 25 зазначеного закону визначено, що реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

В той же час, у відповідності до статті 791 Земельного Кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площи, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Тобто, державна реєстрація права власності здійснювалась на земельну ділянку, розташованої в с. Юр'ївка по вул.Набережній, № 4 «е», за кадастровим номером 1423955500:03:000:0047 площею 2,47 га шляхом надання безпосереднього реєстраційного номеру - 5681.

Так для скасування державної реєстрації права власності за номером №5681 вбачається необхідність встановлення неправомірності передання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 1423955500:03:000:0047 площею 2,47 га. А отже і правова вимога прокурора стосовно визнання недійсною державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" на спірну земельну ділянку підлягає задоволенню виключно у разі повного задоволення позовних вимог прокурора, та визнання недійсним договору купівлі продажу в повному обсязі.

Втім з огляду на часткове задоволення позовної вимоги та визнання договору купівлі продажу від 14.09.2011 року недійсним лише в частині продажу земельної ділянки площею 0,0622 га, судом було правомірно відмовлено в задоволенні даної позовної вимоги.

Одночасно колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, погоджується з рішенням суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" у продовж 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду привести земельну ділянку у первісний стан та повернути її Ялтинській селищній раді за актом прийому-передачі.

Як зазначалось вище судом апеляційної інстанції, формування земельної ділянки передбачає визначення її площу, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Втім враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вбачається неможливість повернення земельної ділянки (площею 0,0622 га), з огляду на відсутність безпосередньо визначених меж та наявності кадастрового номеру даного участку.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження прокурора, що часткове задоволення позовних вимог (визнання недійсним договору в частині продажу земельної ділянки площею 0,0622 га) спричиняє поділ земельної ділянки площею 2,41 га (вилучає у підприємства частину цієї землі площею 0,0622 га без індивідуалізуючих ознак - меж, місцезнаходження, кадастрового номера), унеможливлюючи механізм виконання даного рішення.

Так судом першої інстанції не було здійснено поділу земельної ділянки, а було виключно підтверджено факт часткової невідповідності акту місцевого самоврядування та відповідного договору купівлі продажу вимогам законодавства.

Стосовно ж твердження прокурора про унеможливлення механізму виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що господарський суд здійснює захист порушеного та оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу. При цьому, спосіб виконання судового рішення полягає не у поділі земельної ділянки, а у приведенні договору купівлі-продажу земельної ділянки до вимог законодавства. Крім того, імовірність настання труднощів при реалізації судового рішення, не може бути підставою для відмови в здійсненні захисту права особи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишення рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 у справі № 905/6025/13-908/4673/14 без змін

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 у справі № 905/6025/13-908/4673/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2015 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.