Рішення № 42787504, 19.02.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2015 Справа № 920/2089/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С. В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/2089/14:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО», м. Київ,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

«Автомобільні дороги України» в особі філії «Краснопільський

райавтодор», смт. Краснопілля, Краснопільський район, Сумська

область,

про стягнення 5 119 грн. 13 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: предст. Кравченко Ю.М. (довіреність № 0501/2 від 05.01.2015року);

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 5 119 грн. 13 коп., в тому числі: 4 487 грн. 00 коп. - основної заборгованості, 107 грн. 07 коп. - 3 % річних та 525 грн. 06 коп. - інфляційних нарахувань, а також 89 грн. 52 коп. витрат позивача пов'язаних з явкою представника в судове засідання та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

5 лютого 2015 року позивач подав уточнення б/н від 05.02.2015 року, в якому зазначив, відповідачем - Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія«Автомобільні дороги України» в особі філії «Краснопільський райавтодор».

16 лютого 2015 року позивач надіслав клопотання б/н від 16.02.2015 року в якому просить долучити до матеріалів справи докази направлення відповідачеві примірника позовної заяви з додатками.

18.02.2015 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість за товар в сумі 4 487 грн. 00 коп. визнає в повному обсязі. Щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідач зауважень не має і з розрахунком згоден.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не прибув.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:

Матеріалами справи, зокрема, накладними № U6-H4013-002 від 31.01.2014 року, № U6-H4020-008 від 31.01.2014 року, № U6-H4031-002 від 06.02.2014 року, а також довіреностями на отримання товару № 6 від 28.01.2014 року та № 13 від 05.02.2014 року підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві та отримання останнім товару на загальну суму 4 487 грн. 00 коп. (а.с. 9 - 17).

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії сторін (передача позивачем товару відповідачу за накладними, прийняття товару відповідачем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

За отриманий товар відповідач повинен був розрахуватись протягом 14 календарних днів, як було встановлено накладними № U6-H4013-002 від 31.01.2014 року, № U6-H4020-008 від 31.01.2014 року та № U6-H4031-002 від 06.02.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не оплатив своєчасно та в повному обсязі поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4 487 грн. 00 коп.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем від позивача товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме накладними та довіреностями на отримання товару, при цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Як вбачається з відзиву відповідача від 17.02.2015 року, останній визнає заборгованість перед позивачем в сумі 4 487 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 487 грн. 00 коп. заборгованості за товар.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, розмір 3 % річних складає 107 грн. 07 коп., а сума інфляційних нарахувань становить 525 грн. 06 коп. (а.с. 8).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних передбачене діючим законодавством України суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 525 грн. 06 коп. та 3% річних в сумі 107 грн. 07 коп.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 487 грн. 00 коп. заборгованості, 107 грн. 07 коп. 3 % річних та 525 грн. 06 коп. інфляційних витрат, підлягають задоволенню.

05.02.2015 року позивач подав клопотання про розподіл судових витрат, в якому просить суд стягнути з відповідача 89 грн. 52 коп. пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання 5 лютого 2015 року.

Згідно з приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справ

Відповідно до п.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовими витратами відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.01.2015 року розгляд справи № 920/2089/14 було відкладено на 05.02.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача був присутній в судовому засіданні яке відбулось 5 лютого 2015 року.

Разом з цим, з огляду на вищевикладене, оскільки явка представника позивача у судове засідання 5 лютого 2015 року відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 12.01.2015 року обов'язковою не визнавалась, суд відмовляє у стягненні 89 грн. 52 коп. витрат позивача пов'язаних з явкою представника останнього у судове засідання.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) в особі філії «Краснопільський райавтодор» (42401, Сумська область, Краснопільський район, смт. Краснопілля, вул. Мезеневська, буд. 79, код 24022928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36, код 36702953) 4 487 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 107 грн. 07 коп. 3% річних , 525 грн., 06 коп. інфляційних нарахувань та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2015 року.

Суддя С.В. Заєць