Постанова № 42787436, 31.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2015 року № 826/16274/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Амельохіна В.В., Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

до Державної виконавчої служби України

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1

про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу від 01 жовтня 2014 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 жовтня 2014 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон України, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України, відповідач) в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 та скасування постанови ДВС України про накладення штрафу від 01 жовтня 2014 року ВП № 43399315 за повторне невиконання без поважних причин рішення суду відповідно до виконавчого листа № 2а-4477/09/2670 від 10.05.2011 р. (далі - оскаржувана постанова).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 24 жовтня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії, вчинені відповідачем в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315, є протиправними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню, в зв'язку з тим, що згідно з штатним розписом Мінрегіону України, посада начальника Контрольно-ревізійного відділу, на яку рішенням суду поновлено ОСОБА_1, відсутня як і відсутній Контрольно-ревізійний відділ у структурі Мінрегіону України.

Позивач вважає, що відсутність в штатному розписі Мінрегіону України посади начальника Контрольно-ревізійного відділу є поважною причиною невиконання рішення суду.

Наявність такої обставини, на переконання позивача, виключає підстави для накладення стягнення у вигляді штрафу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

В судовому засіданні представником ДВС України було надано копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 43399315.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких зазначає, що Мінрегіон України постійно різними незаконними способами та методами ухиляється від поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати суми боргу.

В наданих письмових поясненнях, ОСОБА_1 просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову - заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 22.01.2015 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2010 року (справа № 2а-4477/09/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01 лютого 2007 року № 49 «ос» про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; стягнуто з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року в сумі 118 104,00 грн.; визнано звільненим ОСОБА_1 з роботи з 01 травня 2010 року на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України задоволено частково, а саме: скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року, а саме: абзац третій резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів»; виключено з резолютивної частини постанови суду четвертий абзац щодо визнання звільненим ОСОБА_1 з роботи з 01 травня 2010 року на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби, та доповнено резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007».

За заявою ОСОБА_1 Окружним адміністративним судом міста Києва було видано виконавчий лист від 09 червня 2010 року № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2010 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 про стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 3 108,00 грн. та виконавчий лист від 10 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 26 липня 2010 року відкрито виконавче провадження ВП № 20781118 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2010 року № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2010 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 24 травня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 26593723 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року.

Згідно вказаних вище виконавчих листів та постанов про відкриття виконавчих проваджень боржником у виконавчих провадженнях № 20781118 та № 26593723 була Ліквідаційна комісія Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 р. в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 р., боржника - Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України замінено на правонаступника - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у виконавчих провадженнях ВП № 20781118 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2010 року № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2010 року в адміністративній справі № 2а-4477/2670 та ВП № 26593723 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 14.05.2014 р. виконавче провадження ВП № 34184367 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4477/09/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 10.05.2011 р. про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007 р., в зв'язку із заміною сторони виконавчого провадження з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, закінчено.

21 травня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження ВП № 43399315 з виконання виконавчого листа № 2а-4477/09/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 10.05.2011 р. про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007 р. (Постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2014 р. ВП № 43399315).

Пунктом другим вказаної вище постанови, боржнику - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України рішення суду необхідно виконати негайно.

Не погодившись з діями ДВС України під час вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 та Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2014 р. ВП № 43399315, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 р. (справа № 826/7297/14) позов Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 та скасовано постанову Державної виконавчої служби України від 21.05.2014 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 43399315.

25 червня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні ВП № 43399315 прийнято постанову, якою за невиконання без поважних причин рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 1 020,00 грн.

Не погодившись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 р. (справа № 826/7297/14), ДВС України з апеляційною скаргою звернулась до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р. (справа № 826/7297/14) апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 р. задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з діями ДВС України під час вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 та Постановою про накладення штрафу від 25.06.2014 р. ВП № 43399315, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2014 р. (справа № 826/9395/14) позов Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволено, визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 та скасовано постанову Державної виконавчої служби України від 25.06.2014 р. про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315.

Не погодившись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2014 р. (справа № 826/9395/14), ДВС України з апеляційною скаргою звернулась до суду апеляційної інстанції.

01 жовтня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні ВП № 43399315 прийнято постанову (оскаржувана постанова), якою за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на боржника накладено штраф у подвійному розмірі 2 040,00 грн.

Не погодившись з діями ДВС України під час вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 та Постановою про накладення штрафу від 01.10.2014 р. ВП № 43399315, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами про визнання дій протиправними та скасування постанови (справа № 826/16274/14).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2014 р. провадження у справі № 826/16274/14 зупинялось до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 826/9395/14.

За наслідками розгляду Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги ДВС України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2014 р. (справа № 826/9395/14) 10 грудня 2014 року прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ДВС України задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2014 р. скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до Державної виконавчої служби України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовлено повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2014 р. провадження у справі № 826/16274/14 поновлено.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення представників сторін та третьої особи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею першою Закону № 606-ХІV (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою статті 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 25 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону № 606-ХІV).

Згідно з статтею 5 Закону № 606-ХІV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 13 частини 3 статті 11 Закону № 606-ХІV).

Частиною п'ятою статті 12 Закону № 606-ХІV передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Відповідно до статті 76 Закону № 606-ХІV рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, суд своєю ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 24 жовтня 2014 року витребував від відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 43399315.

Із наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 43399315 встановлено, що Окружним адміністративним судом м. Києва 10 травня 2011 року видано виконавчий лист по справі № 2а-4477/09/2670, яким з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-4477/09/2670 від 11.11.2013 р. якою замінено Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007 р.

21 травня 2014 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 43399315.

Боржнику запропоновано рішення суду виконати негайно.

За невиконання без поважних причин боржником рішення суду, відповідачем Постановою про накладення штрафу від 25.06.2014 р. на позивача було накладено штраф у розмірі 1 020,00 грн., дії щодо винесення останньої були оцінені Київським апеляційним адміністративним судом та який своєю постановою від 10.12.2014 р. (справа № 826/9395/14) визначив дії щодо винесення Постанови про накладення штрафу від 25.06.2014 р. такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 червня 2014 року та 14 липня 2014 року Державна виконавча служба України зверталась до боржника з листами відповідно за № 5-620/9 та № Х-10174/2-9 про необхідність виконання рішення суду.

Листами від 02.07.2014 р. (№ 7/8-7850) та від 18.07.2014 р. (8/8.4-122-14) позивач повідомляв ДВС України про неможливість поновлення ОСОБА_1 на роботі в Мінрегіоні України на посаді, якої не передбачено штатним розписом.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що приписами ст. 34 Закону № 606-ХІV передбачена можливість звернення, зокрема, сторін виконавчого провадження до суду з заявою про роз'яснення відповідного рішення, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою.

Також, приписами ст. 36 Закону № 606-ХІV передбачена можливість звернення, зокрема, сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Аналогічні приписи містяться і в ст. 263 КАС України.

Як вбачається з наданої відповідачем копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 43399315, з заявами про роз'яснення та/або про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення позивач не звертався.

З аналізу вказаних вище листів позивача на адресу ДВС України від 02.07.2014 р. та від 18.07.2014 р. вбачається, що поновлення ОСОБА_1 на посаді, якої не передбачено штатним розписом Мінрегіону України, є неможливим з об'єктивних причин, незалежних від боржника.

Втім, посилання позивача на те, що через граничну чисельність працівників Мінрегіону України, яка встановлена Кабінетом Міністрів України, неможливо утворення Контрольно-ревізійного відділу, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Як вбачається з виконавчого листа № 2а-4477/09/2670, виданого 10 травня 2011 року Окружним адміністративним судом м. Києва, Вищий адміністративний суд України своєю постановою від 29.03.2011 р. скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 р. та змінив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010 р., а саме: абзац третій резолютивної частини постанови суду виклав в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів»; виключив з резолютивної частини постанови суду четвертий абзац щодо визнання звільненим ОСОБА_1 з роботи з 01 травня 2010 року на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби, та доповнив резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007».

Проте, станом на дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови, тобто 01 жовтня 2014 року, рішення суду Мінрегіоном України залишається невиконаним.

При цьому, ані в рамках виконавчого провадження, ані під час розгляду справи судом, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення ним дій з метою виконання рішення суду.

З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною п'ятою ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами частини другої ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з частиною першою ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 257 КАС України).

Беручи до уваги викладені вище обставини справи та нормативне обґрунтування обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про обґрунтованість оскаржуваної постанови, а тому в задоволенні адміністративного позову має бути відмолено повністю.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність вчинених ним дій та прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до приписів п. 24 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI, звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат стосовно нього судом не вирішувалося.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. В задоволенні адміністративного позову Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: В.В. Амельохін

О.П. Огурцов