Постанова № 42787636, 16.02.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа № 809/975/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_1, про визнання недійсним і скасування рішення № 2615249 від 27.05.2013 року та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Х-АДВАНС" подало адміністративний позов до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - Реєстраційна служба), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_1, про визнання недійсним та скасування рішення № 2615249 від 27.05.2013 року, яким проведено державну реєстрації права власності на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна, та про зобов'язання відповідача забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації речових прав на вказаний гараж.

Позов мотивовано тим, що відповідачем, всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року за № 703, проведено державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_2 за адресою: м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, за ОСОБА_1, без відповідної на те дозвільної документації, за відсутності декларації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про готовність об'єкта до експлуатації, не зареєстрованого речового права заявника на земельну ділянку та витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, а подані вказаною третьою особою документи не відповідали затвердженому обов'язковому переліку, необхідному для проведення первинної державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Також позивач вказує на те, що гараж № НОМЕР_2, реєстраційні дії щодо якого є предметом оскарження, розташований на земельній ділянці, загальною площею 6,2207 га, що належить позивачу на праві приватної власності згідно Державного акта ЯМ № 657804, зареєстрованого за № 261010002000107 від 25.10.2012 року, а тому рішення № 2615249 від 27.05.2013 року порушує його право власності як власника земельної ділянки.

Від позивача представник в судовому засідання не з'явився. Натомість позивач 13.01.2015 року подав через канцелярію суду клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представника, позов підтримав в повному обсязі. До судового засідання, призначеного судом на 16.02.2015 року, від позивача не надходило клопотань про відкладення розгляду справи. Правова позиція позивача в обгрування поданого адміністративного позову, викладена в позовній заяві, додаткових письмових поясненнях від 19.05.2014 року (вх. № 5262 від 19.05.2014 року), від 22.01.2015 року (вх. № 11983 від 23.12.2014 року), від 29.01.2015 року (вх. № 858), долучених до матеріалів справи.

Відповідач явку представника в судові засідання в даній справі жодного разу не забезпечив, натомість подав суду письмове заперечення на адміністративний позов № 03.2-184 від 11.04.2014 року (вх. № 4246 від 14.04.2014 року), в прохальній частині якого просив здійснювати розгляд справи без участі його представника. Заперечення проти позову мотивував тим, що для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_2, державному реєстратору було надано достатній перелік документів для проведення таких реєстраційних дій. В обґрунтування правомірності оспорених реєстраційних дій, відповідач зіслався на роз'яснення, викладені в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за № 165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у зв'язку із набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна", а також на те, що державним реєстраційною службою при проведенні реєстраційних дій було врахувано норми законодавства, яке діяло на час будівництва об'єкта нерухомого майна. Також відповідач вказав на те, що оскільки об'єкт нерухомого майна збудований до 01.01.2013 року в результаті діяльності гаражного кооперативу, то державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на гараж проводилася на підставі заяви члена відповідного кооперативу, до якої додавалася довідка кооперативу про членство в ньому та про повне внесення таким членом пайового внеску. Щодо позовної вимоги про зобов'язання забезпечити внесення до Державного реєстру прав відповідного запису про скасування відомостей у останньому, то відповідач звернув увагу суду на те, що з такими вимогами позивач до нього не звертався. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Щодо залучення до участі в справі як другого відповідача державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Лозової Христини Олексіївни, яка прийняла оскаржуване рішення, то суд зазначає, що згідно даних офіційного веб-сайта Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на час розгляду справи зазначена особа вже не числиться серед державних реєстраторів реєстраційних служб районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Івано-Франківської області (http://obljustif.gov.ua/wp-content/uploads/2013/11/D.r.yur.osib-ta-fiz-osib-pidpr-5.11.2013.pdf).

Згідно абзацу 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01.07.2004 року, державні реєстратори є державними службовцями, статус яких, окрім вказаного Закону, визначено й Законом України "Про державну службу".

Відтак, суд вважає, що відсутні правові підстави вирішувати питання про залучення Лозової Х.О. до участі в розгляді справи як відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень згідно частини 3 статті 50, статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник третьої особи - Гаражного кооперативу "Соколи" з'явився лише в одне із шести судових засідань, а саме 20.01.2015 року, неодноразово подаючи клопотання про відкладення розгляду справи. В дане судове засідання від Гаражного кооперативу "Соколи" представник не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа була належним чином повідомлена, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення її уповноваженому представнику 13.02.2015 року судової повістки. Причини неявки в дане судове засідання не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

В письмових запереченнях проти позову, поданих за вх. № 4779 від 30.04.2014 року та за вх. № 911 від 30.01.2015 року, Гаражний кооператив "Соколи" вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем первинно не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням відповідача своїх прав, свобод та законних інтересів в частині користування, володіння і розпорядження спірною земельною ділянкою. Вважає помилковим твердження позивача, про те, що гараж повинен бути обов'язково прийнятий в експлуатацію в установленому законодавством порядку, посилаючись на те, що в спірному випадку мала місце державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке член гаражного кооперативу вніс як пайовий внесок при вступі до Гаражного кооперативу "Соколи". Зазначає, що рішення загальних зборів кооперативу від 31.03.2013 року є чинним, оскільки ніким не скасовано. Вказує також на те, що позивачем не подано жодних доказів, які б підтверджували факт самочинного будівництва спірного гаражу. Натомість право користування Гаражного кооперативу "Соколи" земельною ділянкою по вул. Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську підтверджувалося договором оренди землі від 16.03.2006 року, з цільовим призначенням: для обслуговування гаражів, який є правомірним та ніким не скасованим. Також третя особа вказує на те, що за іншими фізичними особами проведено до 01.01.2013 року державну реєстрацію права власності на аналогічні об'єкти нерухомого майна, а тому заявник - ОСОБА_1 не мав обов'язку подавати державному реєстратору документи, що підтверджують отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування, дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття його в експлуатацію, а також правовстановлюючі документи на землю чи рішення про відведення земельної ділянки. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 в судових засіданнях заперечував проти адміністративного позову з мотивів, наведених Гаражним кооперативом "Соколи", та просив в його задоволенні відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України в судовому засіданні 16 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

Згідно витягу з Інформаційної довідки № 10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2013 року, 25.05.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Лозовою Х.О. проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1. При цьому, слід зазначити про те, що підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2615249, яке датоване 27.05.2013 року (том 1, а.с. 6-7).

Згідно пояснень сторін, третіх осіб, реєстраційні дії проводилися на підставі документів, відображених в картці прийому заяви № 2584376 від 25.05.2013 року (том 1, а.с. 53), а саме: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.05.2013 року, реєстраційний № 1305842 (том 1, а.с. 33); квитанцій про оплату державного мита № ПН12812 від 22.05.2013 року та № ПН12702 від 22.05.2013 року (том 1, а.с. 34, 35); копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 (том 1, а.с. 36-38); копій паспорта та картки платника податків представника ОСОБА_4 (том 1, а.с. 39); витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 22.04.2013 року (том 1, а.с. 46); довідки № 55/01-04 від 12.04.2013 року Гаражного кооперативу "Соколи" про право власності на гараж № НОМЕР_2, ряд 5, ділянка № 2 (том 1, а.с. 48); витягу із протоколу № 7 від 31 березня 2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи" (том 1, а.с. 47); копії технічного паспорту від 18.04.2013 року на гараж АДРЕСА_1 місто Івано-Франківськ (том 1, а.с. 49-51). Окрім вищенаведених документів, відповідачем надано суду копію договору оренди землі від 16.03.2006 року з додатками (том 1, а.с. 40-45), проте сам договір не був відображений в картці прийому заяви № 2584376 від 25.05.2013 року серед документів, на підставі яких проводилися оскаржувані реєстраційні дії.

27.05.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Лозовою Х.О. прийнято рішення № 2615249 про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 (том 1, а.с. 62), на підставі якого видано свідоцтво про право власності, індексний номер та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3992358 від 27.05.2013 року (том 1, а.с. 63).

При розгляді та вирішенні даної адміністративної справи суд виходив з такого.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналогічне право оскаржити до суду дії державного реєстратора визначено частиною другою статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01.07.2004 року, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 1952).

Також при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 703).

За змістом частини другої статті 9 Закону № 1952, державний реєстратор зобов'язаний, зокрема, встановити: відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Частиною третьою статті 17 Закону № 1952 передбачено, що документи, які встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку № 703 передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, поданих документів, судом встановлено, що до дати реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_2, жодних реєстраційний дій щодо оформлення права власності на вказаний гаража не проводилося. Таким чином, гараж № НОМЕР_2, ряд 5, ділянка № 2, підлягав первинній державній реєстрації і на вказані правовідносини поширювалися вимоги пункту 46 Порядку № 703.

Пунктом 46 Порядку № 703 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає до органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

За змістом вказаного пункту Порядку № 703, виключення з загального правила щодо обов'язковості подачі згаданих документів, стосується житлових чи нежитлових приміщень, які є складовими частинами інших житлових будинків, будівель, споруд (їх окремих частин), в яких вони розташовані.

Отже, оскільки гараж № НОМЕР_2, державна реєстрація прав на який оскаржується, є окремим об'єктом нерухомого майна, який встановлено безпосередньо на землі, а не розташовано в якійсь окремій будівлі чи споруді, про що свідчать виданий ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт від 18.04.2014 року, виключення з загального правила щодо обов'язковості реєстрації речового права на земельну ділянку не стосується цього конкретного випадку.

Таким чином, судом встановлено відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Поданий відповідачу договір оренди землі від 16.03.2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки. Окрім цього, вказаний договір був укладений строком на 1 (один) рік, і на момент вчинення державної реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2, строк його дії завершився.

Суд погоджується з поясненнями представника позивача про те, що згідно вимог Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на час завершення дії договору оренди у спірних відносинах, дія договору оренди землі Гаражного кооперативу "Соколи" припинена в 2007 році у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Крім цього, судом встановлено, що договір оренди землі від 16.03.2006 року не передбачав права забудови як для Гаражного кооперативу "Соколи", так і для його членів. Згідно пункту 1.2 вказаного договору оренди цільовим призначенням земельної ділянки є обслуговування гаражів. Підпунктом 2.5.1 пункту 2 договору передбачено, що орендар зобов'язувався використовувати земельну ділянку виключно згідно її цільового призначення, а також зобов'язувався додержуватися вимог законодавства та місцевих правил забудови населених пунктів.

Відсутність, на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій, будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року в справі № 909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року, згідно з якою Гаражному кооперативу "Соколи" відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року в справі № 909/837/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 року, якою залишено в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області про відмову в задоволенні позову Гаражного кооперативу "Соколи" про визнання за Гаражним кооперативом "Соколи" права користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 159-177).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку № 703, у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону № 1952.

З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку № 703 визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Аналогічна передумова державної реєстрації прав на нерухоме майно містилась і в законодавстві, яке діяло до прийняття вище згаданих нормативно-правових актів.

Так, пунктом 1.6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, було визначено, що реєстрації підлягали права власності виключно на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною другої цієї ж статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи посилання третьої особи - Гаражного кооперативу "Соколи" про будівництво гаражу № НОМЕР_2, ряд 5, ділянка 2, ще в 2006 році, слід зауважити, що обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року № 1699-ІІІ, із змінами і доповненнями, постанов Кабінету Мінстрів України від 22.09.2004 року № 1243, від 08.10.2008 року № 923, було передбачено, що прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта посвідчувалося: з 29.09.2004 року по 01.01.2009 рік - Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01.01.2009 року до 30.04.2011 року - виданим Держархбудінспекцією та її територіальними органами Сертифікатом відповідності. Всі вище перелічені документи, якими посвідчувався факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як і всі правовстановлюючі документи, що посвідчують речове право на земельну ділянку - підлягають окремій обов'язковій державній реєстрації і набувають чинності лише після проведення такої.

Судом встановлено, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу № НОМЕР_2 в експлуатацію. Суду не надано вказаних документів, чи будь-яких інших підтверджуючих документів про введення об'єкту в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 205-2006 роках.

Також суд зазначає про те, що постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 року у справі № 909/837/НОМЕР_2 за позовом Гаражного кооперативу "Соколи" до Вовчинецької сільської ради, Акціонерного товариства відкритого типу "Родон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", Івано-Франківської міської ради про визнання права на користування земельною ділянкою встановлено, що здійснена забудова спірної земельної ділянки членами ГК "Соколи" суперечить статтям 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (який діяв на момент забудови), згідно з нормами яких фізичні та юридичні особи могли здійснювати будівництво об'єктів містобудування виключно на земельних ділянках, що належали їм на праві власності чи користування (з урахуванням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, які визначають форми правовстановлюючих документів та обов'язковість їх державної реєстрації), і виключно на підставі дозволу виконавчого органу відповідної ради на будівництво об'єкта містобудування та дозволу на виконання будівельних робіт отриманого в місцевих органах ДАБК (том 1, а.с. 175-177). Обставин та доказів наявності у ГК "Соколи" чи його членів будь-якого з вище вказаних документів на будівництво гаражів не доведено.

Відтак, вказані обставини в силу вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді даної справи.

Таким чином, у зв'язку з неподанням ОСОБА_1 будь-яких документів, які б підтверджували введення в експлуатацію гаража АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську, відповідачем порушено вимоги пунктів 4, 46 Порядку № 703, у спосіб здійснення державної реєстрації прав на гараж № НОМЕР_2, який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.

Згідно з довідкою про право власності на гараж № 55/01-04 від 09.04.2013 року, яка видана Гаражним кооперативом "Соколи", гараж АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську належить ОСОБА_1 на праві власності та збудований в 2006 році. Згідно даних технічного паспорта від 18.04.2013 року на гараж АДРЕСА_1 місто Івано-Франківськ, виданого ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", гараж збудовано в 2005 році. Водночас, згідно з витягом із протоколу № 7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи" - ОСОБА_1 вступив до кооперативу лише 31.03.2013 року. З огляду на вищенаведене, на момент будівництва гаражу № НОМЕР_2 третя особа - ОСОБА_1 не був учасником кооперативу.

Доводи третьої особи - Гаражного кооперативу "Соколи" про те, що ОСОБА_1 згідно заяви від 07.04.2006 року вступив та прийнятий в члени кооперативу, а також передав належний йому гараж № НОМЕР_2 ряд 5, ділянка 2, в пайовий фонд Гаражного кооперативу "Соколи", членство якого було припинено у зв'язку із ліквідацією ГК "Соколи", а 31.03.2013 року поновлено за його заявою, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.12.2010 року, починаючи з березня 2006 року всього членів кооперативу було 55 чоловік, розмір внеску до статутного фонду - 0,00 гривень (том 1, а.с. 190-193). Додатком № 1 до діючої нової редакції Статуту ГК "Соколи" станом на 17.03.2006 року передбачено список засновників кооперативу в кількості 55 чоловік, серед яких ОСОБА_5 відсутня (том 1, а.с. 112-116, том 2, а.с. 238).

Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що зазначена на офіційному сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" станом на момент розгляду даної адміністративної справи, чисельність членів ГК "Соколи" з моменту створення останнього залишалася не змінною - 55 чоловік, розмір внеску до статутного (пайового) фонду - 0,00 гривень.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 року, із змінами та доповненнями, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Частиною третьою цієї ж статті Закону обумовлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на вищенаведене, твердження третьої особи - ГК "Соколи" про прийняття нових його членів чи в 2006 році, чи в 2013-му році не підтверджуються відомостями, які містяться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак не можуть вважатися достовірними.

Що стосується доводів відповідача, які ґрунтуються на рекомендаціях, викладених в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за № 165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна", слід зазначити таке.

Як вбачається зі змісту вказаного листа, Державна реєстраційна служба України не звільняє заявника від обов'язку подати весь перелік документів, визначених пунктами 46 та 48 Порядку № 703, в тому числі: документ який посвідчує речове право на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту; документ, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси тощо. Виключення з цього правила, як зазначено в абзацах 2, 3 пункту 1 цього листа, може мати місце, коли об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за умови, що на певну частину таких об'єктів до 01.01.2013 року оформлено та зареєстровано право власності. Лише в цьому випадку державна реєстрація могла б бути проведена на підставі вказаних відповідачем документів.

Таким чином, вказаним листом Державна реєстраційна служба України дає можливість застосувати так звану "спрощену процедуру" за наявності двох умов: 1) об'єкт нерухомого майна повинен бути збудований у результаті діяльності відповідного кооперативу, в даному випадку - Гаражного кооперативу "Соколи"; 2) на певну частину аналогічних об'єктів в тому ж кооперативі до 01.01.2013 року повинно бути оформлене та зареєстроване право власності в порядку, визначеному чинним законодавством.

Належних доказів будівництва спірного гаражу № НОМЕР_2 як об'єкта нерухомого майна в результаті діяльності Гаражного кооперативу "Соколи" в 2006 році чи в інший час, суду не представлено. Окрім цього, Гаражний кооператив "Соколи" сам в своїх запереченнях цю обставину спростовує, пояснюючи, що гараж № НОМЕР_2 збудований самостійно ОСОБА_1 в 2006 році та внесений ним в пайовий фонд кооперативу, що свідчить про відсутність першої передумови для застосування "спрощеної процедури".

Що стосується другої умови для можливості застосування "спрощеної процедури" реєстрації, то судом встановлено з відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що перші реєстраційні дії щодо реєстрації гаражів саме за адресою: Гаражний кооператив "Соколи", м. Івано-Франківськ, датовані 21.05.2013 року (том 1, а.с. 6-7).

Крім цього, суд, керуючись принципом законності, зазначає, що вказаний лист не має ознак нормативно-правового акту, носить рекомендаційний характер та не може застосовуватися в супереч вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що будь-яких документів, які б підтверджували чи посвідчували придбання третьою особою - ОСОБА_1 об'єкта спірної реєстрації в Гаражного кооперативу "Соколи" суду не представлено, пояснень з цих обставин не подано, та про їх існування третіми особами у справі суд не повідомлено.

Отже, зазначена умова, яка передбачена у листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за № 165/06-15-13, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи. Вказані ж документи ОСОБА_1 не подав 25.05.2013 року й Реєстраційній службі Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області.

З огляду на встановлені судом обставини та норми права, суд дійшов висновку про те, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_2 в м.Івано-Франківську, гаражний кооператив "Соколи", в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01.07.2004 року та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 703 від 22.06.2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

З огляду на вказане, позов в частині визнання недійсним та скасування рішення за № 2615249 від 27.05.2013 року про проведення державної реєстрації прав власності є підставним та підлягає задоволенню.

Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Львівський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 18.12.2014 року у справі № 876/6528/14 і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.01.2015 року № К/800/3082/15 (том 2, а.с. 188-193).

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, який розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_1, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу передбачено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Таким чином, чинне процесуальне законодавства визначає безумовною підставою для задоволення позову наявність факту порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб - позивачів у публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які є відповідачами у справі.

Відповідно до вимог пункту 2.6 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 3502/5 від 12.12.2011 року, державний реєстратор, який провів державну реєстрацію прав, на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації прав, що набрало законної сили, приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав.

З огляду на вказану норму Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд вважає, що вказана вимога заявлена передчасно, так як обов'язковою умовою прийняття державним реєстратором рішення про внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно, запису про скасування державної реєстрації, є наявність судового рішення про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень щодо його виконання. Оскільки на час розгляду даної справи у позивача відсутнє таке рішення суду, враховуючи, що позивач не звертався із відповідною вимогою до відповідача, а відповідач ще не міг вчинити жодних дій щодо виконання такого судового рішення, то суд дійшов висновку, що в цій частині заявлений адміністративний позов не підлягає до задоволення, оскільки відсутній сам факт порушення прав позивача відповідачем.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Х-Адванс" належить стягнути 36,54 гривень в відшкодування витрат по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області № 2615249 від 27.05.2013 року про проведення державної реєстрації права власності на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" (ідентифікаційний код 37944390, місто Івано-Франківськ, вулиця Вовчинецька, 225) судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 36 (тридцять шість) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 20.02.2015 року.