Ухвала суду № 42787537, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18438/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» до Південної митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування актів та вимог, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» (далі - Позивач, ПТ «Гарант-Сервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Південної митниці Міндоходів (далі - Відповідач, Митниця) про: визнання протиправними дій/рішення Митниці щодо складання актів настання гарантійного випадку від 06.11.2014 року №11, від 06.11.2014 року №12, від 06.11.2014 року №13 та вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 06.11.2014 року №11, від 06.11.2014 року №12, від 06.11.2014 року №13; скасування актів настання гарантійного випадку, складені Митницею, від 06.11.2014 року №№ 11, 12, 13; скасування вимог про сплату коштів за гарантійним документом, складені Митницею, від 06.11.2014 року №№ 11, 12, 13.

Крім того, Позивачем було подано клопотання про забезпечення позову, в якому останній просив вжити заходів забезпечення позову шляхом: зупинення дії оскаржуваних актів про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату коштів за гарантійним документом; заборони вчиняти дії щодо вилучення даних, внесення змін до програмно-інформаційного комплексу ЄАІС, в якому здійснюються відмітки про доставку товару за ВМД «ТР 80 АА» №№408020301/2014/005497, 408020301/2014/5494, 408020301/2014/5495; зобов'язання посадових осіб Митниці, ДФС України не вчиняти будь-яких дій зі сторони органів доходів і зборів України, які будуть направлені на припинення приймання від гаранта органами фінансових гарантій до моменту прийняття судового рішення по позовним вимогам гаранта; припинення нарахування пені, передбаченої статтею 302 Митного кодексу України, якщо така була нарахована на момент подачі адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2014 року заява була задоволена частково - зупинено дію вимог Митниці про сплату коштів за гарантійним документом від 06.11.2014 року №11, від 06.11.2014 року №12 та від 06.11.2014 року №13 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі; заборонено органам доходів і зборів, у тому числі Митниці, вчиняти дії, спрямовані на припинення приймання органами доходів і зборів від ПТ «Гарант-Сервіс» фінансових гарантій, на підставі вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 06.11.2014 року №11, від 06.11.2014 року №12 та від 06.11.2014 року №13 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до положень угоди, укладеної між ДМС України та ПТ «Гарант-Сервіс», митний орган у випадку неперахування митного боргу вживає заходів щодо стягнення коштів у порядку, передбаченому податковим законодавством, та вносить до ЄАІС ДМС України відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від гаранта фінансових гарантій до сплати такої заборгованості, існує небезпека заподіяння значної шкоди правам та інтересам Позивача.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. При цьому наголошує на тому, що судом першої інстанції були неповно досліджені всі фактичні обставини справи. Вказує на те, що оскаржуваним рішенням поставлено під небезпеку можливість стягнення з Позивача гарантійних коштів, у той час як у випадку визнання неправомірними вимог Митниці чинним законодавством закріплена чітка процедура повернення надмірно/помилково сплачених коштів.

У судовому засіданні повноважний представник Митниці доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Повноважні представники Позивача просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

При винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що захист прав та інтересів ПТ «Гарант-Сервіс» неможливий без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує ризик заподіяння шкоди таким правам та інтересам, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

З таким рішенням суду не можна не погодитися, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Приписи ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства визначають, що подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до п. 4.6 угоди від 22.11.2012 року №770 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником, укладеної між ДМС України та ПТ «Гарант-Сервіс», якщо протягом трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та акта, що підтверджується відміткою служби поштового зв'язку на повідомленні про вручення, гарант не перерахує суму митного боргу, митний орган, який встановив факт настання гарантійного випадку, вживає заходи щодо стягнення цих коштів у порядку, передбаченому податковим законодавством, та вносить до відповідного програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від гаранта гарантій до сплати ним заборгованості.

Приписи п. 4.7 даної угоди визначають, що у разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями, суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому податковим законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 311 Митного кодексу України у разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги органу доходів і зборів гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гарантією сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.

Зі змісту ст. 87 Податкового кодексу України вбачається, що погашення податкового боргу може відбуватися як за рахунок коштів, так і за рахунок майна та інших активів платника податку.

Наведене свідчить, що оскільки чинне законодавство не передбачає можливості зупинення виконання гарантійних зобов'язань, виконання яких до вирішення справи по суті може призвести до завдання значної шкоди правам та інтересам Позивача, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно положень Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладених у постанові від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відтак, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що існує ризик завдання шкоди майновим правам та інтересам ПТ «Гарант-Сервіс», а також фактичної зупинки діяльності підприємства. З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 117 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про необхідність забезпечення захисту прав та інтересів Позивача шляхом вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зауважити, що, встановлюючи стислі процесуальні строки для вирішення клопотання про забезпечення адміністративного позову, законодавець прямо передбачив визначений у статті 117 КАС України перелік підстав, за наявності принаймні однієї з яких можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони суб'єкту владних повноважень вчиняти певні дії або утриматися від їх вчинення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2014 року, є необхідним та достатнім способом захисту прав особи у межах, визначених ст. 117 КАС України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильним висновки суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до приписів ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Згідно приписів ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» до Південної митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування актів та вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.