Рішення № 42786448, 16.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015

№910/331/15-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія"

до

Аграрного фонду

про

стягнення 23 453,13 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" до Аграрного фонду про стягнення 23 453,13 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 порушено провадження у справі №910/331/15-г, розгляд призначений на 28.01.2015.

Ухвалою від 28.01.2015, в порядку ст.77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 16.02.2015.

Представники сторін не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

06.02.2015 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні 16.02.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

09.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія” (позивач, зерновий склад) та Аграрним фондом (відповідач, поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна №328/11, відповідно до п.1.1 якого поклажодавець зобов’язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці (об’єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов’язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно умов договору та наявних матеріалів справи, вбачається, що відповідач передав позивачу на зберігання зерно пшениці 2 та 3 класу, 2011 року та 2013 року збирання врожаю, що підтверджується наступними складськими документами: складська квитанція №1030 від 28.03.2014, на 377,122 тон пшениці 2 класу, 2013 року урожаю; складська квитанція №673 від 20.09.2013, на 474,000 тон пшениці 2013 року урожаю; складська квитанція №1001 від 27.12.2011, на 491,765 тон, 2011 року урожаю.

Відповідно до п. 5.3 договору розмір відшкодування витрат зберігання за тонну за місяць - 17,50 грн.

Згідно з п. 5.4 договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили строк зберігання зерна – до пред’явлення вимоги поклажодавцем.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань у повному обсязі.

Додатковим договором від 10.07.2011, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2012, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань у повному обсязі. Крім того, сторони погодили, що додатковий договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та поширюється на правовідносини, що виникли з 01.01.2012.

Відповідно до акту від 03.01.2012 року виконаних робіт до договору надання послуг із складського зберігання зерна (об’єкта державного цінового регулювання) від 09.09.2011 року №328/11/11, позивач за період з 27.12.2011 року по 31.12.2011 року надав відповідачу послуги зі зберігання зерна в кількості 491,765 тонни, а саме: зберігання зерна 3 класу – 491,765 тонни.

Відповідно до акту від 05.05.2014 року виконаних робіт до договору надання послуг із складського зберігання зерна (об’єкта державного цінового регулювання) від 09.09.2011 року №328/11/11, позивач за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року надав відповідачу послуги зі зберігання зерна в кількості 851,122 тонни, а саме: зберігання зерна 2 класу врожаю 2013 року – 851,122 тонни.

Відповідно до акту від 22.05.2014 року виконаних робіт до договору надання послуг із складського зберігання зерна (об’єкта державного цінового регулювання) від 09.09.2011 року №328/11/11, позивач за період з 01.05.2014 року по 12.05.2014 року надав відповідачу послуги зі зберігання зерна в кількості 851,122 тонни, а саме: зберігання зерна 2 класу врожаю 2013 року – 851,122 тонни, та в кількості 276,495 за період з 13.05.2014 по 21.05.2014, а саме: зберігання зерна 2 класу врожаю 2013 року у кількості 276,495 тон.

Разом з вимогою №439 від 03.11.2014 про оплату наданих послуг позивач надіслав відповідачу зазначені акти, які отримані відповідачем 06.11.2014 року, на підтвердження чого позивач надав повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, як стверджував позивач, відповідач акти не підписав, будь-яких претензій чи зауважень, щодо наданих послуг, позивачу не пред’являв, вартість послуг зі зберігання зерна, не оплатив.

В зв’язку з чим, на думку позивача, у відповідача наявна заборгованість за договором №328/11 від 09.09.2011 року в розмірі 23 453,13 грн. (491,765 тонни х (17,50 грн.: 30) х 5) + (851,122 тонн * (17,50/30)*30) + (851,122 тон*(17,50/31)*12) + (276,495 тон*(17,50/31)*9).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відносини сторін щодо складського зберігання зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні"

Частинами 1, 2 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, господарським судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору №328/11 від 09.09.2011 року, відповідач передав на зберігання позивачу зерно, що підтверджується складськими квитанціями на зерно: складська квитанція №1030 від 28.03.2014, на 377,122 тон пшениці 2 класу, 2013 року урожаю; складська квитанція №673 від 20.09.2013, на 474,000 тон пшениці 2013 року урожаю; складська квитанція №1001 від 27.12.2011, на 491,765 тон, 2011 року урожаю.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Статтею 43 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Враховуючи те, що факт передачі відповідачем на зберігання позивачу зерна: 23.12.2011 року, в кількості 377,122 тон пшениці 2 класу, 2013 року урожаю; 474,000 тон пшениці 2013 року урожаю; 491,765 тон, 2011 року урожаю, підтверджується належними доказами, а саме, наявними в матеріалах справи копіями складських квитанцій, а відповідачем не надано суду належних доказів того, що передане позивачу, на зберігання зерно, було повернуто зі зберігання до 31.12.2012 року (гранична дата зберігання), господарський суд дійшов висновку про те, що в зазначений позивачем період (з моменту передачі), зерно знаходилось на зберіганні на складі позивача.

Крім того, судом встановлено, що позивач надсилав відповідачу акти виконаних робіт від 03.01.2012, від 05.05.2014, від 22.05.2014, разом з вимогою про сплату заборгованості №439 від 03.11.2014 отриманий відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач, отримані від позивача акти не підписав, будь-яких претензій з приводу наданих позивачем послуг не пред’являв, вартість наданих позивачем послуг зі зберігання зерна не оплатив.

Серед іншого, слід зазначити, що ні умовами договорів, ні нормами чинного законодавства на позивача не покладено обов’язок щодо вчинення будь-яких дій щодо спонукання відповідача до підписання актів виконаних робіт.

У свою чергу, відповідач, отримавши від позивача акти виконаних робіт до договору, безпідставно відмовився від прийняття наданих позивачем послуг, не заявивши, при цьому будь-яких претензій чи зауважень з приводу наданих послуг, а відтак, строк оплати за актами від 03.01.2012, від 05.05.2014, від 22.05.2014 виконаних робіт до договору, настав.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані позивачем послуги зі зберігання зерна за договором №328/11 від 09.09.2011, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 23 453,13 грн., згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (53208, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електометалургів, 224, код 31337984) заборгованість у розмірі 23 453,13 грн. (двадцять три тисячі чотириста п’ятдесят три гривні 13 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.02.2015.

Суддя М.Є. Літвінова