Ухвала суду № 42788892, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12775/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо неповідомлення ОСОБА_2 про результати розгляду її звернень від 11.03.2014р., від 04.07.2014р. і від 31.07.2014р. з приводу можливої незаконності реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1, а також звернення ОСОБА_2 до Комітету Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією від 09.07.2014р., яке Прокуратурою Київської області 20 травня 2014 року було скеровано до Інспекції для розгляду;

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо не проведення перевірки за зверненнями ОСОБА_2 від 11.03.2014р. і від 04.07.2014р. з приводу можливої незаконності реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1;

- стягнути з Інспекції на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5 000, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо неповідомлення ОСОБА_2 про результати розгляду її звернень від 11.03.2014р., від 04.07.2014р. і від 31.07.2014р. з приводу можливої незаконності реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1, а також звернення ОСОБА_2 до Комітету Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією від 09.07.2014р., яке Прокуратурою Київської області 20 травня 2014 року було скеровано до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Київській області для розгляду. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, та вказує, що протиправні дії відповідача призвели до душевних страждань від ігнорування інспекцією своїх обов'язків.

При цьому, відповідач, в своїй апеляційній скарзі, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та в цій частині в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до Інспекції з заявою від 11.03.2014р., яка отримана 14.03.2014р. за вх. № 7/20-Ш-1403/105, щодо неправомірних дій TOB «УКБ» із руйнування житлового будинку по АДРЕСА_1, в якій просила, в т.ч. вжити передбачених законом заходів щодо припинення незаконного будівництва за вказаною адресою, надати інформацію щодо вжитих заходів та проведених Інспекцією перевірок.

17.04.2014р. у зв'язку з неправомірними діями TOB «УКБ» із руйнування житлового будинку по АДРЕСА_1 та не отриманням відповіді від Інспекції, ОСОБА_2 звернулась до Комітету Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією з відповідною заявою.

Листом від 07.05.2014р. № 04-12/12-1829 вказаний Комітет направив для розгляду та вирішення по суті таке звернення ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області, яка, в свою чергу, листом від 20.05.2014р. № 07/1/1479 вих-14 направила таке звернення ОСОБА_2 до Інспекції для розгляду та інформування, зокрема, позивача.

В подальшому, ОСОБА_2 зверталась із заявами від 04.07.2014р. і від 31.07.2014р., отримані Інспекцією 08.07.2014р. за вх. № 7/10-Ш-0807/63 та 04.08.2014р. за вх. № 7/10-Ш-0408/50 відповідно, з аналогічними за змістом зверненнями з приводу можливої незаконності реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Однак, відповіді на них позивач не отримувала, в зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач зазначає, що ним було підготовлено відповіді на заяви ОСОБА_2 від 11.03.2014р., від 04.07.2014р. і від 31.07.2014р., а саме листи-відповіді від 14.04.2014р. № 7/10-60/1404/08/02, від 31.07.2014р. № 7/10-95/3107/08/02 та від 01.09.2014р. № 7/10-32/0109/08/02 відповідно, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення цих відповідей позивачу.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем, не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вказані листи-відповіді направлені позивачу, тому в цій частині визнав протиправними дії відповідача, разом з тим, вимога про відшкодування відповідачем моральної шкоди в розмірі 5 000, 00 грн., не підлягає задоволенню

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

За змістом ст. 19 названого Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до змісту ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Інспекцією підготовлено відповіді на заяви ОСОБА_2 від 11.03.2014р., від 04.07.2014р. і від 31.07.2014р., а саме листи-відповіді від 14.04.2014р. № 7/10-60/1404/08/02, від 31.07.2014р. № 7/10-95/3107/08/02 та від 01.09.2014р. № 7/10-32/0109/08/02 відповідно, проте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції жодних доказів (реєстри, чеки відправлень тощо) на підтвердження того, що вказані листи-відповіді підготовлені та вчасно направлені позивачу, що також нівелює твердження відповідача про направлення таких відповідей простою кореспонденцією.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначає, що, доказів того, що відповідь на звернення ОСОБА_2 до Комітету Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією від 09.07.2014р., яке Прокуратурою Київської області 20 травня 2014 року було скеровано до Інспекції для розгляду, складалась та, відповідно, направлялась, відповідачем суду також не надано.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про протиправну бездіяльність Інспекції щодо неповідомлення ОСОБА_2 про результати розгляду її звернень від 11.03.2014р., від 04.07.2014р. і від 31.07.2014р. з приводу можливої незаконності реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1, а також звернення ОСОБА_2 до Комітету Верховної ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією від 09.07.2014р., яке Прокуратурою Київської області 20 травня 2014 року скеровано до Інспекції для розгляду.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що Інспекція листом від 31.03.2014р. № 7/10-36/2103/08/02 звернулась до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, в якому зазначила про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 щодо порушення вимог містобудівного законодавства TOB «УКБ» під час виконання будівельних робіт з перебудови частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, за результатами розгляду якого під час перевірки з виїздом на місце 07.10.2013р. суб'єкта містобудування або його представників на об'єкті не виявилось, у зв'язку з чим Інспекція просила повторно у межах наданих прав та своєї компетенції надати допомогу посадовим особам Інспекції щодо здійснення ними своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та провести спільну перевірку.

Крім того, 15.08.2014р. за результатами проведення Інспекцією позапланової перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил TOB «УКБ» за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем складено акт перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, в якому встановлені відповідні порушення, а також Інспекцією винесено припис про усунення TOB «УКБ» порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.08.2014р. № С-1508/11 та постановою від 29.08.2014р. № 3-2908/3-7/10-14/2908/08/02 на TOB «УКБ» накладено штраф.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо непроведення перевірки за зверненнями ОСОБА_2 від 11.03.2014р. і від 04.07.2014р. з приводу можливої незаконності реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі спростовані матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Разом з тим, що стосується доводів ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Так, порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті. 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При визначенні розміру моральної шкоди суд відповідно до роз'яснень, викладених у вищевказаній постанові Пленуму Верховного Суду України, має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зміст понять "розумність" та "справедливість" при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченого ст.41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях "Тома проти Люксембургу" ( 2001), "Калок проти Франції" (2000) та "Недбала проти Польщі" , Європейський суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права являється адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

При цьому, підставою для відмови також є невмотивованість в визначенні розміру.

Разом з тим, в порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнення на його користь моральної шкоди, не зазначено в чому полягає ця шкода, яка має довготривалі наслідки, відновлення психологічного комфорту та потребує значних додаткових витрат.

При цьому, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, зокрема, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, з наведеного слідує, що відшкодування шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Крім того, колегія суддів зазначає про недоведеність факту завдання моральних страждань Позивачу внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача, що свідчить про відсутність підстав для стягнення на її користь 5000, грн.. моральної шкоди, так як суд першої інстанції не знайшов причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною моральною шкодою та її розміром.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що визнання дій відповідача протиправними є достатнім для поновлення порушеного немайнового права позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 20 лютого 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.